Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 липня 2025 року Справа№200/2832/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про:
- визнання неправомірним та скасування рішення від 26.08.2024 №232650002301 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років), в частині не зарахування часу навчання з 01.09.1997 року по 14.09.2000 року до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
- зобов'язання повторно розглянути заяву від 17.08.2024 про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років) із зарахуванням часу навчання з 01.09.1997 року по 14.09.2000 року до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.08.2024 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.08.2024 року №232650002301 за результатом розгляду документів, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років) через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.
Позивачем було подано позовну заяву з проханням зарахувати періоди роботи з 01.11.2015 по 31.10.2018, з 01.12.2018 по 22.02.2022 до стажу роботи відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №200/7547/24, яке набрало законної сили згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 17.08.2024 про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років) із зарахуванням періодів роботи з 01.11.2015 по 31.10.2018 та з 01.12.2018 по 22.02.2022 до стажу роботи на провідних професіях відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.03.2025 №4131-3177/Ч-03/8-2200/25 повідомлено, що на виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням зараховано до стажу роботи на провідних професіях періоди роботи з 01.11.2015 по 31.10.2018 та з 01.12.2018 по 22.02.2022 та повторно розглянуто заяву позивача від 17.08.2024.
Пільговий стаж склав: за Списком №1 - 3 роки 4 місяці 25 днів, на провідних професіях (20 років) - 16 років 10 місяців 28 днів, на посадах, передбачених списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 - 24 роки 9 місяців 25 днів.
Позивачем повторно направлено запит щодо розрахунку його пільгового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.03.2025 року №4384-3770/Ч-03/8-2200/25 зазначено, що детальний розрахунок стажу надано листом від 25.03.2025 року, та надано роз'яснення, щодо підстав не зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1997 року по 30.06.2001 року.
Позивач вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
За таких обставин суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.08.2024 № 232650002301 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 200/7547/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області; третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання повторно розглянути заяву від 17.08.2024 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах - задоволено повністю.
Визнано неправомірним та скасовано рішення від 26.08.2024 року № 232650002301 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_2 , в частині не зарахування періодів роботи з 01.11.2015 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 22.02.2022 року до стажу роботи на провідних професіях, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2024 року про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років) із зарахуванням періодів роботи з 01.11.2015 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 22.02.2022 року до стажу роботи на провідних професіях, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.03.2025 4131-3177/Ч-03/8-2200/25 на виконання зазначеного рішення суду головним управлінням зараховано до стажу роботи на провідних професіях періоди роботи з 01.11.2015 по 31.10.2018 та з 01.12.2018 по 22.02.2022 та повторно розглянуто заяву позивача від 17.08.2024.
Пільговий стаж склав: за Списком №1 - 3 роки 4 місяці 25 днів, на провідних професіях (20 років) - 16 років 10 місяців 28 днів, на посадах, передбачених списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 - 24 роки 9 місяців 25 днів.
Враховуючи результати розгляду заяви на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 200/7547/24 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на роботах за провідними професіями - 20 років або на роботах за Списками робіт і професій, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 202 - 25 років.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять рішення відповідача, прийнятого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 200/7547/24.
Відповідно до листа відповідача від 28.03.2025 4384-3770/Ч-03/8-2200/25 згідно диплому від 01.07.2001 НОМЕР_3 , позивач навчався в Механіко-металургійному технікумі Приазовського державного технічного університету з 01.09.1997 по 30.06.2001 та здобув кваліфікацію техніка-металурга.
Однак, підстави для зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 відсутні, оскільки технікум не є закладом професійної (професійно-технічної) освіти.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним упункті 1.3розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п 8 вказаного Порядку період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 (далі - трудова книжка позивача) встановлено, що позивач у період з 01.09.1997 по 30.06.2001 навчався в Механіко-металургійному технікумі Приазовського державного технічного університету (Диплом від 01.07.2001 НК № 15389806).
Відповідно до диплому від 01.07.2001 НОМЕР_3 позивач у 2001 році закінчив Механіко-металургійному технікумі Приазовського державного технічного університету за спеціальністю «Виробництво сталі у конверторах та мартенівських печах» та здобув кваліфікацію техніка-металурга.
Відповідно до додатку до вказаного диплома № НОМЕР_5 термін здобуття освіти - 3 роки 10 місяців (з 01.09.1997 по 30.06.2001), форма навчання - денна, освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста, спеціалізація: виробництво сталі в конвертерах та мартенівських печах і здобув кваліфікацію техніка - металурга.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, останній з 15.09.2000 прийнятий в мартенівський цех підручним сталевара мартенівської печі 4 розряду, дільниця пічного прольоту на період виробничої практики; 01.07.2001 переведений в мартенівський цех підручним сталевара мартенівської печі 4 розряду, дільниця пічного прольоту, тобто на посаді що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання в професійно-технічному учбовому закладі зараховується в трудовий стаж учня, слухача, у тому числі в стаж роботи за фахом, яка надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу по придбаній професії не перевищує 3 місяці.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР Професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Таким чином, перелік професійно-технічних навчальних закладів не є вичерпним.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 вказаного Закону професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах
Абзацом третім вказаної статті визначено, що Первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
За ч.ч.1, 6 ст. 41 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII (в редакції станом на час навчання позивача у спірний період) професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище - агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 43 Закону № 1060 вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується факт проходження позивачем навчання у цей період та працевлаштування за набутою професією, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.
Згідно ч. 4 ст. 43 Закону № 1060 (в редакції станом на час навчання у спірний період) вищі заклади освіти певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують заклади освіти нижчого рівня акредитації.
Отже, на переконання суду, в даному випадку, технікум, в якому проходив навчання позивач у спірний період, здійснював підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують заклади освіти нижчого рівня акредитації, тобто училища.
Таким чином, період навчання позивача 01.09.1997 по 30.06.2001 до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірно не зараховано відповідачем до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Постанова № 202).
Як вже зазначалось судом раніше, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 200/7547/24 визнано неправомірним та скасовано рішення від 26.08.2024 № 232650002301 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_2 , в частині не зарахування періодів роботи з 01.11.2015 по 31.10.2018 та з 01.12.2018 по 22.02.2022 до стажу роботи на провідних професіях, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років).
Рішення відповідача від 26.08.2024 №232650002301 не містить відомостей про не зарахування до пільгового стажу позивача його навчання до пільгового стажу роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 200/7547/24 оцінка правомірності незарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання 01.09.1997 року по 30.06.2001 року не надавалась.
Як вбачається наданого позивачем розрахунку стажу форми РС-право станом на дату первинного звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 17.08.2024 відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача період навчання з 01.09.1997 р. по 14.09.2000 р.
Відповідно до листа від 28.03.2025 № 4384-3770/Ч-03/8-2200/25 відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його навчання.
Оскільки рішення відповідача від 26.08.2024 №232650002301 не містить посилання на незарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання, крім того дане рішення вже було предметом розгляду у справі № 200/7547/24 та скасовано судом, тому відсутні підстави для його скасування.
З урахуванням наведеного суд вважає, що належним захистом порушеного права позивача буде визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1997 р. по 30.06.2001 р.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву від 17.08.2024 року суд зазначає наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова “може».
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу, розрахунку стажу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2024 року про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років) із зарахуванням часу 01.09.1997 по 30.06.2001 року до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (провідні професії).
При цьому, суд звертає увагу Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що у разі зарахування усіх періодів роботи позивача до пільгового стажу та наявності у позивача пільгового стажу 20 років та більше, управління зобов'язано призначити йому пенсію відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та змінити обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права шляхом:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001.
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2024 року про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (20 років) із зарахуванням часу навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (провідні професії).
Суд зазначає, що саме такий спосіб захисту буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 17.08.2024 про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням часу навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (провідні професії).
Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська