г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3510/25
Номер провадження 2-а/213/29/25
15 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Близнюк Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №213/3510/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №206 від 16 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП,
25 червня 2025 року до Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява, де позивач просить скасувати постанову №206 від 16 червня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позов обґрунтовує тим, що він особисто не отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09.00 годині 29 листопада 2024 року, отже відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови. Також, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП положення ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи. Отже Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати інформацію про особу та її не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. В «Резерв +» наявна вся інформація стосовно позивача, дата уточнення даних 05 травня 2011 року. Також вказує, що в протоколі не викладено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення та не видно на підставі яких доказів відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, посилається на те, що згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Також зазначив, що 16 червня 2025 року о 09.30 годині розгляд справи проводився не належним чином, клопотання позивача про закриття провадження у справі не розглядалось.
З викладених підстав просить скасувати постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
Представник відповідача подав відзив, згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що 12 червня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №206, відповідно до якого було встановлено, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 відповідно до п. 34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року « Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період 18 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №1256693 на прибуття 29 листопада 2024 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. 08 грудня 2024 року з поштового зв'язку «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла довідка про причину повернення/досилання відправлення в якому зазначено причину повернення - адресат відсутній за вказаною адресою. 29 листопада 2024 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що «не прибув по повістці на 29 листопада 2024 року з причин не отримання її та навіть не було сповіщення що до мене прибув лист». Зазначає, що до завдань та функцій РТЦК та СП не відноситься контроль оповіщення військовозобов'язаних засобами « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
16 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 206 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за порушення Закон України "Про оборону Україну" та абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Повістка була направлена рекомендованим листом з описом вкладення на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 , та повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Вказана адреса як місце реєстрації та фактичного проживання не заперечується позивачем та зазначена в самій позовній заяві, а також підтверджується роздруківкою з «РЕЗЕРВ+» доданою позивачем до позову. Позивачем не було надано жодних поважних причин не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою.
Щодо посилання позивача на ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що в оскаржуваній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже (на думку позивача) не в повному обсязі викладено суть адміністративного правопорушення зазначає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за несвоєчасне уточнення своїх облікових даних, а за неявку по повістці, що є порушенням абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Тобто, позивач намагається ототожнити поняття «не уточнення облікових даних» та «неявку по повістці».
Щодо строків притягнення до відповідальності вказує, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою про виклик на 29 листопада 2024 року. До моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 12 червня 2025 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'являвся. В даному випадку початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у виді протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, днем виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення необхідно вважати саме дату складання протоколу №206, тобто 12 червня 2025 року. Вказане підтверджується тим, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 повинні були з'ясувати у позивача причини його неявки за повісткою на 29 листопада 2024 року, оскільки така неявка могла бути зумовлена поважними причинами.
Також зазначила, що позивач особисто в протоколі про адміністративне правопорушення прохав керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути адміністративну справу 16 червня 2025 року, де в подальшому ОСОБА_1 прибув на розгляд справи, яка проводилась у відповідності до КУпАП України. Клопотання про закриття справи, яке додає позивач до позову не може бути взяте до уваги, оскільки не містить дати подання та підпису автора документу, а також відсутні докази надсилання його відповідачу. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив, де вказує, що у відзиві відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо доводів, викладених у позовній заяві, зокрема недотримання строків, викладених у позові. Підтримує позовні вимоги та просить врахувати при розгляді справи викладені у позовній заяві аргументи.
25 червня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
26 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано докази.
У судове засідання сторони не викликалися.
У зв'язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до таких висновків.
Як видно із Витягу з додатку «Резерв+» позивач з 09 грудня 2024 року перебуває у розшуку. Дата уточнення даних - 05 травня 2011 року. Адреса проживання:
АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №206 від 12 червня 2025 року начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Встановлено факт порушень ЗУ «Про оборону України» та абзацу 1 частини 1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Військовозобов'язаному ОСОБА_1 відповідно до п. 34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року « Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» 18 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №1256693 на прибуття 29 листопада 2024 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. 08 грудня 2024 року з поштового зв'язку «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла довідка про причину повернення/досилання відправлення в якому зазначено причину повернення - адресат відсутній за вказаною адресою. 29 листопада 2024 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи о 09.30 годині 16 червня 2025 року в каб.№17 ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких не прибув 29 листопада 2024 року по повістці з причини її неотримання та його не було сповіщено, що прибув лист. Також ОСОБА_1 просив розглянути адміністративну справу 16 червня 2025 року. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав.
16 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 винесено постанову №206 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн. Постанова набрала законної сили 26 червня 2025 року. Копію постанови ОСОБА_1 отримав 16 червня 2025 року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 2 ч.1 ст.22 вищевказаного Закону громадяни зобов'язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч.3 ст.22 вищевказаного Закону під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях: резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Також відповідно до ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як видно із рекомендованого поштового повідомлення, опису та довідки, 18 листопада 2024 року на ім'я ОСОБА_1 на його адресу:
АДРЕСА_2 , направлено повістку №1256693 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 годин 29 листопада 2024 року для уточнення даних (трекінг 0610208239131). Відправлення оплачено відповідно до договору №220/65/35 від 04 жовтня 2024 року. 08 грудня 2024 року відправлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже доводи позивача в частині неналежного його виклику по повістці не є слушними, так як такий здійснений відповідно до вимог п. 41 Порядку №560.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів викладених у позовній заяві доводів позивача, що за твердженням позивача могло бути визнано поважною причиною неявки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 у вказану дату.
За відсутності поважних причин неявки до ТЦК за повісткою, військовозобов'язаний вважається таким, що не з'явився за викликом; неявка містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Також, суд не застосовує примітку до ст. 210 КУпАП, як підставу для незастосування до позивача положень ст. 210, 210-1 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до неї, положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII). Інформація, яка належить до персональних даних та вноситься до Реєстру, визначена у ст. 7 цього Закону, до якої законодавець у п. 7-1 відніс номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 1951-VII передбачений обов'язок призовника, військовозобов'язаного та резервіста подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
У ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VII визначений перелік персональних даних, які органи ведення реєстру одержують шляхом електронної інформаційної взаємодії. У ній не передбачено такої можливості для отримання даних, зазначених у п. 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VII (номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти).
У цій справі позивачу не ставиться у провину порушення порядку оновлення військово-облікових даних, а тому зазначена примітка не може бути застосована у цій справі.
Отже, зазначена примітка до ст. 210 КУпАП може бути застосована, щодо адміністративних правопорушень пов'язаних з оновленням/не оновленням військовозобов'язаним своїх облікових даних, а не щодо правопорушень пов'язаних із неприбуттям за повісткою.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі
№560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Щодо тверджень позивача про порушення строків накладення адміністративного стягнення встановлених ч. 7 ст. 38 КУпАП, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Судом встановлено, що датою скоєння правопорушення, що ставиться у вину ОСОБА_1 є 29 листопада 2024 року, тобто дата, на яку останній зобов'язаний був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, що також видно зі змісту оскаржуваної позивачем постанови.
Отже, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за скоєне закінчився.
Незважаючи на це, відповідачем поза строками накладення адміністративного стягнення, а саме 16 червня 2025 року було винесено оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Отже, судом встановлено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності за спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, тому постанова №206 від 16 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити.
При цьому суд зазначає, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) унормоване, що не зважаючи на обов'язок, визначений у п. 1 статті 6 ЄвропейськоїКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі Конвенція) щодо зобов'язання судів давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції,може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Отже, враховуючи положення практики ЄСПЛ, слід зазначити, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише констатує наявність порушень відповідно до норм закону. Отже, за умови встановлення суттєвих порушень з боку відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 при прийнятті оскаржуваної постанови немає потреби надавати відповідь на інші твердження, наведені позивачем.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови скасування постанови №206 від 16 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 №206 від 16 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 за рахунок бюджетних асигнувань на ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч. 4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 15 липня 2025 року.
Суддя О.В. Алексєєв