ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2025Справа № 910/13281/24
За заявоюПервинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця»
проухвалення додаткового рішення
у справі№ 910/13281/24
За позовомПервинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця»
доОСОБА_1
простягнення 48 406,06 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
не викликалися
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/13281/24 за позовом Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 48 406,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 позов задоволено.
24.06.2025 від Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 30 000 грн витрат на правничу допомогу.
30.06.2025 відповідач подав письмові заперечення проти клопотання позивача, які ґрунтуються, здебільшого, на такому:
- розмір витрат позивача є завищеним та не має підтвердження взагалі про оплату послуг. Тобто позивач хоче стягнути з відповідача кошти на оплату послуг свого представника, якому не заплатив;
- заявлений до відшкодування розмір судових витрат є надмірним та завищеним, оскільки не відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки не висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі).
За результатами розгляду заяви позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн та з урахуванням заперечень відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За таких обставин, враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити питання щодо розподілу витрат без виклику/повідомлення учасників справи. Позивачем до заяви долучено докази її направлення відповідачу.
Матеріали справи свідчать про те, що попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до позовної заяви позивач не надав, у позовній заяві вказав, що судові витрати позивача складаються виключно із суми судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.
Таким чином, логічним є висновок про відсутність у позивача на час звернення до суду необхідності у залученні адвоката та надання ним професійної правничої допомоги задля представництва інтересів позивача в суді щодо розгляду ініційованого позивачем судового процесу.
Проте в подальшому, у поданій 28.11.2024 відповіді на відзив зазначено, що адвокат Онищенко О.Ф. вступає на етапі розгляду справи з 21.11.2024, а розмір гонорару становить 30 000,00 грн.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Близькі за змістом висновки застосування частини 2 статті 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 25.03.2021 у справі № 905/717/20.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 викладено правовий висновок про те, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Тому, враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що не зазначення в позовній заяві про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу не є підставою для відмови в розподілі таких витрат, оскільки позивач доручив адвокату представляти свої інтереси в даній справі лише з 21.11.2024 та, відповідно, під час подання позовної заяви 28.10.2024 не міг визначити розмір витрат на правничу допомогу.
Справу № 910/13281/24 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення складено та підписано 23.06.2025, а докази понесених витрат позивачем подано до суду 24.06.2025.
Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що Первинна профспілкова організація виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» дотрималася вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- Договір № 24-11. від 21.11.2024 про надання правничої (правової) допомоги;
- Додаток № 1 від 21.11.2024 до договору;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Онищенко О.Ф.;
- Довіреність у порядку передоручення від 21.11.2024;
- Акт приймання наданих послуг від 24.06.2025 на суму 30 000,00 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 4.3. договору № 24-11., клієнт зобов'язаний протягом 3 місяців з дати укладення цього договору оплатити гонорар в розмірі, визначеному сторонами в додатку до цього договору.
Як вбачається з Додатку № 1 від 21.11.2024 до договору № 24-11., загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути менше 30 000,00 грн за участь в суді першої інстанції.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Тому, доводи відповідача про безпідставність стягнення витрат, які позивач ще не оплатив, є необґрунтованими та відхиляються судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд, дослідивши надані позивачем Додаток № 1 та Акт приймання-передачі , за якими загальна сума витрат на правничу допомогу становить 30 000,00 грн, зазначає, що вказане не відповідає суті правовідносин сторін, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів, які необхідно було б вивчити, а тому й не вимагало витрачення адвокатом тривалого часу з урахуванням того, що адвокат не складав текст позовної заяви та не подавав її до суду (що відображено й в Акті приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2025).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, які фактично поніс позивач, відповідно до акту наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Вказані вище обставини є підставою для прийняття додаткового рішення у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Швидкісне депо» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 3; код ЄДРПОУ 41502747) витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано - 11.07.2025
Суддя Ю.О.Підченко