Справа № 509/83/25
10 липня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Осадченко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/83/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -
07.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольского суду в Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років відношення між сторонами поступово погіршувалось, в результаті чого зникло взаємопорозуміння. В подальшому шлюб між сторонами було розірвано. Спільна дитина проживає та планує проживати з позивачем.
Відповідач участі в матеріальному забезпеченні дитини не приймає, коштів на її утримання не надає, тому позивач змушений звернутись з відповідним позовом до суду.
10 січня 2025 року ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Биковський В.Д. в судове засідання не з'явився, однак надав заяву до канцелярії Овідіопольского районного суду Одеської області, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити та розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила. 04.06.2025 року ОСОБА_2 надіслала не електронну пошту суду листа, який не підписано електронно-цифровим підписом заявника, в якому висловлює свою не згоду з позовними вимогами позивача. До листа також долучено ряд документів.
Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, відповідно наданих заяв, за наявним матеріалам справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволеню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 17.09.2010 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб сереї НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №264.
Від шлюбу сторони по справі мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Рішенням Білгоро-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.10.2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.09.2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою постійного проживання позивача: АДРЕСА_1 , без позбавлення батьківських прав матері. Постановою Одеського апеляційного суду від 10.06.2025 року дане рішення суду залишено без змін.
Крім того, позивачем було надано до суду докази того, що дитина продовжує проживати разом з ним, а саме: акт обстеження житлово-побутових вимог потенційного опікуна, піклувальника; від 04.01.2024 року; копія висновку органу опіки та піклування Таїровської селищної ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком, затвердженого рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 25.03.2024 року №94; копію рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 25.03.2024 року №94.
Щодо листа відповідача з додатками, направлених до суду від 04.06.2025 року, суд зазначає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, так як порушено встановлені процесуальним законом строки, форма та порядок їх подання, доказів направлення даного листа з додатками стороні позивача суду не надано.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана і ратифікована Україною та 27.09.1991 року набула чинності для України, зазначено, що Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу; в сім'ї як основному осередку суспільства і природному середовищі для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вони могли повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства; дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності.
Статтею 26 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, пов'язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені.
Відповідно до ч.2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною 3 статті 181 СК України передбачена можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Враховуючи те, що відповідач проживає окремо, участь в утриманні своїх дітей у примусовому порядку за ним не закріплена, при цьому домовленість між позивачем та відповідачем про добровільну сплату аліментів на утримання дітей відсутня, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно у примусовому порядку стягнути аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Враховуючи усе вищевикладене, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, прийнявши до уваги той факт, що сторони розірвали шлюб, разом не проживають, а також матеріальне становище платника аліментів, вікову категорію дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його потреби, та беручи до уваги той факт, що з 25 жовтня 2023 року дитина проживає з позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, на підставі ч.1 ст.191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, оскільки суд задовольняє позов, то за правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач звільнений на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 258-259, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 07 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп..
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є.М. Панасенко