Справа № 185/6914/25
Провадження № 1-кп/185/1225/25
14 липня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000951 від 03 червня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлограді, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не працюючого, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 30 травня 2024 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин (більш точного часу не встановлено), в період запровадженого в Україні воєнного стану, перебуваючи у приміщенні грального закладу, що розташоване на першому поверсі у будинку АДРЕСА_2 , побачив на столі мобільний телефон марки «Redmі Note 10 S Onyx Grey» ІМЕІ - НОМЕР_1 , ІМЕІ - НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_5 , та який перебував без нагляду.
В цей час, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану та звернення його на свою користь.
В подальшому, ОСОБА_3 30.05.2024 приблизно о 21 годині 45 хвилин (більш точного часу не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна в умовах воєнного стану, перебуваючи в тому ж приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії для оточуючих залишаються непоміченими, розуміючи протиправний характер своїх дій, але не відмовляючись від, них, таємно, шляхом вільного доступу, зі столу викрав мобільний телефон марки «Redmi Note 10 S Onyx Grey» ІМЕІ - НОМЕР_1 , IMEI - НОМЕР_2 , 6/128 Gb вартістю 4611,89 грн., який належить ОСОБА_5 , спричинивши останній матеріального збитку у вищевказаному розмірі.
Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
23 червня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією дій, саме за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 75, 76 КК України звільнивши ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченому узгоджене сторонами покарання, потерпіла підтвердила заяву в якій зазначила, що вона надає згоду прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , мобільний телефон їй повернутий, обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, зазначивши, що згоден з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
За місцем проживання обвинувачений задовільно, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 23 червня 2025 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання не має.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
У справі маються процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи на суму 1782 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 червня 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_3 ) на користь держави 1782 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Речові докази: мобільний телефон, марки «Redmi Note 10 S Onyx Grey», переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити у її користуванні.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1