Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1769/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами"
доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Харків , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1
простягнення коштів
без виклику учасників справи
КП "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КЕВ м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за спожиту стороною 2 електричну енергію з розподілом електричної енергії в сумі 46.724,58грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 01.01.2025 №01-01/25 в частині відшкодування витрат, понесених позивачем, з оплати електричної енергії за період травень-грудень 2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 з урахуванням малозначності справи №922/1769/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
06.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13518/25), в якому проти позову заперечує та зазначає, що дійсно КЕВ м. Харків взяло на себе зобов'язання щодо відшкодування вартості комунальних послуг, які були спожиті стороною 2 договору. Втім позивач не звертався в 2024 році до відповідача з відповідним пакетом документів на відшкодування комунальних послуг за травень-грудень 2024, чим позбав себе можливості вчасно отримати відшкодування за комунальні послуги.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між КП "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ" (сторона 1), (сторона 2) та Харківським квартино-експлуатаційне управлінням (в подальшому змінено найменування на КЕВ м. Харків, сторона 3) був укладений Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 23.10.2024 №542 (надалі - Договір). Згідно з його умовами сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном сторони 1, нежитлові приміщення у Харківська обл., м. Харків.
Умовами Розділу 2 Договору передбачено, що сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання Майна у термін указаний у цьому Договорі та актах передачі Майна. Обов'язок щодо складання Акту передачі Майна сторони 2, а також акту повернення майна покладається на сторону 1.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі. Сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 за час дії цього Договору.
Відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачуються стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них (пункт 3.3. Договору).
Відповідно до пункту 6.4. Договору до обов'язків сторони 1 віднесено укладення зі стороною 2 та стороною 3 договорів відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.
Згідно з пунктом 8.2. Договору обов'язком сторони 3 є відшкодування стороні 1 вартості комунальних послуг, що спожиті стороною 2 в процесі виконання цього Договору.
Дія цього Договору відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України з 01.05.2025 до 31.12.2024 включно, але не довше дії воєнного стану (пункт 10.1. Договору).
Між стороною 1 та стороною 2 був підписаний Акт №1 приймання-передачі нерухомого майна згідно з Договором. Згідно з яким 01.05.2024 на підставі Договору сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла Майно.
В подальшому між КП "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ" та стороною 3 був підписаний Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 01.01.2025 №01-01/25.
До вказаного вище Договору між позивачем та третьою особою були підписані Акт фіксації показників лічильника електричної енергії від 01.01.2025, відповідно до якого стороною 3 у період з 01.05.2024 до 31.12.2024 була спожита електрична енергія в кількості 4.893,00 кВт*год.
Також між позивачем та третьою особою був підписаний Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.01.2025, за яким в період з 01.05.2024 до 31.12.2024 сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію складає 46.724,58 грн.
Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату відшкодування витрат за спожиту електричну енергію від 24.03.2025 вих. №182/0/267-25, в якій просив відшкодувати витрати за спожиту електричну енергію в розмірі 46.724,58 грн. Також до вказаної вимоги були додані для погодження та підписання: Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 01.01.2025 №01-01/25 та Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.01.2025.
У відповідь на вказану вимогу відповідач у листі від 26.03.2025 №583/1700 зазначив, що КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв'язку з чим, КЕВ м. Харків не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно з вимогою директора КП "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ". Щодо відшкодування заборгованості за спожиту електричну енергію, необхідно звернутися до Господарського суду Харківської області.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої, другої статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктами 6,7 частини першої статті 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
За приписами частини першої статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Відповідно до статті 49 БК України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно зі статтею 51 БК України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Судом встановлено, що зміст укладеного між КП "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ", стороною 2 та КЕВ м. Харків Договору передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат на комунальні послуги, які були спожиті стороною 2 договору у період дії такого Договору.
Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами Договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин має ознаки договору про безоплатне надання послуг (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19).
Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
Обсяг спожитої в період з 01.05.2024 до 31.12.2025 стороною 2 електричної енергії підтверджується Актом фіксації показників лічильника електричної енергії від 01.01.2025, котрі підписані третьою особою без будь-яких зауважень.
Укладаючи Договір з позивачем та третьою особою, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги, які були спожиті третьою особою за час дії цього Договору.
При цьому, посилання відповідача на пункту 8.1.1. Договору (у разі не надання документів та інформації сторона 3 звільняється від взятих на себе зобов'язань за цим Договором) є безпідставним. Оскільки як свідчать матеріали справи на адресу відповідачу був надісланий для підписання та погодження Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 01.01.2025 №01-01/25 разом із Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 01.01.2025 на суму 46.724,58 грн. Доказів того, що такі документи не були отримані відповідачем матеріали справи не містять, а заперечень щодо їх отримання відповідачем у відзиві на позов не зазначено.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).
Позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату відшкодування витрат за спожиту електричну енергію від 24.03.2025 вих. №182/0/267-25, в якій просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 46.724,58 грн.
Однак, у відповіді на вказану вимогу відповідач зазначив, що проведення бюджетних платежів здійснюється органами казначейства в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника коштів. У зв'язку з чим, КЕВ м. Харків не може передати до органу казначейства доручення на здійснення платежу згідно зі зверненням КП "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ" за Договором.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов'язку їх оплати. Оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. За приписами частини другої статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості у розмірі 46.724,58 грн за спожиту третьою особою електричну енергію не подано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за спожиту стороною 2 електричну енергію з розподілом електричної енергії в сумі 46.724,58 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (Україна, 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61 код ЄДРПОУ 07923280) на користь Комунального підприємства "ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ" (Україна, 61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Балашовська, буд. 29, код ЄДРПОУ 03354431) компенсацію за спожиту електричну енергію з розподілом електричної енергії в сумі 46.724,58 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "15" липня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля