вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/18257/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Михайлик Л.Г.
від відповідача-1 - не з'явились
від відповідача-2 - не з'явились
від третьої особи позивача-1 - Колода Є.Г., Івашковський Д.В.
від третьої особи позивача-2 - Скок Л.А.
від третьої особи відповідачів-1 - не з'явились
від третьої особи відповідачів-2 - Коляда С.М.
розглянувши апеляційні скарги Міністерства економіки України, Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2025 р. (повний текст складено 29.04.2025 р.)
у справі № 910/18257/23 (суддя - Джарти В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до 1. Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89"
2. Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Хліб України"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача 1. Міністерства економіки України
2. Кабінету Міністрів України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів 1. Фонду державного майна України
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним правочину,
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89" та Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Хліб України" про визнання недійсним акту повернення майна від 30.06.2023 р.
Вимоги позивача обгрунтовані тим, що на підставі акту повернення майна від 30.06.2023 р. нерухоме майно цілісного майнового комплексу Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України""Хлібна база" незаконно вибуло з власності держави та перейшло у приватну власність фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва 12.01.2025 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи-1 без самостійних вимог на стороні позивача Міністерства економіки України, в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на стороні позивача Кабінет Міністрів України, в якості третьої особи-3 без самостійних вимог на стороні відповідачів Фонд державного майна України та в якості третьої особи-4 без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2025 р. у справі № 910/18257/23 відмовлено Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Міністерство економіки України подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Міністерство економіки України посилається на те, що нерухоме майно цілісного майнового комплексу Філії Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»«Хлібна база № 89» в результаті здійснення реєстраційних дій на підставі оспорюваного акту повернення майна незаконно вибуло з власності держави та у подальшому перейшло у приватну власність фізичної особи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 р. апеляційну скаргу Міністерства економіки України у справі № 910/18257/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18257/23 за апеляційною скаргою Міністерства економіки України та призначено до розгляду на 17.06.2025 р.
Також не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що у директора Філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база №89» Ілієва Романа Дмитровича були відсутні повноваження для складання акту повернення майна від 30.06.2023 р.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у справі № 910/18257/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у справі № 910/18257/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", об'єднано апеляційні скарги Міністерства економіки України та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду та призначено до розгляду на 17.06.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 р. відкладено розгляд справи до 08.07.2025 р.
У судовому засіданні 08.07.2025 р. представники позивача та третіх осіб надали усні пояснення по суті апеляційних скарг, представники відповідачів та Фонду державного майна України у судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття провадження від 26.05.2025 р. у справі № 910/18257/23 відповідачам та Фонду державного майна України доставлено до електронних кабінетів 26.05.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документу від 02.06.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 26.05.2025 р. у справі № 910/18257/23 оприлюднена у реєстрі 27.05.2025 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідачів та Фонду державного майна України не перешкоджає розгляду апеляційних скарг. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарг, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
22.08.1996 р. постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України"" № 1000 утворено Державну акціонерну компанію "Хліб України" у формі відкритого акціонерного товариства.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" від 05.11.1995 р. № 1218 Міністерству агропромислового комплексу доручено передати у двомісячний термін до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії, а також адміністративні будинки, що належать до державної власності, згідно з додатком № 4. Відповідно до додатку № 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1218 до статутного капіталу Державної акціонерної компанії "Хліб України" ввійшло майно підприємств, серед яких, зокрема, Хлібна база № 89.
Рішенням спостережної ради Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 10.03.1998 р. шляхом реорганізації Державного підприємства "Хлібна база № 89" було створено Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89".
11.08.2010 р. постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 764 вирішено утворити Дочірнє підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Визначено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 р. № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764" перетворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в Державне публічне акціонерне товариство. Вказаною постановою також було визначено, що повноваження з управління корпоративними правами Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України, а 100% акцій залишаються у державній власності.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 р. № 593 Міністерством аграрної політики та продовольства України 07.07.2011 р. видано наказ № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким визначено, що Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Факт правонаступництва також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 626 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764, зокрема, до переліку цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", які передаються для формування статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", було внесено цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89".
22.01.2014 р. між комісією з ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89" та Філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 89" підписаний акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, вулиця Елеваторна, будинок 9, згідно з яким Державна акціонерна компанія "Хліб України" в особі голови ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України "Хлібна база № 89" передав, а директор Філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняв цілісний майновий комплекс у складі робочої будівлі елеватора та інших складових частин комплексу, який затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Правомірність складення акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу "Хлібна база № 89" від 22.01.2014 р. була предметом іншого судового спору.
Так, Київським апеляційним господарським судом в постанові від 30.01.2017 р. у справі № 910/9771/16 було підтверджено чинність акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу "Хлібна база № 89" від 22.01.2014 р. та встановлено, що за рішенням Держави в особі Кабінету Міністрів України та рішенням Державної акціонерної компанії "Хліб України", як власника майна вказаного цілісного майнового комплексу, голова ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №89", представляючи інтереси Державної акціонерної компанії "Хліб України" та діючи від її імені на підставі наказу Державної акціонерної компанії "Хліб України", передав майно цілісного майнового комплексу у власність Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
В подальшому, на підставі акта приймання-передачі від 22.01.2014 р., затвердженого Міністерством аграрної політики України, комісія з ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89" передала, а Філія Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняла цілісний майновий комплекс підприємства на загальну суму 12165941,13 грн, а саме необоротних активів на загальну суму 12145715,90 грн та запасів (товарів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) на загальну суму 20225,23 грн.
15.07.2022 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом Олександром Анатолійовичем зареєстровано за Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" право власності на комплекс будівель елеватора за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Горонда, вул. Елеваторна, 9, про що внесено запис № 47366337 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64223549 від 19.07.2022 р.
Право постійного користування земельною ділянкою площею 101189 га за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, вулиця Елеваторна, земельна ділянка 9, зареєстровано за Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2122781801:00:102:0014.
10.09.2019 р. на виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 29.08.2019 р. № 502 Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перейменовано в Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
23.08.2023 р. Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стало відомо, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597744 від 25.07.2023 р., прийнятим приватним нотаріусом Селехманом Олександром Анатолійовичем, право власності на комплекс будівель елеватора за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, вулиця Елеваторна, будинок 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2612300521040), зареєстровано за Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89".
Згідно з інформацією з розділу Державного реєстру прав "Документи, подані для державної реєстрації" підставою для державної реєстрації права власності на спірний цілісний майновий комплекс за Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України "Хлібна база № 89" зазначено: акт повернення майна Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна База № 89", виданий 30.06.2023 р., видавник: Філія Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89" (далі - акт повернення майна).
У подальшому, з інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", стало відомо, що комплекс будівель елеватора за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, вулиця Елеваторна, будинок 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2612300521040), зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі рішення приватного нотаріуса Селехмана Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69023309 від 25.08.2023 р. та договору купівлі-продажу, серія та номер: 2328, виданий 23.08.2023 р., видавник: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександр Анатолійович.
Наказом Міністерства юстиції України № 3113/5 від 30.08.2023 р. вирішено визнати прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати рішення про державну реєстрацію прав від 25.07.2023 р. № 68597744, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом Олександром Анатолійовичем.
Наказом Міністерства юстиції України № 3131/5 від 01.09.2023 р. вирішено визнати прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати рішення про державну реєстрацію прав від 25.08.2023 р. № 69023309, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом Олександром Анатолійовичем.
Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 345107559 від 04.09.2023 р.) внесено відомості про скасування 01.09.2023 р. права власності ОСОБА_1 на будівлі та споруди реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2786801721040 за адресою: Закарпатська обл, Мукачівський р-н, с. Горонда, вул. Елеваторна, буд. 9. Внесено відомості про скасування 01.09.2023 р. іпотеки вказаного нерухомого майна на підставі наказу Міністерства юстиції України серія та номер 3131/5 від 01.09.2023 р.
Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 345107768 від 04.09.2023 р.) комплекс будівель елеватора реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2612300521040 за адресою: Закарпатська обл, Мукачівський р-н, с. Горонда, вул. Елеваторна, буд. 9, зареєстровано за Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
На думку позивача спір у справі виник у зв'язку з тим, що вищевказаний акт повернення майна від 30.06.2023 р. залишається чинним, тому підлягає визнанню недійсним, оскільки у директора Філії Акціонерниого товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України""Хлібна база № 89" були відсутні повноваження підписувати вказаний акт, а також через відсутність рішення загальних зборів Акціонерниого товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про повернення цілісного майнового комплексу та відсутності рішення Кабінету Міністрів України про повернення такого цілісного майнового комплексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі №3-649гс15).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено іншою особою та зазначає, які саме дії необхідні для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє чи обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права чи інтересу, суд має відмовити у позові.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 р. у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 р. у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 р. у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 р. у справі № 904/7841/21, від 29.08.2023 р. у cправі № 910/5958/20.
Заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі № 522/3665/17.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на підставі акту повернення майна від 30.06.2023 р. нерухоме майно цілісного майнового комплексу філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 89" незаконно вибуло з власності держави та перейшло у приватну власність фізичної особи.
Однак, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 345107768 від 04.09.2023 р.) комплекс будівель елеватора реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2612300521040 за адресою: Закарпатська обл, Мукачівський р-н, с. Горонда, вул. Елеваторна, буд. 9, станом на день звернення із позовом до суду зареєстровано за Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 р. у справі № 927/522/17.
Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)( постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16).
Так, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт наявності порушеного права, оскільки комплекс будівель елеватора реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2612300521040 за адресою: Закарпатська обл, Мукачівський р-н, с. Горонда, вул. Елеваторна, буд. 9, переданий за оспорюваним актом, станом на день звернення із позовом до суду зареєстровано за Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним акту повернення майна від 30.06.2023 р.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2025 р. у справі № 910/18257/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги Міністерства економіки України та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Міністерства економіки України та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2025 р. у справі № 910/18257/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Міністерство економіки України та Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.07.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран