Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження розгляду справи
14 липня 2025 року Справа №200/2443/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 70, ЄДРПОУ 31906784) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 44070187), Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, 68, ЄДРПОУ 37993783) про визнання протиправними дії, стягнення боргу з бюджетного відшкодування, -
07.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з відмови ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" (Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 31906784) в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 2 527 215 (два мільйони п'ятсот двадцять сім тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 00 копійок, що утворилася станом на серпень 2015 року;
стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 31906784) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 527 215 (два мільйони п'ятсот двадцять сім тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 00 копійок, що утворилася станом на серпень 2015 року та пені у розмірі 127 462 (сто двадцать сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 62 копійки.
Відповідно до квитанції № ESU6-31TB-57TE від 12.03.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 24 224,00 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2443/25. Розгляд справи вирішено здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження. Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, будуть вирішені судом під час розгляду справи після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправними дії, стягнення боргу з бюджетного відшкодування, - залишено без руху.
На виконання вказаної ухвали, позивачем було надано клопотання про поновлення строку, зокрема обгрунтоване тим, що право Позивача на відшкодування ПДВ у сумі 2 527 215 грн було юридично узгоджене ще у 2015 році на підставі принципу «мовчазної згоди». Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою, якщо контролюючий орган протягом встановленого строку не провів камеральну перевірку. Оскільки перевірка декларації за серпень 2015 року проведена не була, заявлена сума відшкодування набула статусу узгодженої. Таким чином, ці кошти стали власністю Позивача, захист якої гарантовано ст. 41 Конституції України, де зазначено, що право приватної власності є непорушним. У попередній справі №200/2843/22, постановою Першого апеляційного адміністративного суду вимоги Позивача про стягнення цієї ж суми були прямо визнані передчасними. Саме на виконання цього судового рішення Позивач був змушений вчиняти додаткові дії: відновив статус платника ПДВ та розпочав процедуру адміністративного врегулювання з податковим органом, щоб вичерпати всі досудові механізми. Отже, позов у цій справі не є первинним зверненням через багато років, а єдиним можливим та логічним продовженням процедури захисту права власності після того, як попереднє звернення було визнане судом передчасним.
Питання дотримання строків звернення до суду вже вирішувалося у згадані в позові справі №200/2843/22. Зокрема у п.43-45 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (справа № 200/2843/22, адміністративне провадження № К/990/5856/23) зазначено, що Суди попередніх інстанцій, установивши, що остання податкова звітність з ПДВ була подана позивачем за серпень 2015 року, дійшли висновку про те, що саме з цього часу у ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» виникло право на бюджетне відшкодування суми ПДВ. Також суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач, не отримавши бюджетного відшкодування суми ПДВ, до 23 червня 2021 року (дата звернення до податкового органу із заявою щодо повернення від'ємного значення на додану вартість в сумі 2 527 215 грн) протягом більш ніж шести років не вчинив жодної дії щодо відновлення свого права на отримання бюджетного відшкодування. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому позовну заяву було повернуто на підставі частини другої статті 123 КАС України.
Врешті у п 53 Постанови Верховний Суд наголосив, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінку доводам позивача про те, що податкове законодавство, а саме пункт 184.9 статті 184 ПК України, не обмежує строки протягом яких може бути реалізоване право на отримання бюджетного відшкодування після анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість.
Вирішуючи по суті клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, проаналізувавши наведені ним обставини та докази, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.
Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до частин першої - другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що Позивач звернувся із заявами від 12.09.2024 та від 22 січня 2025 про отримання бюджетного відшкодування в сумі 2 527 215,00 грн. та пені, та отримав відповідь від 13.02.2025.
Отже, про порушене право Позивач дізнався лише 13 лютого 2025 року, як дата отримання супровідного листа від 28.01.2025 з відповідями на заяву позивача щодо відновлення від'ємного значення, що підтверджується доданим до позову конвертом та витягом з пошукового сервісу Укрпошта.
При цьому, Суд звертає увагу на правові підстави для відмови у задоволенні заяви про бюджетне відшкодування. Такими підставами не є пропуск строку звернення із заявою. Як вбачається із змісту відповіді - листа відповідача про відмову від 28.01.2025 року, такою підставою стало порушення порядку подання заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, яка подається разом із відповідною декларацією, з урахуванням обставин того, що у позивача була анульована реєстрації платника ПДВ.
Зі змісту заявлених позовних вимог убачається, що предметом оскарження у цій справі є дії відповідача, які полягали у відмові в отриманні бюджетного відшкодування; стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 527 215 грн; стягнення пені у розмірі 138 422, 14 грн.
Питання реалізації свого права на бюджетне відшкодування шляхом звернення із відповідною заявою до податкового органу, його строки, підстави задоволення або відмови у задоволення на таке відшкодування та звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права, пропуск строку на таке звернення, підстави його поновлення, відмова у поновленні та наслідки від такого пропуску мають різну правову природу виникнення та предмет правового регулювання.
Крім того, суд звертає увагу на те, що однією з позовних вимог у цій справі було визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування, що, по своїй суті, є оскарження в межах шестимісячного строку прийнятого податковим органом рішення про відмову у такому бюджетному відшкодуванні.
Гарантії, пов'язані із реалізацією права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до суду (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.11.2001р.).
Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Відтак, суд вважає за доцільне клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задовольнити, визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити позивачу строк на звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до положень частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Оскільки недоліки, які перешкоджали розгляду справи усунуто, провадження у справі підлягає продовженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118, 120, 121, 122, 123, 171 КАС України суд, -
Клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновити Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Продовжити розгляд справи № 200/2443/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправними дії, стягнення боргу з бюджетного відшкодування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Є.В. Череповський