Справа № 127/12204/25
Провадження 8/127/5/25
14 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вінниці заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сауляка Євгена Васильовича про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
В провадженні суду перебувала заява ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
На підставі судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 18.04.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 302 гривень 80 копійок судового збору.
До суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Сауляка Є.В. про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в якій заявник просить скасувати судовий наказ від 24.04.2025 та постановити ухвалу про відмову у видачі судового наказу, посилаючись на істотні обставини справи, що не були встановлені судом, а саме, що сторони разом з спільними дітьми проживають однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_3 . Весь цей час сторони були однією родиною, вели спільне господарство, виховували спільних дітей та боржник матеріально утримував та утримує свою родину. Боржник надає своїй дружині (заявниці) певну суму грошових коштів для їхнього комфортного фінансового перебування в Україні та для вирішення організаційних певних питань. Факт того, що діти проживають тільки із заявницею не відповідає дійсності, адже боржник з цим не погоджується та зазначає, що він також проживає разом із дітьми і дружиною (стягувачем), питання про те, що заявниця з боржником розлучаються не ставилося, а тим паче питання про те, що діти будуть проживати окремо від батька, разом з матір'ю, не вирішувалося.
Представник зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 181 та ч. 3 ст. 184 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, представник заявника з наведеної вище норми вбачає, що право для звернення до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання дитини виникає у того з батьків, з ким проживає дитина. Представник заявника просить врахувати те, що відповідно до акту № 13 від 25.04.2025 та довідки №414 від 204.2025 виданих МКП «УК» Житло ГАРАНТ» він проживає разом із дружиною та спільними дітьми однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідного до довідки про рух виданою АТ «ПриватБанк» коштів вбачається, що ОСОБА_1 за період з 02.2025 року по 05.2025 року здійснював перерахунок коштів на ім'я ОСОБА_5 , які він вважає, як добровільна оплата аліментів.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Сауляк Є.В. в судовому засіданні прохав скасувати судовий наказ від 24.04.2025 за вказаними нововиявленими обставинами та постановити ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Оськін Ю.В. в судове засідання не з'явився, про дату , час та місце здійснення розгляду повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього не поступило, тому суд приходить до висновку про здійснення розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у його відсутності та відсутності заявниці.
Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши доводи заяви, матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
На підставі судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 18.04.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 302 гривень 80 копійок судового збору.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу (заявлено вимогу про стягнення аліментів на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину), судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у прядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
У відповідності до роз'яснень Пленуму ВССУ у постанові від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
За змістом наведених норм права необхідними умовами для визнання обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Як нововиявлені обставини для перегляду судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 24.04.2025, представник боржника - авдокат Сауляк Є.В. зазначив, що він проживає разом із заявницею та спільними дітьми однією сім'єю за адреса проживання: АДРЕСА_1 . Завник матеріально допомагає своїй родині, а також надає кошти для дружини з дітьми.
Згідно копії акту № 13 від 25.04.2025 та довідки №414 від 204.2025, виданих МКП «УК» «Житло ГАРАНТ» заявник з червня 2023 року по даний час проживає без реєстрації разом із дружиною ОСОБА_2 та спільними дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідного до довідки про рух коштів, виданою АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 за період з 02.2025 року по 05.2025 року здійснював перерахунок коштів на ім'я ОСОБА_2 , які він вважає як добровільна оплата аліментів.
З матеріалів справи, а саме з копії довідки від про реєстрацію місця проживання № 39986, №39988, №39987 від 29.06.2023 року, ОСОБА_2 та діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 однією в квартирі АДРЕСА_3 .
На посилання заявника в заяві та його представника в суді на те, що у що відповідно до положень ч. 3 ст. 181 та ч. 3 ст. 184 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, з наведеної вище норми вбачається, що право для звернення до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання дитини виникає у того з батьків, з ким проживає дитина, суд зазначає, що аліменти стягуються в будь-який період, навіть коли батьки проживають разом і перебувають в шлюбі. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня звернення з позовом, а в разі подання заяви про видачу судового наказу з дня подання такої заяви.
Наведені норми заявником/представником заявника (ч. 3 ст. 181 та ч. 3 ст. 184 ЦПК України) дійсно надають право тому з батьків, з ким проживає дитина, звертатися до суду у певному порядку (зокрема, через судовий наказ або у позовному провадженні за певним вибором). Це є зручним та найпоширенішим способом реалізації права на аліменти.
Однак, робити з цього висновок, що тільки цей батько/мати має таке право, є спрощеним і не відповідає повною мірою загальним принципам сімейного законодавства та іншим положенням, які регулюють обов'язок утримання дитини та право на його стягнення.
Відповідно до судового наказу від 24.04.2025 аліменти підлягають стягненню починаючи з 18.04.2025 до досягнення найстаршою дитиною повноліття. При цьому заявник в заяві зазначає, що діти постійно проживають разом із матір'ю, а також те, що боржник також проживає разом із ними за вказаною у судовому наказі адресою без реєстрації, про що боржнику було відомо, а тому дані обставини не можна вважати нововиявленими.
Посилань на докази із приводу того, що діти перебувають на матеріальному утриманні заявника, останнім до суду не надано.
Добровільне надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей є його суб'єктивним правом, стягнення аліментів за рішенням суду є правовою гарантією належного забезпечення права дитини на утримання обома батьками, контроль за виконанням якої покладено на державу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що твердження заявника як на підставу обставин для перегляду судового наказу, не мають істотного значення та не є нововиявленими обставинами у розумінні ч. 2 ст. 423ЦПК України та роз'яснень Пленуму ВССУ у постанові від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами».
Суд звертає увагу заявника на те, що діючим законодавством передбачений порядок зміни розміру аліментів за наявності до цього відповідних підстав, що не перешкоджає заявнику у майбутньому звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Крім того, суд враховує, також, і те, що ЦПК України не передбачає можливості скасування судового наказу про стягнення аліментів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. У випадку незгоди боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (ч. 7 ст. 170 ЦПК України).
Також судом враховується, що при винесені судового наказу не розглядалася обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Відтак, проаналізувавши зміст заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сауляка Є.В. про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд вважає, що наведені заявником/представником обставини у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, не є нововиявленими, тому підстави для скасування судового наказу відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що трактування положень ч. 3 ст. 181 та ч. 3 ст. 184 ЦПК України представником заявника про те, що право для звернення до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання дитини виникає у того з батьків, з ким проживає дитина це суб'єктивна думка і трактування вказаної норми закону, якщо вона подається як єдиний можливий висновок і без подальшого аналізу.
Керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 423-429 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сауляка Євгена Васильовича про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року у справі №127/12204/25 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя