Справа № 570/6111/24
Номер провадження 2/570/423/2025
14 липня 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Атаманюк С.С.,
учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27.11.2024 до Рівненського районного суду Рівненської області через свого представника - адвоката Памірського Максима Анатолійовтча звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.
Короткий зміст заяв по суті справи.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №495017-КС-001 про надання кредиту від 02.04.2024, що становить 91203,66 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 67 053,66 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 150,00 грн; та суму сплаченого судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 02.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №495017-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
У позовній заяві представник позивача вказує, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» 02.04.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №495017-КС-001 про надання кредиту. Пояснив, що банк свої зобов'язання за договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 21000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.
Однак відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 14.11.2024 утворилась заборгованість в розмірі 91203,66 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 67053,66 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3150,00 грн.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін на 15:15 год. 22.01.2025.
22.01.2025 судове засідання відкладено на 03.03.2025.
Відповідач був додатково повідомлений про призначення розгляду справи №570/2263/24 через сайт Рівненського районного суду Рівненської області у вигляді: "Оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме", де вказано, що судове засідання призначене на 08 год. 40 хв. 03.03.2025.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03.03.2025 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, зобов'язано АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) надати Рівненському районному суду Рівненської області (вул. С.Петлюри, 10, м. Рівне, 33603) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Судове засідання відкладено на 03.04.2025.
03.04.2025 та 01.05.2025 судові засідання у зв'язку з неявкою відповідача відкладено.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці 16.06.2025 судове засідання відкладено на 14.07.2025.
Сторони у судове засідання 14.07.2025 не з'явилися.
При цьому, у позовній заяві та заяві поданій через систему "Електронний суд" позивач просив провести судового засідання за відсутності його представника, в якому ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підтримує позов в повному обсязі, просить суд задоволити позов та не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 відповідач підписав оферту щодо укладання договору про надання споживчого кредиту № 495017-КС-001, підставою для якої є договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем в ТОВ «БІЗПОЗИКА», яка містила умови споживчого кредиту, а саме: тип кредиту: "Кредит" на суму 21000,00 грн. з процентною ставкою 2,00000000 % в день, фіксована, строк кредиту: 24 тижні, а також комісія за надання кредиту 3150,00 грн.
У вищевказаній оферті відповідач та ТОВ «БІЗПОЗИКА» визначили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також паспорт споживчого кредиту.
02.04.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію ТОВ «БІЗПОЗИКА» на укладення договору №495017-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.
Виконання умов кредитного договору банком підтверджується інформаційними довідками про видачу коштів від 21.11.2024.
Згідно листа АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 14.11.2024 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 91203,66 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 67053,66 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3150,00 грн.
Доказів повного погашення заборгованості перед позивачем відповідач не надав.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України договір, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Порушенням зобов'язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст.1054 та ч.ч.1, 2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, провівши аналіз законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач уклала договір №495017-КС-001 про надання кредиту від 02.04.2024, за яким отримала кредит на суму 21000,00 грн строком на 24 тижні на умовах платності та поворотності, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем отримано кошти та сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків.
Позивач свої зобов'язання перед відповідачем за договором №495017-КС-001 про надання кредиту від 02.04.2024 виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 21000 грн.
Натомість, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором перед кредитодавцем належним чином не виконав, заборгованість не погасив, про що наведено у розрахунку заборгованості, який надано позивачем, у зв'язку з чим за відповідачем, за розрахунками позивача, утворився борг на загальну суму 91203,66 грн, з яких 21000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 67053,66 грн - сума прострочених платежів по процентах, 3150,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування укладення кредитного договору, а також доказів погашення заборгованості по кредиту.
Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить умовам Кредитного договору.
Однак, 24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки для кредитних договорів з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).
Оскільки договір №495017-КС-001 про надання кредиту від 02.04.2024 укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору, а тому суд вбачає за необхідне провести перерахунок заборгованості за процентами та при нарахуванні процентів за користування відповідачем кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки 1% відповідно до вимог ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за кредитним договором проценти за користування кредитними коштами протягом 168 днів (24 тижні * 7) у розмірі 35280,00 грн (21000 грн * 1% * строк дії договору - 168 днів), в той час як позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 67053,66 грн. Отож, вимоги про стягнення відсотків в сумі 31773,66 грн задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 3150,00 грн посилаючись на наступне.
Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Постановою Національного банку України від 08.06.2017 №49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за договором про споживчий кредит (дали - Правила про споживчий кредит). Цією ж Постановою визнано такою, що втратила чинність, Постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування та загальну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачеві детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строками, створеними у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі суми погашення основного боргу, сплати відсотків за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, зазначеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на призначених, що платежі банку за послуги залишаються незмінними та складаються протягом ряду дій договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що допускають зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включення до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути включена на момент зарахування загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, це витрати споживача, включаючи відсотки за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (в тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживаємо і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й підтверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчої кредитної комісії з обслуговування кредитної заборгованості. Такий правовий висновок викладений зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 3150,00 грн, а також вимоги про стягнення такої комісії з відповіда, суд вважає таою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами законодавства, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 59430,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 21000,00 грн, заборгованість по процентах - 35280,00 грн, комісія - 3150,00 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як вбачається з квитанції №8312 від 27.11.2024, позивач сплатив за подання даного позову 2422,40 грн. судового збору.
Оскільки позов майнового характеру задоволено на 65,16 % (59430,00/91203,66 х 100), то судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1578,44 грн (65,16 % від 2422,40 грн).
Керуючись ст.ст. 76-82, 141, 259, 263-265, 267, 268, 273-279, 280-283, 288-289 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №495017-КС-001 від 02.04.2024 у розмірі 59430,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 21000,00 грн, заборгованість по процентах - 35280,00 грн, комісія - 3150,00 грн.
У задоволенні решти позвоних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1578,44 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд.26 оф.411, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гладишева Х.В.