14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 569/6240/24
провадження № 51-2674 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року,
встановив:
У поданій скарзі захисник порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті.
Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте наведених положень процесуального закону захисником не дотримано.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Оскаржуючи законність судових рішень захисник серед іншого вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заперечує оцінку достовірності доказів здійснену судом, що, з огляду на положення ст. 433 КПК, не може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції.
Оскаржуваний вирок місцевого суду був предметом перевірки у порядку апеляційної процедури. Однак, заперечуючи законність ухвали апеляційного суду, захисник взагалі не зазначає, яких саме порушень припустився суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 , з огляду на положення статей 94, 370, 404, 405, 412, 413, 414, 419 КПК, які доводи апеляційної скарги захисника залишились поза увагою цього суду.
Суд звертає увагу, що в касаційній скарзі захисник посилається на рішення Європейського суду з прав людини, рішення національних судів, а також цитує положення норм закону, однак не обґрунтовує яким чином ці посилання стосуються або спростовують висновки, викладені у судових рішеннях щодо ОСОБА_5 .
Крім того, посилаючись на необхідність скасування судових рішень і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК захисник також зазначає про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, в тому числі й з огляду на незастосування положень ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК). Суд звертає увагу, що в цій частині касаційна скарга є суперечливою.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
На усунення недоліків, захиснику необхідно подати нову касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3