Справа № 199/6693/25
(2/199/3735/25)
іменем України
14.07.2025
м. Дніпро
справа №199/6693/25
провадження № 2/199/3735/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ»
відповідач - ОСОБА_1
У травні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначив, що 07.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №4120116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов вказаного договору сторони узгодили його істотні умови, а саме: суму кредиту у розмірі 10 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, дату повернення кредиту - 31.10.2024, процентну ставку, порядок та умови надання кредиту, пролонгацію строку кредиту та відповідальність сторін.
Свої зобов'язання за вказаним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало в повному обсязі, зарахувавши грошові кошти на платіжну картку відповідача.
За умовами кредитного договору відповідач брала на себе зобов'язання повернути кредит в обумовлений термін та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
23.09.2024 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 23/09/2024, згідно умов якого до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4120116 від 07.11.2023.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 належним чином зобов'язань за кредитним договором №4120116 від 07.11.2023, позивач просив суд стягнути з останньої на свою користь заборгованість за даним договором в розмірі 64 997,60 грн., яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 999,97 грн., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими первісним кредитором в розмірі 47 397,63 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками за період з 24.09.2024 по 31.10.2024 в розмірі 7 600,00 грн., а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлялася судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої вона є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 , постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі № 561/77/19..
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 07.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №4120116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов вказаного договору сторони узгодили його істотні умови, а саме: суму кредиту у розмірі 10 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, дату повернення кредиту - 31.10.2024, процентну ставку, порядок та умови надання кредиту, пролонгацію строку кредиту та відповідальність сторін.
Свої зобов'язання за вказаним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало в повному обсязі, зарахувавши грошові кошти на платіжну картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 03.10.2024 за вих. №20241003-52.
23.09.2024 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 23/09/2024, згідно умов якого до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4120116 від 07.11.2023.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4120116 від 07.11.2023 на суму 57 397,60 грн., з яких: 9 999,97 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 397,63 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З огляду на те, що станом на дату укладення договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 строк дії кредитного договору №4120116 від 07.11.2023 не закінчився, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» у період з 24.09.2024 по 31.10.2024 (38 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 7 600,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Отже, позивачем доведено факт укладення договору та порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, а тому, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 64 997,60 грн., яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 999,97 грн., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими первісним кредитором в розмірі 47 397,63 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками за період з 24.09.2024 по 31.10.2024 (38 календарних днів) в розмірі 7 600,00 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу судом відзначається таке.
Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» здійснював адвокат Дідух Є.О. на підставі договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024, укладеного між ними.
Крім договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 до суду надано також акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 №4120116 від 24.03.2025.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» послуг адвоката щодо надання правової допомоги в цій справі.
Водночас, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач за розгляд справи у розмірі 10 000,00 грн., є завищеною та не є співмірною зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, а тому на думку суду сума у розмірі 4 000,00 грн. буде відповідати складності справи та обсягу виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючисьст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» заборгованість за договором №4120116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.11.2023 в розмірі 64 997 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 60 коп., з яких: 9 999,97 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 397,63 грн. - сума заборгованості за відсотками, що були нараховані первісним кредитором; 7 600,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, що були нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» за період з 24.09.2024 по 31.10.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 14 липня 2025 року.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРІЦІЇ», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження - вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим. 2, м. Київ, 03045.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Суддя О.Б.Подорець