Cправа №505/882/25
Провадження №1-кп/505/634/2025
Іменем України
08.07.2025 Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільську Одеської області клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Липецьке Котовського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №-12025161180000047 від 19.01.2025 відносно ОСОБА_5 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Під час судового засідання прокурор просив про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , наполягав на доцільності задоволення цього клопотання, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, поставив на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився. Про причин неявки суду не повідомив
Суд, вивчивши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку захисника, обвинуваченого, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, в своєму клопотанні прокурор зазначає, що слідчим суддею Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 22.01.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20.03.2025, без визначення розміру застави.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.05.2025.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.07.2025.
Строк дії запобіжного заходу закінчується 15.07.2025.
При вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного захолоду у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду. Ризик можливого переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до восьми років позбавлення волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду. Крім цього, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, відсутнє власне житло, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, що також дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, тому обвинувачений ОСОБА_5 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону. У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього;
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які проживають з обвинуваченим в одному селі, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь, до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 веде посередній спосіб життя, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тривалий час перебував в місцях позбавлення волі, що вказує на можливість обвинуваченим перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого, в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу. Також, враховуючи особистість обвинуваченого може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування судового розгляду; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо).
- п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_5 будучи раніше судимим, у тому числі за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, 03.01.2025 звільнився з місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, крім цього обставини за яких вчинено злочин, та схильність обвинуваченого до насильства, вказують на відношення останнього до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, враховуючи це можна стверджувати про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи в суспільстві.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення судового розгляду та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який згідно ст.12 КК України відносять до категорії тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до восьми років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 у вигляді застави, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, пов'язана з тим, що вказаний злочин вчинений із застосуванням насильства, тому на думку сторони обвинувачення, підстав для визначення розміру застави немає.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що у останнього виникне можливість незаконно впливати на потерпілого і свідків у кримінальному провадженні, які проживають з підозрюваним у одному селі.
Згідно з п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного /обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» №26772/95 від 06.04.2000 року Суд також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав Суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Зокрема, в справі «Білуха проти України» №33949/02 від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка підозрюваного та відповідних органів влади та ін. Також Суд зазначає, що тільки ті затримки, які сталися з вини держави (правоохоронних органів), можуть виправдати висновок стосовно недотримання вимоги «розумного строку» (п.п.61, 64).
Метою застосування запобіжного заходу є, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, в тому числі, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_5 обвинувачується саме у вчиненні тяжкого злочину, а тому судом враховується тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому та термін покарання, який може бути призначено останньому в разі доведення його вини, що може бути підставою для наявності у обвинуваченого наміру переховуватись від суду.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що прокурором доведено необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним покладеного на нього процесуального обов'язку по явці до суду, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Згідно із положеннями ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи наведене, судом не визначається в даному випадку розмір застави.
Суд враховує, що запобіжний захід обвинуваченому доцільно продовжити у виді тримання від вартою строком на 2 (два) місяці, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду справи, виконання ним процесуальних обов'язків, запобіганню уникненню правосуддя.
Керуючись ст.ст.24, 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з поміщенням його до ДУ «Одеській слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить 2 (два) місяці, тобто до 08.09.2025 включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити до ДУ «Одеській слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду, а особам, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1