Постанова від 09.07.2025 по справі 910/3023/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р. Справа№ 910/3023/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.07.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 (повний текст рішення складено 05.02.2025)

у справі № 910/3023/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства «Сенс Банк»

про стягнення 612 858,03 грн

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», у якому просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» збитки за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею у сумі 612 858,03 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», маючи у власності нерухоме майно, яке розташовано на двох земельних ділянках, які належать позивачу, з 10.12.2012 ухиляється від вчинення дії щодо оформлення права користування земельної ділянкою, внаслідок чого позивач несе збитки у вигляді ненадходження до міського бюджету орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №941 від 09.10.2018 було затверджено акт про визначення збитків власнику землі №23-2018 від 22.08.2018 та визначено, що суму цих збитків Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» повинно відшкодувати не пізніше одного місяця з дня прийняття цього рішення, проте останнє цю вимогу не виконало та збитки не відшкодувало, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та встановлено сторонами строк для подачі заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 справу №910/3023/19 передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області за територіальною підсудністю.

28.10.2024 від позивача до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання про заміну відповідача у справі, у якому позивач просить суд здійснити заміну відповідача у справі з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Сенс Банк». У цей же день позивач направив до Господарського суду Черкаської області заяву про зміну предмету позову, у якій позивач просив суд у зв'язку із зміною підходу до правовідносин, які виникли у цій справі, змінити предмет позову шляхом заміни позовної вимоги зі стягнення збитків за користування земельною ділянкою без відповідних підстав на стягнення безпідставно утриманих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного Кодексу України.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання позивача про заміну відповідача у справі та замінив відповідача у справі з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» його правонаступником Акціонерним товариством «Сенс Банк», прийняв заяву позивача про зміну предмету позову.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримані кошти у розмірі 465 765,64 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 6986,49 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося 24.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 21.02.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 у справі №910/3023/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що суд першої інстанцій у цій справі, дослідивши факти, які були встановлені у справі №925/254/17, проігнорував норми ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч.3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», в редакції, діючій станом на дату переходу права власності на нерухоме майно від ТОВ «Нікос» до ПАТ «Укрсоцбанк», щодо переходу права користування земельною ділянкою в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вважає відповідач, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, а договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні. Новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання ділянки в оренду, що суд першої інстанції проігнорував.

Також відповідач вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки неможливо стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками.

Крім того, відповідач не погоджується з розрахунками суду та вважає, що вони сформовані на припущеннях. Додатково суд проігнорував той факт, що позивачем не доведено користування відповідачем земельними ділянками повністю, оскільки за адресою розташування об'єктів нерухомого майна, останні належать різним власникам, а самі земельні ділянки не були сформовані.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3023/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 у справі № 910/3023/19. Призначено до розгляду на 25.03.2025. Витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №910/3023/19.

10.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, сформований в системі «Електронний суд» 10.03.2025, в якому позивач заперечив проти доводів скаржника та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В своєму відзиві позивач зазначив, що після державної реєстрації права власності відповідачем на нерухоме майно Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звертався до відповідача щодо необхідності оформити право користування земельною ділянкою. У відповідь відповідач звернувся до міського голови міста Черкаси з відповідною заявою, в той час коли для оформлення права користування земельною ділянкою необхідно звернутись до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг. Відповідач відповідних дій не вчинив, право користування земельною ділянкою не оформив.

Проте, відповідач продовжував користуватись земельними ділянками спірний період без укладення відповідного договору та кошти за здійснення фактичного користування до бюджету не сплачував.

При цьому, спірні земельні ділянки є сформованими з моменту присвоєння кадастрового номеру.

Для визначення компенсації недоотриманої орендної плати позивачем було використано відомості, що містились у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, які є належними доказами проведення такої оцінки, а також врахував коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки.

10.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 10.03.2025, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити згідно переліку судів, зазначеному у клопотанні, а саме: Господарському суду Черкаської області, Черкаському окружному адміністративному суду, Придніпровському районному суду міста Черкаси, Соснівському районному суду міста Черкаси, Черкаському районному суду Черкаської області або Черкаському апеляційному суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 клопотання Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/3023/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 25.03.2025.

17.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «СЕНС Банк» надійшла відповідь на відзив, сформована в системі «Електронний суд» 15.03.2025, в якому відповідач заперечив проти доводів позивача та наголосив на тому, що внаслідок набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебували на орендованих земельних ділянках, до відповідача перейшло і право оренди на спірні земельні ділянки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкладено розгляд справи №910/3023/19 на 06.05.2025.

26.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 26.03.2025, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 клопотання Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/3023/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 06.05.2025.

15.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «СЕНС Банк» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач на виконання вимог суду просив долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту від 26.03.2025 до Держгеокадастру у Черкаській області, копію відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 03.04.2025 на адвокатський запит, копію технічної документації із землеустрою, копію адвокатського запиту від 03.04.2025 до Черкаської міської ради, копію відповіді Черкаської міської ради від 10.04.2025 та копію договору оренди землі від 17.06.2009.

15.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «СЕНС Банк» надійшли пояснення, в яких відповідач зазначив, для того, щоб спростувати висновок суду, який міститься в оскаржуваному рішенні від 21.01.2025 року і який сформований виключно на припущеннях та для того, щоб спростувати нічим не підтверджене твердження Позивача, яке міститься у відзиві від 10.03.2025 року на апеляційну скаргу про ніби-то поділ земельної ділянки до набуття Відповідачем права власності на нерухоме майно, АТ «Сенс Банк» просить суд апеляційної інстанції у клопотанні про долучення доказів прийняти додаткові докази у даній справі, які подаються до суду апеляцій інстанції з поважних причин, а саме технічну документацію із землеустрою, договір оренди землі, які отримані у відповідь на адвокатські запити.

Також, в своїх поясненнях відповідач посилався на судову практику у подібних спорах, а саме, постанови від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та №922/536/18, віл 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18,в яких зроблено висновок, що у випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

06.05.2025 розгляд справи №910/3023/19 не відбувся у зв'язку з перебуванням колегії суддів у відпустках, а тому справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на іншу дату після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 призначено розгляд справи на 03.06.2025.

21.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 21.05.2025, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити згідно переліку судів, зазначеному у клопотанні, а саме: Господарському суду Черкаської області, Черкаському окружному адміністративному суду, Придніпровському районному суду міста Черкаси, Соснівському районному суду міста Черкаси, Черкаському районному суду Черкаської області або Черкаському апеляційному суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 клопотання Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/3023/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 03.06.2025.

У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги та затриманням через це попередньо призначених колегією суддів судових засідань, з метою недопущення створення загрози життю та здоров'ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 03.06.2025 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 розгляд справи №910/3023/19 призначено на 24.06.2025.

04.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 04.06.2025, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити згідно переліку судів, зазначеному у клопотанні, а саме: Господарському суду Черкаської області, Черкаському окружному адміністративному суду, Придніпровському районному суду міста Черкаси, Соснівському районному суду міста Черкаси, Черкаському районному суду Черкаської області або Черкаському апеляційному суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 клопотання Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/3023/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 24.06.2025.

В судовому засіданні 24.06.2025 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.07.2025.

26.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 26.06.2025, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 клопотання Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/3023/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 09.07.2025.

08.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Також, представник позивача зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги і просив скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання 09.07.2025 з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Частиною 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням наведеного, оскільки судом було вчинено усі дії для належного повідомлення учасників справи про час та місце судових засідань, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для розгляду апеляційної скарги у справі по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача надав свої пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07 серпня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», що підтверджено Статутом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

10.09.2019 року загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та єдиним акціонером Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виникло у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019. Відповідні зміни внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30.11.2022 Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було змінено найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк», про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських.

Станом на момент розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості, про те, що Акціонерне товариство «Сенс Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Отже, до Акціонерного товариства «Сенс Банк» перейшли всі права та обов'язки Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», а тому Акціонерне товариство «Сенс Банк» є належним відповідачем у цій справі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у березні 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласттрейдинг» та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, остаточно просило:

- припинити право власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки, а саме комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'-2 інвентарної справи) загальною площею 311 кв.м, гараж (літ. Ж-I інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв.м, офіс-склад (літ. В-І, в інвентарної справи) загальною площею 106,0 кв.м, ангар (літ. Г-І інвентарної справи) загальною площею 350,4 кв.м, гараж (літ. Б інвентарної справи) загальною площею 160,3 кв.м, огорожа (літ. 1-2,3 інвентарної справи), замощення (літ. І інвентарної справи), гараж (літ. Д інвентарної справи) загальною площею 86,3 кв.м, гараж (літ. Е інвентарної справи) загальною площею 89,4 кв.м, гараж (літ. Ж інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;

- припинити право власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки, а саме виробничий корпус металопластикових виробів з прибудовою (літ. «Д-ІІ, д інвентарної справи) загальною площею 4990,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, 8/9;

- припинити право власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки, а саме нежилі будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ. «А-2», а, а' інвентарної справи) загальною площею 1460,2 кв.м, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. «Б-2, б.2, б.3 інвентарної справи) загальною площею 1216,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8;

- визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'-2 інвентарної справи) загальною площею 311 кв.м, гараж (літ. Ж-I інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв.м, офіс-склад (літ. В-І, в інвентарної справи) загальною площею 106,0 кв.м, ангар (літ. Г-І інвентарної справи) загальною площею 350,4 кв.м, гараж (літ. Б інвентарної справи) загальною площею 160,3 кв.м, огорожа (літ. 1-2,3 інвентарної справи), замощення (літ. І інвентарної справи), гараж (літ. Д інвентарної справи) загальною площею 86,3 кв.м, гараж (літ. Е інвентарної справи) загальною площею 89,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;

- визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме виробничий корпус металопластикових виробів з прибудовою (літ. «Д-ІІ, д інвентарної справи) загальною площею 4990,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, 8/9;

- визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме нежилі будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ. «А-2», а, а'» інвентарної справи) загальною площею 1460,2 кв.м, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. «Б-2, б.2, б.3 інвентарної справи) загальною площею 1216,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 р. у справі №16/5026/479/2012 позов задоволено частково.

У задоволенні позовних вимог про припинення права власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки відмовлено.

В решті позовні вимоги задоволено повністю.

В порядку звернення стягнення на майно визнано за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки:

- комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'2) загальною площею 311,0 кв.м., гараж ( літ. Ж -І) загальною площею 66,7 кв. м., офіс - склад ( літ. В-І, в) загальною площею 106,0 кв. м., ангар (літ. Г-І) загальною площею 350,4 кв. м., гараж ( літ. Б) загальною площею 160,3 кв. м., огорожа ( літ. 1-2,3 ), замощення ( літ. І), гараж ( літ. Д. ) площею 86,3 кв. м. , гараж ( літ. Е) загальною площею 89,4 кв. м. за адресою : м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;

- виробничий корпус металопластикових виробів із прибудовою ( літ. Д-ІІ, д), загальною площею 4 990,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, б.8/9.

- нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс ( літ. "А-2", а, а') загальною площею 1460,2 кв. м., спортивно оздоровчий комплекс з прибудовами ( літ. "Б-2, б2, б3 ) загальною площею 1216,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, б.8.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі №16/5026/479/2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 р. у справі № 16/5026/479/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012 у справі №16/5026/479/2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 та рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі № 16/5026/479/2012 залишено без змін.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.07.2017, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» 10.12.2012 зареєструвало право приватної власності згідно рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 на нежитлову будівлю за адресою м. Черкаси, вул. 14 грудня, буд. 8, а саме, лікувально-оздоровчий комплекс (літ."А-2", а, а/) загальною площею 1460,2 м2, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. "Б-2, б2, б3) загальною площею 1216,9 м2.

Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листами №2948-01-25 від 02.08.2017 та №3319-01-25 від 31.08.2017 повідомляв Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладення з Черкаською міською радою договору оренди землі, а також вирішення питання щодо укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) по вулиці 14 Грудня, буд. 8.

06.12.2017 на адресу міського голови міста Черкаси Бондаренка А.В. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надіслало заяву (клопотання) про передачу земельної ділянки в оренду, у якій просило передати в оренду земельну ділянка, яка розташована за адресою місто Черкаси, вулиця 14 Грудня, буд. 8, на якій розміщено нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі лікувально-оздоровчого комплексу (літ. "А-2", а, а/) загальною площею 1460,2 м2, спортивно-оздоровчого комплексу з прибудовами (літ. "Б-2, б2, б3) загальною площею 1216,9 м2, що є власністю Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

У відповідь на цю заяву виконавчий комітет Черкаської міської ради надіслав Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» лист №22326-01-25 від 21.12.2017, у якому повідомив, що для вирішення питання оформлення права користування земельною ділянкою необхідно звернутись до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг з відповідною заявою.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» не оформило своє право користування земельною ділянкою на якій розміщене його нерухоме майно. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

22.08.2018 відбулось засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в місті Черкаси, яка склала акт про визначення збитків власнику землі №23-2018 від 22.08.2018, згідно з яким визначено збитки у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» земельними ділянками загальною площею 1,2256 га по вулиці 14 Грудня, буд. 8 за період з 01.08.2015 до 31.07.2018 у розмірі 612858,03 грн.

За розрахунком позивача, за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,9331 га із кадастровим номером 7110136700:06:062:0003 без правовстановлюючих документів за період з 01.08.2015 до 31.07.2018 (з урахуванням коефіцієнтів індексації) розмір заборгованості відповідача становить 461 633 ,51 грн, за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,2925 га із кадастровим номером 7110136700:06:062:0004 за цей же період заборгованість становить 151 224,52 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №941 від 09.10.2018 затверджено акт про визначення збитків власнику землі №23-2018 від 22.08.2018, складений комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в місті Черкаси.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік 1,703; 1997 рік 1,059; 1998 рік 1,006; 1999 рік 1,127; 2000 рік 1,182; 2001 рік 1,02; 2005 рік 1,035; 2007 рік 1,028; 2008 рік 1,152; 2009 рік 1,059; 2010 рік 1,0; 2011 рік 1,0; 2012 рік 1,0; 2013 рік 1,0; 2014 рік 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №ЗВ-9800431642017 від 31.08.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:062:0003, становить 5454342,74 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №ЗВ-9800431622017 від 31.08.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:062:0004, становить 1786765,50 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №ЗВ-9800640212018 від 16.08.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:062:0003, становить 8181607,42 грн.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 11.12.2018 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» відчужило нерухоме майно, а саме лікувально-оздоровчий комплекс (літ.«А-2», а, а/) загальною площею 1460,2 м2, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ.«Б-2, б2, б3) загальною площею 1216,9 м2 на користь третьої особи.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками комунальної власності без відповідних правових підстав за період з 01.08.2015 по 31.07.2018, обґрунтовуючи тим, що у спірний період договір оренди землі між Черкаською міською радою та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» укладено не було та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачено. Водночас, у вказаний період (період визначений позивачем у позові) нерухоме майно перебувало у власності товариства, правонаступником якого є відповідач.

Відповідач заперечуючи проти доводів позивача вказував, що спірні земельні ділянки не були сформовані та відповідно не визначені як об'єкти цивільних прав, що виключає можливість стягнення коштів за фактичне користування земельними ділянками, які не сформовані.

Крім того, в суді апеляційної інстанції відповідач стверджує, що з рішення господарського суду Черкаської області у цій справі дізнався про факт перебування спірних земельних ділянок у попереднього власника об'єктів нерухомого майна, власником яких став відповідач, а тому в силу вимог ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про оренду землі» є орендарем спірних земельних ділянок.

В матеріалах справи наявна копія договору оренди землі, укладеного між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос» 17.06.2009, за умовами якого товариству передавались в строкове платне користування на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 №4-1088 земельні ділянки, що за цільовим призначенням відносяться до категорії земель промисловості, траснпорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які знаходяться по вул. 14 Грудня, буд. 8.

Відповідно до п.2 в оренду передаються земельні ділянки площею 12256 кв.м. під нежитлові забудови.

Згідно з п.8 вказаного договору оренди, останній укладений на 49 років з дати прийняття рішення Черкаською міською радою від 09.04.2009 №4-1088.

Відповідно до п. «г)» п. 31 договору оренди землі орендар зобов'язаний у разі відчуження будівель та споруд (або їх часток), розташованих на земельних ділянках, наданих в оренду, орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця в 10-денний термін з дня відчуження, а також повідомити нового власника про необхідність оформлення правових документів на землю. До державної реєстрації прав третіх осіб на користування земельними ділянками орендна плата вноситься орендарем у повному обсязі з урахуванням фактичного цільового використання земельної ділянки новим власником майна.

Відповідно до плану орендовано земельної ділянки, за вказаним договором було передано в оренду дві земельні ділянки розміром 9331 кв.м. та 2925 кв.м., що разом складає 12256 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2017 року Черкаська міська рада звернулась до Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос», у якому просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 12256 м2 у місті Черкаси по вул.14 Грудня, буд. 8, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос» та Черкаською міською радою 17.06.2009.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.06.2017 у справі №925/254/17, яке набрало законної сили 17.07.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Під час розгляду справи №925/254/17 судом були встановлені такі факти.

Рішенням Черкаської міської ради №4-1088 від 09.04.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікос» було надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 12256 м2 в місті Черкаси по вул.14 Грудня, буд. 8 під нежитлові будівлі.

17.06.2009 Черкаська міська рада, як орендодавець, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікос», як орендар, уклали договір оренди землі, який зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №040977500076 від 20.07.2009.

При цьому, Господарський суд Черкаської області у справі №925/254/17 звернув увагу, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі №16/5026/479/2012 визнано за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки: - нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ.«А-2», а, а/) загальною площею 1460,2 м2, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. «Б-2», б2, б3) загальною площею 1216,9 м2, що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.14 грудня, б.8.

У зв'язку з набуттям права власності Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на спірні нежитлові будівлі, договір оренди земельної ділянки площею 12256,00 м2 у місті Черкаси по вул.14 Грудня, 8, в силу пункту «е» статті 141 Земельного кодексу України частини 3 статті 7 та статті 31 Закону України «Про оренду землі» припинився, що означає про відсутність предмету спору у справі.

Отже, під час розгляду справи №925/254/17 судом встановлено, що договір оренди землі був укладений між Черкаською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос» на користування земельною ділянкою площею 12256 м2 в місті Черкаси по вул.14 Грудня, буд. 8, на якій розташовані нежитлові будівлі, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікос».

Щодо тверджень відповідача, що спірні земельні ділянки не були сформовані, а тому не могли бути об'єктом цивільних прав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у статті 1 Земельного кодексу України та статті 373 Цивільного кодексу України.

Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до ст. 31 Закону України від 07.02.1991 N 697-XII "Про власність" (діяв до 20.06.2007) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

При цьому суб'єктами права комунальної власності відповідно до ч. 2 ст. 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Законом України від 05.02.2004 №1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон N 5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У ст. 5 цього Закону було наголошено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» N 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N5245-VI, Міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 5245-VI: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку, встановленому законом", що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Отже, правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі N 911/488/18 та від 05.08.2022 № 922/2060/20.

Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 № 922/2060/20 зазначав, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі N 917/553/17.

У цій справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельних ділянок у межах м. Черкаси, чого не заперечували та не спростовували сторони справи.

При цьому спірні земельні ділянки сформовані та мають кадастрові номери.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах з уведенням у дію нового Земельного кодексу України Черкаська міська рада, безспірно, є власником сформованих земельних ділянок, а саме, земельної ділянки площею 0,9331 га із кадастровим номером 7110136700:06:062:0003 та земельної ділянки площею 0,2925 га із кадастровим номером 7110136700:06:062:0004, як власник цих земельних ділянок, позивач має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому за умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірних земельних ділянках) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції діючій на момент переходу права власності на нерухоме майно до відповідача) договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Зазначені положення також містяться і в договорі оренди землі від 17.06.2009.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі N 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі N 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі N 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі N 902/794/17, від 04.02.2019 у справі N 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі N 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі N 922/652/18, від 21.05.2019 у справі N 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі N 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі N 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах N 22/207/15 і N 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі N 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі N 925/230/17.

Отже, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

В свою чергу, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Зазначене кореспондується з умовами договору оренди землі від 17.06.2009, п. «г)» п. 31 якого передбачено, що у разі відчуження будівель та споруд (або їх часток), розташованих на земельних ділянках, наданих в оренду, орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця в 10-денний термін з дня відчуження, а також повідомити нового власника про необхідність оформлення правових документів на землю.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, що за рахунок земельної ділянки, яка була у користуванні попереднього власника до набуття права власності на нерухоме майно відповідачем було сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:06:062:0003 площею 0,9331 га та 7110136700:06:062:0004 площею 0,2925 га, оскільки зазначене ніяким чином не впливає на факт користування відповідачем спірними земельними ділянками без оформлення правових документів на землю.

Крім того, матеріалами справи спростовується також твердження відповідача, зазначене у заявах по суті спору, що в оренді попереднього власника перебуває земельна ділянка, яка в подальшому була поділена, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов'язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У статті 289 Податкового Кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення та станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з інформацією, яка міститься у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:062:0003 станом на 31.08.2017 становить 5 454 342,74 грн, станом на 16.08.2018 - 8 181 607,42 грн, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:062:0004 станом на 31.08.2017 становить 1 786 765,50 грн.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Отже, з врахуванням коефіцієнтів індексації, що вказані на офіційному сайті Держгеокадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:06:062:0003 у 2016 році становила 5 145 606,36 грн (5454342,74 / 1,06; у 2015 році 3 590 792,99 грн, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:06:062:0004 у 2016 році становила 1 685 627,83 грн, у 2015 році 1 176 292,97 грн.

При визначенні розміру заборгованості за користування земельними ділянками позивачем також було застосовано Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777. Цей Порядок набрав чинності з 2017 року та є обов'язковим для територіальних органів Держгеокадастру при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.

Зазначеним Порядком визначено процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та змінено розрахунок нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5 розділу 11 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.

Відповідно до примітки №2 до додатку №1 до Порядку передбачено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №162 від 27.03.2018 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.04.2018 за №432/31884 та набрав чинності 17.07.2018) у примітках до додатку №1 до Порядку, цифри « 2,0» змінено цифрами « 3,0». Тобто, починаючи з 01.01.2017 наведеними правовими актами регламентовано питання застосування коефіцієнтів при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (а з 17.07.2018 із значенням - 3,0) у випадках, коли з будь-яких причин у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Судом першої інстанції встановлено, що у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок зазначено, що код цільового призначення не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель. Відповідно розрахунок заборгованості у 2017-2018 роках здійснювався із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 2,0 до 16.07.2018, а у 2018 році (з 17.07.2018) - із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 3,0, що відповідає вимогам статей 18, 20 Закону «Про оцінку земель», Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489, тому посилання позивача на вищевказаний Порядок є обґрунтованим та підлягає застосуванню.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що суд керувався припущеннями за відсутності витягів з нормативної грошової оцінки земельних ділянок і самостійно розрахував нормативну грошову оцінку за період з 04.03.2016 по 31.07.2018.

В силу вимог ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів наголошує, що надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки віднесено до Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг».

А тому, відповідач не був позбавлений права надати витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок.

За розрахунком позивача, за час фактичного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 7110136700:06:062:0003 за період з 01.08.2015 до 31.07.2018 (з урахуванням коефіцієнтів індексації) розмір безпідставно збережених коштів становить 461 633,51 грн, за земельну ділянку із кадастровим номером 7110136700:06:062:0004 за цей же період розмір становить 151 224,52 грн, загальний розмір 612 858,03 грн (461 633,51 грн + 151 224,52 грн).

При здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів позивачем було враховано ставку орендної плати 3% та нормативну грошову оцінку земельних ділянок у відповідний період.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За визначенням, яке викладене у пункті 14.1.136 статті 14 Податкового Кодексу України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Статтею 10 Податкового Кодексу України встановлено, що до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Платниками плати за землю є, зокрема платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пункт 269.1.2 статті 269 Податкового Кодексу України).

Об'єктами оподаткування платою за землю, серед іншого, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пункт 270.1.2 статті 270 Податкового Кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування (пункт 271.1.1 статті 271 Податкового Кодексу України).

У статті 288 Податкового Кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 цього Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

За приписами пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру та строків її внесення, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги Податкового Кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №35/4233/19).

З огляду на вищевикладені обставини справи, вимоги законодавства, а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів позивач самостійно визначив період за який ним було розраховано суму позовних вимог з 01.08.2015 до 31.07.2018.

Відповідач подав суду клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки за період з 01.08.2015 до 10.03.2016 строк позовної давності сплив, оскільки позивач звернувся до суду 11.03.2019.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності з відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся з цим позовом до суду 04.03.2019 (дата надсилання позову на адресу Господарського суду міста Києва), 11.03.2019 позовна заява була зареєстрована у Господарському суді міста Києва. Отже, враховуючи строк загальної позовної давності, позивач має право на стягнення безпідставно збережених коштів за період упродовж трьох років, що передував до дати звернення з позовом до суду, тобто з 04.03.2016 до 31.07.2018 (дата визначена позивачем у позовні заяві). З вказаним погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За розрахунком суду розмір заборгованості за користування земельною ділянкою площею 0,9331 га із кадастровим номером 7110136700:06:062:0003 за період з 04.03.2016 до 31.07.2018 з урахуванням строку позовної давності, становить 350 836,59 грн: за період з 04.03.2016 до 31.12.2016 88993,68 грн ((5 145 606,36 * 3%) / 366 днів * 211 днів); за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 163 630,28 грн (5454342,74 * 3%); за період з 01.01.2018 до 16.07.2018 88315,52 грн ((5 454 342,74 * 3%) / 365 днів * 197 днів); з 17.07.2018 до 31.07.2018 9897,11 грн (у межах заявлених позивачем позовних вимог) ((8 181 514,11 грн * 3%) / 365 днів * 15 днів).

Розмір заборгованості за користування земельною ділянкою площею 0,2925 га із кадастровим номером 7110136700:06:062:0004 за період з 04.03.2016 до 31.07.2018 з урахуванням строку позовної давності, становить 114 929,05 грн: за період з 04.03.2016 до 31.12.2016 29153,07 грн ((1 685 627,83 * 3%) / 366 днів * 211 днів); за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 53602,96 грн (1 786 765,50 * 3%); за період з 01.01.2018 до 16.07.2018 28930,91 грн ((1 786 765,50 * 3%) / 365 днів * 197 днів); з 17.07.2018 до 31.07.2018 3242,11 грн (у межах заявлених позивачем позовних вимог) ((2 680 148,25 грн * 3%) / 365 днів * 15 днів).

Отже, загальний розмір безпідставно збережених коштів за користування двома земельними ділянками без належних на те підстав становить 465 765,64 грн (350 836,59 грн + 114 929,05 грн), тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення саме у такому розмірі.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 465 765,64 грн безпідставно збережених коштів.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. І колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову Черкаської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства «СЕНС Банк» безпідставно збережених коштів. у розмірі 465 765,64 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 у справі № 910/3023/19 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 у справі № 910/3023/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 у справі №910/3023/19 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/3023/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 14.07.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга

Попередній документ

128845200

Наступний документ

128845202

Інформація про рішення:

№ рішення:	128845201
№ справи:	910/3023/19
Дата рішення:	09.07.2025
Дата публікації:	16.07.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо відшкодування шкоди, збитків

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (01.09.2025)
Дата надходження:	12.08.2025
Предмет позову:	про стягнення 612 858,03 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

01.10.2024 10:00	Господарський суд Черкаської області
30.10.2024 12:30	Господарський суд Черкаської області
20.11.2024 14:30	Господарський суд Черкаської області
15.01.2025 10:15	Господарський суд Черкаської області
21.01.2025 10:30	Господарський суд Черкаської області
25.03.2025 14:45	Північний апеляційний господарський суд
06.05.2025 14:45	Північний апеляційний господарський суд
03.06.2025 14:30	Північний апеляційний господарський суд
24.06.2025 14:30	Північний апеляційний господарський суд
09.07.2025 13:50	Північний апеляційний господарський суд