Справа № 478/620/25 Провадження № 2/478/307/2025
15 липня 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду с-ща Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, де просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 29.04.2024 року № 00-9747274 у розмірі 31 849,60 грн, яка складається із 8 800,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 23 049,60 грн заборгованості за відсотками.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 00-9747274 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов даного кредитного договору ТОВ «Макс Кредит» відкрило відповідачу кредитну лінію на суму 8 000,00 грн, строком 360 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом.
На виконання умов Договору ТОВ «Макс Кредит» надав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії відповідачу, проте відповідач не виконав зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 31 849,60 грн, яка складається із 8 800,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 23 049,60 грн заборгованості за відсотками.
На підставі договору факторингу від 25.11.2024 року № 25112024-МК/Ейс, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», позивач отримав право вимоги до відповідача на заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9747274 від 29.04.2024 року.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з метою стягнення заборгованості за Договором з відповідача.
Ухвалою суду від 10.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Окрім цього, вказаною ухвалою судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ «КБ Приват Банк» щодо належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 хх-хххх-1620 та зарахування на неї грошових коштів в розмірі 8 000,00 грн.
В судове засідання сторони не прибули. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Згідно поданого клопотання, яке міститься в позовній заяві, представник позивача просив суд розглянути справу без його участі.
Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив. Будь-яких клопотань про відкладення судового засідання до суду не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 00-9747274 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Відповідно до змісту вказаного договору, кредитна лінія - це вид Кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування, у якому відсутнє безумовне право Кредитодавця без попереднього повідомлення Позичальника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань, уключаючи обставини щодо погіршення фінансового стану Позичальника та/або несвоєчасного виконання ним договірних зобов'язань перед Кредитодавцем.
Договором визначено, що комісія за надання кредиту - це одноразова плата. Яку здійснює Позичальник за надання кредиту. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту).
Зі змісту п.п. 1.1-1.9 вбачається, що: сума кредитної лінії складає 8 000,00 грн; строк кредитування - 360 календарних днів (останній день кредитування - 24.04.2025 року); позичальник зобов'язаний сплачувати проценти на кожний 15 день після 14.05.2024 року; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми Кредиту за кожний день; кредитодавець одноразово нараховує позичальнику комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 800,00 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити в останній день строку кредитування (24.04.2025 року); денна процентна ставка (за стандартною та зниженою процентною ставкою) складає 1,5%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 12704,45%, а за зниженою процентною ставкою становить 7774,99%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 51 136,00 грн, а за зниженою процентною ставкою становить 49 972,00 грн.
З огляду на п. 5.1 Договору, сума кредиту, одержана позичальником повертається в повному обсязі не пізніше дня остаточного повернення кредиту, зазначеного в Графіку платежів.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора: 86934.
Згідно наявного електронного підпису, проставленого шляхом використання одноразового ідентифікатора: 73117, відповідач попередньо ознайомився з майбутніми умовами Договору, які містились у Паспорті споживчого кредиту.
Як вбачається з інформаційної довідки № 1106/12 від 18.12.2024 року, ТОВ «Платежі Онлайн» підтверджує про успішні транзакції через платіжний сервіс «Platon», у тому числі транзакцію відповідача у сумі 8000 грн на картку клієнта № 5168-74хх-хххх-1620.
З огляду на виписку по особовому рахунку відповідача, наданої АТ КП «ПРИВАТ БАНК» листом від 20.06.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250617/97155-БТ 29.04.2024 року на на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану на ім'я ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до копії виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9747274 від 29.04.2024 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 849,60 грн, в тому числі: 8 800,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 23 049,60 грн прострочена заборгованість за процентами.
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача становить 31 849,60 грн, зокрема: 8000,00 грн сума заборгованості за основним зобов'язанням; 23 049,60 грн сума заборгованості за нарахованими процентами; 800 грн комісії.
25 листопада 2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За актом приймання - передачі від 25.11.2024 року, складеного до Договору факторингу № 25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 року позивач прийняв Реєстр Боржників, згідно якого, за номером: 2481 прийняв вимогу до відповідача на заборгованість за кредитним договором № 00-9747274 на суму заборгованості по тілу кредиту та відсотках в розмірі 31 849,60 грн. Згідно платіжної інструкції від 03.12.2024 року № 17 позивачем було сплачено за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 року.
Встановивши наведені обставини, судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи судом встановлено, що між первинним кредитором та відповідачем було укладено договір кредитної лінії на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 8 000,00 грн на умовах його повернення та сплати відсотків за користування кредитом.
Судом не встановлено обставин, що свідчать про виконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Натомість, суд встановив факт отримання відповідачем кредиту на власний картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
З огляду на виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за кредитним договором.
25 листопада 2024 року на підставі договору факторингу позивач отримав від первинного кредитора право вимоги до відповідача на заборгованість останнього за кредитним договором № 00-9747274 від 29.04.2024 року та звернувся до суду для стягнення заборгованості з відповідача за таким кредитним договором.
Досліджені судом докази вказують на обґрунтованість позовних вимог до відповідача.
В той же час. суд не погоджується із розміром заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Так, як вже зазначалось вище, за укладеним 29 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем договором кредитної лінії № 00-9747274 сторони розмежували поняття кредиту (кредитної лінії) та комісії. Зокрема, комісія за надання кредиту - це одноразова плата,яку здійснює Позичальник за надання кредиту, що розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту).
В той же час, сума кредиту склала 8 000,00 грн, а комісія у виді одноразової плати була розрахована в розмірі 800,00 грн, що складає 10% від суми кредиту.
Досліджений судом розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором прямо вказує на те, що тіло кредиту, отриманого відповідачем складає 8000,00 грн, а комісія в розмірі 800,00 грн не є складовою такого кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості за кредитом в розмірі 8 800,00 грн є необґрунтованою, оскільки до складу тіла кредиту позивачем необґрунтовано включено комісію в розмірі 800,00 грн.
За наведених обставин, оскільки перед судом доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за кредитним договором та право позивача вимагати її сплати на свою користь, то суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9747274від 29.04.2024 року у загальному розмірі 31 049,60 грн, в тому числі, 8 000,00 грн - суми заборгованості по кредиту та 23 049,60 грн заборгованості по відсоткам.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв'язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.
Представником позивача було укладено договір №07/04/25-02 про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року з адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та додаткову угоду №1.
Між та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» складено акт прийому передачі наданих послуг від 07 квітня 2025року на суму 7000 грн, де зазначено перелік наданих послуг позивачеві на суму 7000 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).
Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Таким чином, беручи до уваги малозначність даної справи, обсяг адвокатських послуг та ціну позову, суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 7000,00 грн є співмірною зі складністю справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі ціна позову складала 31 849,60 грн, з яких було задоволено судом 31 049,60 грн що складає 97,48% заявлених вимог. Судовий збір сплачений позивачем складає 2422,40 грн.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2361,35 грн, тобто в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9747274 від 29.04.2024 року у загальному розмірі 31 049,60 грн, в тому числі, 8 000,00 грн - суми заборгованості по кредиту та 23 049,60 грн заборгованості по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, ЄДРПОУ 42986956) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2361,35 грн та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00грн.
У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 15.07.2025 року.
Суддя