6 вересня 2006 року м. Київ
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,
Григор'євої Л.І., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області про відшкодування моральної шкоди,
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що моральна шкода в розмірі 500 000 грн. йому заподіяна діями органів слідства і прокуратури у зв'язку з незаконним порушенням щодо нього кримінальних справ, проведенням слідчих дій, і утриманням під вартою.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити судові рішення, задовольнити його вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) відшкодуванню підлягає шкода, в тому числі і моральна, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Право на відшкодування шкоди згідно зі ст. 2 зазначеного Закону виникає в особи у випадку постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є засновником і керівником ПСП «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Заявляючи в суді вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що протягом 2002-2003 років щодо посадових осіб підприємства та щодо нього особисто було порушено кілька кримінальних справ (які закриті за відсутністю складу злочину), у процесі розслідування яких вилучалась документація, а з 15 липня 2003 року до 18 липня 2003 року його незаконно утримували під вартою.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, виходив із відсутності передбачених Законом підстав для задоволення вимог та недоведеності факту заподіяння моральної шкоди.
Між тим, із зазначеними висновками не можна погодитися, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 було порушено декілька кримінальних справ. Так, у матеріалах справи містяться постанови від 18 лютого, 23 березня і 26 червня 2003 року про порушення справи № 04035007, за якою 18 липня 2003 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України, з 15 липня 2003 року до 18 липня 2003 року було затримано, а 11 серпня 2003 року накладено арешт на майно.
За постановами від 21 січня 2004 року й 23 грудня 2003 року вбачається, що зазначена кримінальна справа закрита згідно з п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину та скасовано накладений арешт на майно.
Постановою Бершадського районного суду від 18 липня 2003 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 1 серпня 2003 року визнано незаконним затримання ОСОБА_1 15 липня 2003 року і відмовлено в обранні йому запобіжного заходу - взяття під варту у зв'язку з відсутністю підстав.
Крім цього, як убачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 19 вересня 2003 року й 28 березня 2003 року порушувались кримінальні справи № 03030180 та № 03039004 за ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України, провадження за якими щодо нього закриті згідно з п. 2 ст. 6 КПК України (постанови від 28 листопада 2003 року, 23 грудня 2003 року і 17 липня 2003 року). Суд в порушення норм ст. ст. 202, 208 ЦПК України (в редакції, що діяла на час вирішення судом справи) зазначеним обставинам оцінки не дав, матеріали зазначених кримінальних справ не дослідив, і дійшов помилкового висновку про безпідставність і недоведеність вимог ОСОБА_1 без врахування положень ст.ст. 1, 2, 13 Закону.
При цьому суд не врахував, що наявність кримінальної справи, за якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 175 КК України згідно зі ст. 47 КК України - у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу - не може бути підставою для відмови йому у застосуванні положень Закону, які передбачають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів слідства, чи прокуратури за іншими кримінальними справами, незаконно порушеними щодо нього.
Крім того, вирішуючи спір, суд залучив до участі в справі Державне казначейство України, хоча відповідно до ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених цим Законом, проводиться за рахунок коштів державного бюджету України.
Ураховуючи, що судами допущено порушення й неправильне застосування норм процесуального та матеріального закону, яке призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бершадського районного суду від 12 жовтня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2004 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Гнатенко
Судді: В.М. Барсукова
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
В.Й. Косенко