Справа № 346/2352/25
Провадження № 2-а/346/87/25
14 липня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої- судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
12.05.2025р. ОСОБА_1 , через свого представника Микитин Л.Й., звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №634/25 від 30.04.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
І. Позиція сторін у справі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.04.2025 року позивач дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №634/25, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. за нібито вчинене правопорушення, яке передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В своїй постанові відповідач вказав, що 30.04.2025 року о 10:15 год. ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 і в ході уточнення даних військово-облікового документу з військовими даними ЄДРП, військовозобов'язаних, резервістів, було виявлено що вказаний громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024 об. 09:00 годині з метою уточнення даних по повістці №1462985, яка була 27.11.2024 року централізовано сформована в ЄДР призовників, військовозобов'язаних і резервістів та надіслана засобами поштового зв'язку. У зв'язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_4 було подано звернення до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області звернення №Е859543 від 17.12.2024 року щодо доставлення вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка порушує законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку. Своїми діями (бездіяльністю) вказаний громадянин порушив абзац 1 частини 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024р. Правопорушення вчинено в особливий період.
Позивач стверджує, що вказані у постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки жодної повістки він не отримував, про її наявність обізнаний не був, сповіщень на мобільний телефон йому не надходило. До військкомату з'явився самостійно для подання документів на отримання відстрочки згідно п. 2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вже на місці дізнався про те, що йому начебто була надіслана повістка. В ІНФОРМАЦІЯ_5 його також повідомили, що відносно нього буде складено протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності, однак копію самої повістки вручено так і не було. Відтак, ОСОБА_1 вважає винесену відносно нього постанову необґрунтованою, винесену без наявності достатніх правових підстав та такою, що підлягає скасуванню, оскільки належних та допустимих доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачем зібрано не було.
Позиція відповідача.
02.06.2025р. до суду надійшов відзив, в якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 зазначив, що 30.04.2025р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході уточнення даних військово-облікового документа позивача з військово-обліковими даними Державного реєстру було виявлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024р. о 09:00 год. з метою уточнення даних по повістці №1462985, яка була 27 листопада 2024р. централізовано сформована в Державному реєстрі та надіслана позивачу засобами поштового зв'язку. Як вказано в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (форма 119 АТ «Укрпошта») повістка подана поштовому оператору 07.12.2024 р. о 09:00 год. для відправлення ОСОБА_1 на адресу, яка відповідає його обліковим даним в Державному реєстрі. В поштовому відправленні міститься повістка і опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, що підтверджує надсилання позивачеві саме повістки №1462985 від 27.11.2024р. Інформація в поштовому відправленні та порядок надсилання повістки відповідають вимогам пункту 30-3 Порядку № 560. 11.12.2024р. на рекомендоване поштове відправлення з повісткою була внесена інформація, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (форма 20 АТ «Укрпошта») прикріплена до поштового відправлення), що в розумінні п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270 є належним повідомленням адресата. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що повістка про виклик ОСОБА_1 була надіслана відповідно до вимог Порядку № 560 і останній вважається таким, що був належним чином оповіщеним про свій виклик (п. 41 Порядку № 560). У зв'язку з неявкою позивача по повістці, в Державному реєстрі було сформовано електронне звернення до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП, як особи яка порушує законодавство про оборону. Незважаючи на те, що позивач самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не можна вважати це явкою по повістці. Виявивши вказані факти і обставини позивача було на законних підставах притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому підстав для скасування винесеної відносно ОСОБА_1 постанови, відповідач не вбачає та просить позов залишити без задоволення.
03.07.2025р. представник позивача Микитин Л.Й. подала до суду відповідь на відзив (додаткові пояснення) в якій вказала, що в якості доказів направлення позивачу повістки, відповідачем був наданий опис вкладення. Однак, вказаний опис не містить відмітки АТ «Укрпошта» про підтвердження вмісту відправлення та не містить підпису і прізвища працівника, який здійснив перевірку. Тому слід вважати, що відправлення було здійснено без опису вкладення, а просто рекомендованим листом, що суперечить вимогам Порядку №560. Зазначений опис вкладення не відповідає вимогам п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачу саме повістки. Таким чином, відповідачем не було надано доказів надіслання позивачу саме повістки. Також зазначила, що у відзиві відповідач зазначає, що відмітка про «відсутність адресата» була проставлена 11.12.2024р. При тому, що з'явитися по повістці він мав 07.12.2024р. Тобто, фактично особа нібито була оповіщена на 4 дні пізніше дати, на яку мала прибути. Крім цього, просила звернути увагу на те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення з перевищенням тримісячного строку, встановленого ст. 210-1 та ст. 38 КУпАП. Просила задовольнити позовні вимоги.
Заперечення відповідача до суду не надходили.
ІІ. Розгляд справи.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2025 р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, 03.07.2025р. Микитин Л.Й. подала до суду письмове клопотання, в якому просила проводити розгляд справи за відсутності її та ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засіданні не з'явився. У поданому до суду відзиві начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 просив розгляд справи проводити без участі їхнього представника та при її вирішенні врахувати позицію щодо суті спору, викладену у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області. На теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Згідно даних військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 27.05.1997 р., ОСОБА_1 був призваний та проходив строкову військову службу з 27.05.1997р. по 23.11.1998р. військово-облікова спеціальність - механік монтажного і такелажного устаткування, військове звання - рядовий. Взятий на облік 01.12.1998 р., Коломийським ОМВК Івано-Франківської області.
З долученої до відзиву повістки №1462985 від 27.11.2024р. слідує, що ОСОБА_1 належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024р. о 09:00 год. для уточнення даних.
Дана повістка була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610211856400.
Постановою №634/25 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 30.04.2025р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Підставою для притягнення вказано, що 30.04.2025 року о 10 год. 15 хв. ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів було виявлено, що вказаний громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024 року о 09:00 год. з метою уточнення даних по повістці №1462985, яка була 27.11.2024 централізовано сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів та надіслана засобами поштового зв'язку, у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_4 було подано до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області звернення №Е859543 від 17.12.2024р. про доставлення вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених правил військового обліку, для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Своїми діями (бездіяльністю) вказаний громадянин порушив абзац 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року. Правопорушення вчинено в особливий період (воєнний час).
Вирішуючи заявлені вимоги в межах доводів на які посилався позивач, суд враховує такі правові положення.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (23.01.2025) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої та частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352)оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XIIу разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом в даній справі встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови від 30.04.2025р. № 634/25 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію», у зв'язку з неприбуттям позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк і місце, зазначені в повістці №1462985, а саме 07.12.2024р. о 09:00 год. для уточнення даних.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, відповідач наполягає на тому, що позивач був у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність прибуття по повістці 07.12.2024р. о 09 годині 00 хвилин до РТЦК.
Оцінюючи представлені докази повідомлення позивача щодо його обізнаності про існування повістки №1462985 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.12.2024р. для уточнення даних, а отже і наявності обов'язку з'явитися за даним викликом, суд вказує на наступне.
Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560)за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання)повістки(додаток 1).
Пунктами 30-30-1 Порядку №560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-2 Порядку №560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 Порядку №560).
Згідно п. 34 Порядку № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Слід зауважити, що вказана у повістці адреса позивача відповідає зареєстрованій адресі його місця проживання згідно паспортних даних громадянина України.
Згідно із пунктами 40-41 Порядку№ 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила, зі змінами на підставі постанови КМУ № 1147 від 08.10.2024), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача)за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В даній справі в якості доказів відповідачем було надано лише копію повістки №1462985 та опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення. При цьому, доказів того, що дана повістка дійсно направлялась позивачу засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять.
Згідно долученого до відповіді на відзиву трекінгу відстеження поштового відправлення №0610211856400, сформованого станом на 11.06.2025р. вбачається, що станом на вказану дату дані про відправлення за номером 0610211856400 відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
З викладеного слідує, що сформувавши 27.11.2024р. централізовано повістку та вклавши її до рекомендованого поштового відправлення №0610211856400, що підтверджується відповідним описом, фактичне подання даного відправлення для відправки на АТ «Укрпошта» не відбулося, оскільки даних про його реєстрацію в системі відправлень не знайдено. Відтак, підстав вважати, що повістка про виклик до ТЦК дійсно направлялася ОСОБА_1 за адресою його місця проживання не вбачається.
Відповідач не надав документів від поштового оператора, які б підтверджували вручення позивачу повістки чи його відмову від її одержання, а також повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до його абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Таким чином, суд вважає, що доказів, які б свідчили про направлення та вручення повістки позивачу та його належну обізнаність про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024р. о 09:00 год., матеріали справи не містять та доводів позивача про те, що він не був обізнаний про свій виклик не спростовують.
Суд також вважає обґрунтованими посилання представника позивача на порушення строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так, в повістці №1462985 ОСОБА_1 було приписано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024, а відтак, не прибувши у вказану дату, з неї почався перебіг строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення визначає день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Як було вказано вище, приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2024р. Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є 07.12.2024, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити саме 07.12.2024.
Суд також бере до уваги, що про неявку позивача за викликом по повістці ТЦК, відповідачу стало відомо не пізніше 17.12.2024, оскільки у вказану дату ІНФОРМАЦІЯ_4 було сформовано електронне звернення до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області щодо доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка порушила законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, спірну постанову відносно позивача винесено лише 30.04.2025р., тобто з перевищенням тримісячного строку накладення адміністративного стягнення з моменту виявлення адміністративного правопорушення.
За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За вищевикладених обставин, суд вбачає достатньо підстав для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №634/25 від 30.04.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.
Щодо інших доводів, то суд зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 634/25 від 30.04.2025р. винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок - скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Третьякова І. В.