10 липня 2025 року місто Київ
справа № 754/11475/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/12430/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Селецької Олени Віталіївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,-
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 121 541,77 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконує обов'язок покладений на неї рішенням суду по сплаті аліментів на утримання дітей, внаслідок чого за нею рахується заборгованість по аліментам у розмірі 122 794,47 грн. за період з грудня 2018 року по липень 2024 року. Розмір заборгованості зі сплати аліментів, нарахований державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір пені за період з 01 травня 2024 року по 14 серпня 2024 року становить 121 541,77 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення по сплаті аліментів у розмірі 96 347,36 грн.
У решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 765,35 грн.
Не погоджуючись з рішення суду, представник ОСОБА_1 адвокат Селецька О.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що цивільна справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. А тому, відповідачка з причин, що об'єктивно не залежали від неї була позбавлена можливості завчасно подати до суду першої інстанції докази, які свідчать про вчинення нею дій на погашення заборгованості по аліментах, що суттєво впливає на здійснений судом розрахунок заборгованості по аліментах та визначення розміру пені, який не може перевищувати 100% заборгованості.
Так, 28 лютого 2025 року відповідачка сплатила по ВП № НОМЕР_3 аліменти на загальну суму 23 000 грн., про що свідчать платіжні інструкції від 28 лютого 2025 року. Тому, з урахуванням сплачених грошових коштів на погашення заборгованості по аліментах та, зважаючи на вимоги ст. 196 СК України щодо неможливості перевищення пені 100% заборгованості, розмір пені за прострочення сплати аліментів, який підлягав стягненню за рішенням суду з відповідачки на користь позивача не може перевищувати 73 347,36 грн.
Вказує, що до спірних правовідносин судом першої інстанції не правильно було застосовано норму ст. 128 КЗпП України, яка регламентує граничний розмір відрахувань із заробітної плати, та не може бути застосована до відрахувань з отримуваної відповідачкою пенсії, оскільки, згідно з Рішенням Конституційного Суду №3-р(ІІ)/2023 від 22 березня 2023 року, 70% відрахувань унеможливлю виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерело існування відповідачки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Болдирєва Д.І. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. Зазначала, що сплата частини боргу після винесення рішення і вже після робочого дня в 20 год 53 хв. не свідчать про здійснення судом невірного розрахунку. Представник відповідача була обізнана про ухвалення у справі саме 28 лютого 2025 року рішення у цій справі, що було повідомлено судом у справі про позбавлення відповідачки батьківських прав. Вважає, що при прийнятті рішення було враховано інтереси дитини, досліджено всі докази та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Роспотнюк В.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення позивача та представника відповідачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.2006 та серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають з батьком, ОСОБА_2 , без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (довідка №160/02 від 07.06.2024, видана КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" Житлово-експлуатаційна дільниця № 303).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року в справі № 754/4937/14-ц було розірвано шлюб між сторонами у справі.
18 грудня 2018 року судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/17265/18 було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з 10.12.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
13 березня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м Києві Вахрушевою Р.М. було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 про примусове виконання вказаного судового наказу.
Сума боргу відповідачки зі сплати аліментів складає 122 794,27 грн та охоплює період з грудня 2018 року по липень 2024 року (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.08.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3).
ОСОБА_1 має інвалідність з дитинства (довідка МСЕК № 08728 від 27.12.1993), сплачує аліменти на виконання судового наказу в примусовому порядку.
За період з грудня 2018 року по грудень 2022 року відповідачка мала дохід (заробітну плату) в сумі 255 339,43 грн (15008,75 (грудень 2018) + 47056,88 (2019 рік) + 8055,63 (2020 рік) + 119684,27 (2021) + 65533,90 (2022)), з яких сплачено податків в сумі 40 931,51 грн та військовий збір 3830,09 грн (військовий збір). У 2023 та 2024 роках заробітну плату не отримувала (довідка форми ОК-5, відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків).
Відповідачка має також дохід у вигляді пенсію за 3 групою інвалідності. Водночас докази щодо її розміру суду не були надані.
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2024, здійснений головним державним виконавцем Вахрушевою Р.М., відповідачка його не оскаржувала в установленому порядку. Скаргу на дії виконавця до суду, який видав виконавчий лист, в межах виконавчого провадження при виконанні судового рішення про стягнення аліментів не подавала.
За період з грудня 2018 року по липень 2024 року загальний розмір доходів відповідачки, виходячи з якого вона мала сплатити аліменти, становив 325 525,34 грн.
Відповідачка мала сплатити 182 477,30 грн. (з яких: 135476,90 (грудень 2018 - грудень 2022) + 47 000,41 грн. (січень 2023 - липень 2024)).
Фактично відповідачка сплатила 59 683 грн. (з яких: 39129,50 (грудень 2018 - грудень 2022) + 20 553,50 грн. (січень 2023 - липень 2024)). Внаслідок чого у неї виникла заборгованість в сумі 122 794,27 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що борг у розмірі 96 347,36 грн виник з вини відповідачки, тому за прострочення виконання цього боргу вона має сплатити пеню за заявлений позивачем період. Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, а також те, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, суд вважав за необхідне застосувати положення статті 196 СК України та стягнути з відповідачки пеню у сумі 96347,36 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновок суду, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження 61-16670сво19)).
Встановлено, що 18 грудня 2018 року судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/17265/18 було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з 10.12.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
13 березня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м Києві Вахрушевою Р.М. було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 про примусове виконання вказаного судового наказу.
Сума боргу відповідачки зі сплати аліментів складає 122 794,27 грн. та охоплює період з грудня 2018 року по липень 2024 року (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.08.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3).
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд встановив, що за період з грудня 2018 року по грудень 2022 року відповідачка мала дохід (заробітну плату) в сумі 255 339,43 грн (15008,75 (грудень 2018) + 47056,88 (2019 рік) + 8055,63 (2020 рік) + 119684,27 (2021) + 65533,90 (2022)), з яких сплачено податків в сумі 40 931,51 грн та військовий збір 3830,09 грн (військовий збір). Після сплати податків її чистий дохід склав 210 577,83 грн. З цієї суми максимально можливе утримання (70%) складало 147 404,48 грн. Відповідачка за цей період відповідно до розрахунку мала сплатити 135476,90 грн, натомість сплатила лише 39 129,50 грн. (грудень 2018 - грудень 2022).
Установивши, що борг у розмірі 96 347,36 грн. виник з вини відповідачки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що за прострочення виконання цього боргу вона має сплатити пеню за заявлений позивачем період.
Врахувавши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, суд першої інстанції обгрунтовано застосував положення статті 196 СК України та стягнув з відповідачки пеню у сумі 96347,36 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про сплату 28 лютого 2025 року відповідачкою 23 000 грн. на погашення заборгованості по аліментах, оскільки такі дії були вчинені нею після винесення судом рішення, а відтак не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка з причин, що об'єктивно не залежали від неї була позбавлена можливості (розгляд справи без виклику учасників) завчасно подати до суду першої інстанції докази, які свідчать про вчинення нею дій на погашення заборгованості по аліментах, що суттєво впливає на здійснений судом розрахунок заборгованості по аліментах та визначення розміру пені, який не може перевищувати 100% заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки докази відповідачем подаються до відзиву; відповідачкою здійснено дії на часткове погашення заборгованості по аліментам після ухвалення рішення у справі, що підтверджується платіжними інструкціями від 28 лютого 2025 року, з яких вбачається, що сплату аліментів: у розмірі 13 000 грн. було здійснено 28 лютого 2025 року о 20:49; у розмірі 10 000 грн. - 28 лютого 2025 року о 20 год. 50 хв.
Відтак, сплата відповідачкою частини заборгованості по аліментам після ухвалення рішення у справі не свідчить про здійснення судом невірного розрахунку суми заборгованості та відповідно визначення розміру пені, який підлягає стягненню з останньої.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин судом першої інстанції не правильно було застосовано норму ст. 128 КЗпП України, враховуючи наступне.
Встановлено, що за період з грудня 2018 року по грудень 2022 року відповідачка мала дохід (заробітну плату).
Відповідно до статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Згідно зі статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти). За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відтак, вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відрахування із заробітної плати не може перевищувати 70%.
Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин та, надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових для стягнення з відповідачки пені у сумі 96 347,36 грн. за прострочення сплати аліментів.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Селецької Олени Віталіївни - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: