Справа №491/626/25
15 липня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162360000176, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
В провадженні Ананьївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12025162360000176, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року,за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
11 липня 2025 прокурор Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 місяці.
В обґрунтування клопотання зазначив, що на розгляді Ананьївського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162360000176 від 08 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи не погашену судимість, на шлях виправлення не став, 07 травня 2025 року в період часу з 22 годин 00 хвилин по 22 години 45 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, з корисливих мотивів прибув до будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, побачив припаркований автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21051» червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_6 , але фактично знаходиться у власності ОСОБА_5 , яким він вирішив незаконно заволодіти. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, в цей же день та час ОСОБА_4 , діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи повторно, за відсутності дійсного та уявного права на його користування, шляхом вільного доступу, відчинив незачинені двері зі сторони водія, сів за кермо автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21051» червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснив запуск двигуна ключем живлення замку запалювання, який знаходився в замку запалювання та здійснив рух вказаним авто, тим самим незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21051» червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто встановив фактичний контроль над вищевказаним автомобілем.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 19 травня 2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 18 липня 2025 року та покладені обов'язки.
Отже, наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого спливає 18 липня 2025 року.
В судовому засіданні прокурор Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 клопотання підтримав, вказуючи на існування обґрунтованої підозри та ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Потерпілий ОСОБА_5 проти клопотання прокурора не заперечував.
Дослідивши заявлене прокурором клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 згідно частини другої статті 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для застосування судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому існує ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, а саме, що тяжкість покарання, яке може йому загрожувати, у разі визнання винуватим, може спонукати його до переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальне правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується.
Аналізуючи характер та обставини злочину, що інкримінується ОСОБА_4 , суд вважає, що у випадку застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, останній може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Після відкриття матеріалів кримінального провадження обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких можуть підтвердити його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша, друга статті 23, статті 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений обізнаний як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Отже, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до частини першої та другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 враховуються обставини передбачені статтею 178 КПК України, а саме: наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим тяжкого умисного злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, має постійне місце реєстрації та проживання, суд вважає недостатнім для запобігання зазначеним ризикам застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, та вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Таким чином, зазначені у клопотанні ризики та обставини, які їх підтверджують, дають підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 та покладення на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України. На думку суду, зазначений запобіжний захід, враховуючи особу обвинуваченого та обставини справи, буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Відповідно до частини другої статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Тобто підлягає продовженню дія тих обов'язків, які конкретно булу зазначені в ухвалі, якою такі обов'язки встановлювались.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що підлягає продовженню дія тих обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , які були зазначені в ухваліЛюбашівського районного суду Одеської області від 19 травня 2025 року, якою такі обов'язки встановлювались.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 295, 331, 615 ч. 15 КПК України, суд
Клопотання прокурора Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ананьїв 1-а дільниця Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 14 квітня 2023 року органом видачі 0512; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 12 вересня 2025 року (включно).
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України, які були визначені в ухвалі Любашівського районного суду Одеської області від 19 травня 2025 року, а саме:
1) цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, прокурора;
2) прибувати до суду за викликом;
3) утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_5 , малолітніми (неповнолітніми) свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Встановити строк дії ухвали суду до 12 вересня 2025 року включно.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом цього ж строку з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
На підставі частини п'ятнадцятої статті 615 КПК України у судовому засіданні проголошено резолютивну частину з врученням повного тексту.
Суддя ОСОБА_1
Копію цієї ухвали мені вручено «____» ___________ 2025 року о «___» год. «_______» хв.
Обвинувачений __________ ОСОБА_4