вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3429/24
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківвода» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 14)
про стягнення 15083660,48 грн.
за участю представників:
від позивача: Рудюк Ю.А.
від відповідача: Мельник О.Г.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі - відповідач) про стягнення 15083660,48 грн., з яких: 12 443 272,74 грн основний борг; 1 184 007,57 грн. втрати від інфляції за період з 21.03.2024 по 11.12.2024; 1 456 380,17 грн - 15% річних за період 21.03.2024 по 11.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у період січня-лютого 2024 року електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано 15% річних за період з 21.03.2024 по 11.12.2024 та інфляційні втрати за період з 21.03.2024 по 11.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.02.2025 о 10:00.
Так, 23.01.2025 відповідач, з дотриманням встановленого судом строку, подав відзив на позов.
У відзиві на позов відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково, а у задоволенні позову в частині стягнення 1 184 007,57 грн. втрат від інфляції відмовити, зменшити заявлені до стягнення 15% річних до 3% річних. Окрім того, у поданому відзиві, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до отримання субвенцій за рахунок видатків спеціального фонду державного бюджету.
Відповідач вказує, що не заперечує факту отримання від позивача як постачальника «останньої надії» електричної енергії у січень-лютий 2024 року та необхідність оплати. При цьому, частково відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що:
- встановлені тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення не відповідають економічно обґрунтованим, в результаті чого підприємство щомісячно несе збитки від надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
- збитки підприємства через не встановлення нових тарифів за 2024 рік досягли 29 070,50 грн., а станом на 01.12.2024 кредиторська заборгованість відповідача зросла до 112 800 000 грн.;
- єдиним джерелом доходу відповідача є платежі споживачів за комунальні послуги;
- відповідач є об'єктом критичної інфраструктури і виконує життєво важливі функції, забезпечуючи послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення м. Білу Церкву та здійснює водопостачання до м. Умань, а тому негайне виконання рішення суду може паралізувати діяльність підприємства, лишити відповідні міста без води;
- вимоги в частині стягненні втрат від інфляції не підлягають задоволенню, оскільки відсутня вина відповідача у нездійсненні своєчасних платежі.
28.01.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує доводи відзиву та вказує, що:
- зобов'язання щодо сплати втрат від інфляції та процентів є акцесорним і такі нарахування не є штрафними санкціями, а входять до складу боргу та забезпечує відшкодування матеріальних втрат, спричинених не виконанням зобов'язання у строк;
- відповідач прийняв умови договору на поставання електричної енергії постачальником «останньої надії»;
- через отримання статусу «дефолтний», починаючи з 05.08.2019 ДПЗД «Укрінтеренерго» позбавлено будь-яких джерел отримання коштів для здійснення витрат, необхідних для виконання покладених спеціальних обов'язків постачальника «останньої надії», проведення розрахунків на ринку електричної енергії та з бюджетом, оскільки всі кошти направляються оператору системи передачі в якості погашення боргу за небаланс електричної енергії;
- отримані позивачем пеня та штрафи спрямовуються на погашення податкового боргу; при цьому, невиконання позивачем спеціальних обов'язків постачальника «останньої надії» може нести велику загрозу для енергетичної системи України.
Ухвалою суду від 13.02.2025 року підготовче засідання було відкладено на 06.03.2025 о 14:30.
28.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових письмових пояснень та додаткових документів у підтвердження скрутного фінансового становище, що спричинено прийняттям рішень ГУ ДПС у Київській області про стягнення з банківських рахунків відповідача коштів на погашення податкового боргу.
05.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення щодо негативних наслідків для діяльності позивача від не сплати у встановлений строк спожитої електричної енергії як відповідача, так і інших осіб, що призвело для накладення арешту на рахунки. Також позивач наводить твердження, аналогічні викладеним у відповіді на відзив, з яких заперечує можливість відстрочення виконання рішення у справі.
Протокольною Ухвалою суду від 06.03.2025 підготовче провадження закрито у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 185 ГПК України, у зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження, призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні, яке відбулось 10.04.2025 року представник позивача заявлено клопотання про відкладення, яке судом задоволено та оголошено перерву до 01.05.2025.
01.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до прийняття Білоцерківською міською радою рішення та отримання відповідачем з загального фонду бюджету Білоцерківської територіальної громади коштів для погашення заборгованості перед позивачем. В обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилається на можливе прийняття Білоцерківською міською радою у найближчий час рішення про виділення коштів з місцевого бюджету для сплати боргу.
Ухвалою від 01.05.2025, що занесена до протоколу судового засідання, судом: відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Відмовляючи у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі, суд виходив із наступного.
Підстави обов'язкового зупинення провадження у справі визначені ст. 227 ГПК України, а право суду зупинити провадження у справі регламентовано положеннями ст. 228 ГПК України. При цьому, перелік обставин, які є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до положень ст.ст.227, 228 ГПК України, є вичерпним та не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі як прийняття органом місцевого самоврядування та/або іншою особою будь якого рішення, в т. ч. про виділення коштів територіальної громади для погашення боргу перед позивачем або розгляду відповідного питання.
Окрім того, судом враховано, що відповідно до ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється лише з підстав, встановлених п.1-31 ч.1 ст.227 та п.1 ч.1 ст.228 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача в частині стягнення втрат від інфляції просив у задоволенні позову відмовити, а в частині стягнення 15% річних просив зменшити такі нарахування до 3% річних.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника "останньої надії" (позивач/постачальник), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (відповідач/споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312, оператором системи розподілу є АТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
За даними АТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2024 року, що підтверджено листом АТ Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода»" від 29.12.2023р. № 20-1-958.
Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).
З 27.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальник "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту, зокрема: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору№ додаток № 1 до комерційної пропозиції.
Відповідно до положень статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) за відсутності договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Споживач був приєднаний до договору на умовах комерційної пропозиції № 8 з урахуванням вимог ЦК України та у відповідності до вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії» ПРРЕЕ.
Супровідним листом №44/09-10397/ПОН від 05.03.2024 позивачем надіслано на електронну адресу відповідача примірники договору, комерційної пропозиції № 8, задля зручності відповідача в проведенні оплати за поставлену електричну енергію.
ТОВ «Білоцерківвода» повернула підписаний договір на комерційну пропозицію № 8.
Відповідно до пункту 8.23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2021 року у справі № 910/8958/20 - у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником. Дана правова позиція також викладена в постановах. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 року у справі № 905/1791/21, від 12.11.2024р. у справі № 910/14138/22 та від 02.10.2024 у справі № 910/3532/23.
Відповідно до положень пункту 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
За даними оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Київські електромережі" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії, Відповідачу Позивачем складено:
- рахунок № 000038010130/09/О01/61608 від 15.02.2024 р. та Акт № 053873 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2024 р. від 31.01.2024 року, обсяг споживання електричної енергії - 1 237 350 кВт./год., на суму * 9 024 335,06 грн;
- рахунок № 000038010130/09/О02/62811 від 13.03.2024 р. та Акт № 055057 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період люти 2024 р. від 29.02.2024 року, обсяг споживання електричної енергії - 528 946 кВт./год., на суму 3 418 937,68 грн;
Положеннями розділу 4 Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.
Таким чином, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електроенергію, за період з січня по лютий 2023 року, на загальну суму 12 443 272,74 грн.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Положеннями п. 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Також під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до протоколу від 30.09.2021 №4 засідання територіальної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах визначено, що у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використання внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, станом на 1 червня 2021 року перед ТОВ «Білоцерківвода» загальний обсяг різниці в тарифах складає 23 676 827грн.
За результатами засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах щодо заборгованості, яка виникла за період з 01.06.2021 по 30.06.2022, прийнято рішення від 11.11.2022 № 4 у формі протоколу, яким узгоджено борг з різниці в тарифах перед відповідачем у розмірі 5 393 700грн.
Для врегулювання заборгованості в різниці в тарифах, відповідач звертався до уповноважених органів та отримував відповіді з питань виділення субвенції на погашення заборгованості за рахунок видатків спеціального фонду державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії не виконав внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 12 443 272,74 грн.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 2 статті 275 ГКУ, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії.
Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Згідно ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно п.1.1 вказаних Правил, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії".
Згідно умов вказаних Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п. 3.2.5 ПРРЕЕ, ініціювання споживачем розірвання у разі зміни електропостачальника договору має відбуватися одночасно з ініціюванням ним початку процедури зміни електропостачальника, передбаченої главою 6.1 розділу VI цих Правил, або укладенням договорів, передбачених Правилами ринку, а у разі остаточного припинення користування електричною енергією - з дотриманням вимог пункту 4.27 цих Правил. У таких випадках датою припинення договору вважається дата фактичної зміни електропостачальника або набуття споживачем статусу учасника ринку двосторонніх договорів, або остаточного припинення користування електричною енергією на об'єкті за відповідними точками комерційного обліку.
Згідно п.6.1.1 ПРРЕЕ , споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
У п. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідач не надав доказів укладення договору з іншим електропостачальником чи з оператором "останньої надії" у вказаний період, не надав доказів сплати боргу.
Порядок переведення споживача на постачальника "останньої надії" визначений главою 6 Правил РРЕЕ.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 №1023-р "Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 до 31 грудня 2023.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 12 443 272,74 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за невиконання умов договору , позивач просить стягнути з відповідача 1 184 007,57 грн. інфляційних та 1 456 380, 17 грн. 15% річних.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
При цьому, п. 7.4 Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і річних приходить до висновку, що він складений правильно, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру 15% річних до 3% - не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Так, формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на наведені вище мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені п.6 ч. ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Право суду зменшити заявлені до стягнення процентів річних пов'язано з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Частиною 1 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», положення якої кореспондуються з пп.3.4.2 п.3.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі Правила), передбачено, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Частинами 8-9 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що: постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу; постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів, крім випадків, визначених цим Законом; після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживача. Окрім того, п.1 ч.12 цієї статі визначено, що постачальник «останньої надії» зобов'язаний здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених цією статтею, до обрання споживачами електропостачальника, але не більше 90 днів.
Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надій», відповідно до 3,2, 3.4 Правил, фактично є публічним договором приєднання, містить умови, які у межах певної комерційної пропозиції є однаковими для всіх споживачів, що обрали відповідну комерційну пропозицію.
Так, силу ч.1,2 ст.633 ЦК України: публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Так, в силу ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено. що постачання електричної енергії здійснювалось відповідачу на умовах пропозиції, що передбачала нарахування 15% річних за порушення строків оплати поставленої електричної енергії. Такий розмір визначений пропозицією позивача, умови якої мають бути однакові для споживачів і штучне зменшення такого розміру судом буде порушувати принцип однаковості пропозиції для всіх споживачів, на умовах якої споживачі приєднуються до публічного договору, щоб суперечило положенням я.2 ст.633 ЦК України. При цьому, суд враховує, що проценти у даному випадку нараховані позивачем на борг за електричну енергію, спожиту у січні-лютому 2024 року.
За таких обставин, підстав для зменшення розміру процентів, встановлених відповідно до публічної пропозиції позивача, до якої відповідач приєднався, не має.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог.
З урахуванням заяви про відстрочення виконання судового рішення, відповідач просив відстрочити виконання судового рішення у даній справі до погашення ТОВ «Білоцерківвода» кредиторської заборгованості за спожиту електричну енергію за рахунок видатків спеціального фонду державного бюджету на погашення заборгованості з різниці у тарифах згідно ст. 4 ЗУ №1730-VIII від 03.11.2016 року.
При розгляді поданої заяви суд виходить з наступних обставин.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ст.18 ГПК України, яка кореспондується зі ст.326 ГПК України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як визначено п.2 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст.239 ГПК України).
Отже. виходячи із положень наведених норм, питання про відстрочення виконання рішення суду може бути вирішено у відповідному рішенні.
Частиною 1 ст.331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як визначено ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, як то визначено ч. 4 цієї статті, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, необхідною умовою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони, зокрема, має бути врахований вплив рішення про відстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов'язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у відстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов'язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання рішення.
В обґрунтування підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на збройну агресію російської федерації, яка стала причиною до стрімкого зростання цін і тарифів, що спричинили збільшення витрат на надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, водночас встановлені тарифи на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення залишилися на рівні довоєнного стану та перестали відповідати економічно обґрунтованим, не покривають виробничих витрат. При цьому, як зазначає додатково відповідач, єдиним джерелом доходу є платежі споживачів за комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізоване водовідведення.
У даній справі судом не встановлено наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду з огляду на наступні, встановлені обставини. Оскільки позивачем не конкретизовано коли саме на рахунок ТОВ «Білоцерківвода» надійдуть видатки спеціального фонду державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах згідно ст. 4 ЗУ № 1730-VIII від 03.11.2016, а отже данні вимоги не є конкретизованими, тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Разом з тим, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду судом враховано матеріальний стан не тільки відповідача, але і позивача.
Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
2. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» про стягнення 15 083 660,48 грн. - задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 14, код ЄДРПОУ 38010130) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість у розмірі 12 443 272 (дванадцять мільйонів чотириста сорок три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 74 коп., проценти річних у розмірі 1 456 380 (один мільйон чотириста п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн. 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 184 007 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі сім) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 226 254 (двісті двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят чотири ) грн. 91 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено 15.07.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.