Справа № 216/1601/25
провадження 2/216/1615/25
іменем України
25 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 28.12.2022 уклала шлюб з відповідачем від якого у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогоднішній час шлюбні відносини з відповідачем фактично припинено. Оскільки матеріальне становище позивача є не задовільним, а нормами СК України покладений обов'язок утримувати свою дружину та дитину, позивач звертається до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від доходу, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини від доходу, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.12.2022 сторони по справі зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком малолітньої дитини зазначено відповідача. Дитина мешкає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується Витягами з Реєстру територіальної громади від 05.03.2025.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 №525 від 27.02.2025 відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 з 30.11.2024.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
У статті 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі №6-1111цс17.
Спільна дитина сторін проживає разом з позивачем по справі та перебуває на її утриманні. Позивач не працює, не має прибутку, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, потребує матеріальної допомоги з боку відповідача. Тоді як відповідач є працездатною особою, фізично здоровий, проходить військову службу та має стабільний дохід, тому має можливість надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Статтею 141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181, ст. 182 СК України, за рішенням суду грошові кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу його матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі, розмір яких визначається судом. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В пункті 17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати свою малолітню доньку - ОСОБА_4 . Передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання дитини судом не встановлено. Домовленості між батьками, щодо способу утримання дитини не досягнуто.
Оцінивши наведені докази по справі, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує відносно своєї малолітньої доньки, передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки з її утримання, чим порушує її право на достатній рівень життя, тому позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 суд також визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання дружини, суд враховує вищенаведені обставини майнового і сімейного стану відповідача і визначає аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, до досягнення малолітньою донькою - ОСОБА_3 трирічного віку.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує обставини майнового і сімейного стану відповідача і визначає аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при звернені з даним позовом до суду, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць згідно із положеннями статті 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 75, 80, 84, 180-182 СК України суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), на користь ОСОБА_1 на її утримання, щомісяця, починаючи з 06 березня 2025 року, до досягнення донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця, починаючи стягнення з 06 березня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі, у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ