79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" липня 2025 р. Справа №914/3230/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області б/н від 22.05.2025 (вх. суду від 22.05.2025 № 01-05/1550/25)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 про зупинення провадження (суддя Горецька З.В.)
у справі № 914/3230/24
за позовом: Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
до відповідача: Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, с. Сороки-Львівські, Львівська обл.
за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, м. Київ та 2) Концерн радіозв'язку, радіомовлення та телебачення України, м. Київ
про: витребування земельної ділянки,
Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації звернулась до Господарського суду Львівської області до відповідача Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області земельної ділянки з кадастровим номером 4623686900:03:000:0580 площею 51,1358 га у с. Муроване Львівського району Львівської області.
В обґрунтування позову прокурор, зокрема, зазначив, що Мурованська сільська рада не є власником спірної земельної ділянки і незаконно заволоділа нею шляхом здійснення державної реєстрації, оскільки не відбулося припинення права державної власності на землі зв'язку (землі електронних комунікацій), як і не відбулося добровільної відмови позивача від цієї ділянки, тому відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на вказану ділянку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.01.2025 прийнято справу № 914/3230/24 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
05.05.2025 Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони подала суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/1205/25.
Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2025 відкрито провадження у справі № 914/1205/25 за позовом керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської районної державної адміністрації Львівської області та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Мурованської сільської ради територіальної громади про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4623686900:03:000:0580 площею 51,1358 га у с. Муроване Львівського району Львівської області.
Предметом розгляду у даних справах є одна і та ж земельна ділянка з кадастровим номером 4623686900:03:000:0580, розташована у с. Муроване, а тому обставини, які підлягають встановленню у вказаних справах, зокрема, щодо законності дій відповідача, належності спірної ділянки до державної власності є пов'язаними, а отже і справи є пов'язаними між собою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 задоволено клопотання представника прокуратури від 05.05.2025; зупинено провадження у справі № 914/3230/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/1205/25.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що рішення у даній справі залежить від обставин, що будуть встановлені у справі № 914/1205/25, зокрема, щодо належності спірної земельної ділянки до державної власності та органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Не погодившись з ухвалою суду, Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 року скасувати та направити справу №914/3230/24 до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у даній справі, адже сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
На думку скаржника, розгляд справи №914/1205/25 не є перешкодою для встановлення та оцінки, з урахуванням вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України, фактичних обставин у даній справі № 914/3230/24 під час її розгляду.
Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 справу № 914/3230/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 914/3230/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області бн від 22.05.2025 (вх. суду від 22.05.2025 № 01-05/1550/25) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 про зупинення провадження у справі № 914/3230/24; постановлено здійснювати розгляд справи № 914/3230/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду цієї справи (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2024 у справі № 920/528/23).
У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Предметом позову у цій справі є витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області земельної ділянки з кадастровим номером 4623686900:03:000:0580 площею 51,1358 га у с. Муроване Львівського району Львівської області.
Зупиняючи провадження у цій справі, суд мотивував ухвалу тим, що предметом розгляду у даній справі та у справі № 914/1205/25 є одна і та ж земельна ділянка з кадастровим номером 4623686900:03:000:0580, розташована у с. Муроване, а тому обставини, які підлягають встановленню у вказаних справах, зокрема, щодо законності дій відповідача, належності спірної ділянки до державної власності є пов'язаними, а отже і справи є пов'язаними між собою.
Положення статті 227 ГПК України передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 907/882/22 вказав, що умовами застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Однак, колегія суддів зазначає, що суд попередньої інстанції всупереч положенням процесуальних норм, які регулюють інститут зупинення провадження у справі, зупиняючи провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Апеляційний суд зауважує, що за приписами п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, суд першої інстанції не вказав у чому полягає неможливість встановлення факту належності чи неналежності спірної ділянки до державної власності у даній справі, які обставини, факти, підстави можуть бути встановлені судом у справі № 914/1205/25 та не можуть бути встановлені у даній справі.
На переконання колегії суддів, наявність спору щодо однієї і тієї ж земельної ділянки не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом першої інстанції, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов'язку суду зупиняти провадження у справі, у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 Господарського процесуального кодексу України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі Фрідлендер проти Франції, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України).
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/1205/25, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
З врахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Львівської області.
Керуючись ст. ст. 86, 119, 129, 227, 271, 275, 280, 281 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області б/н від 22.05.2025 (вх. суду від 22.05.2025 № 01-05/1550/25) - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 у справі № 914/3230/24 - скасувати.
3. Матеріали справи № 914/3230/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець