Справа №753/10943/24 Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.
Провадження №22-ц/824/6299/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості,-
У червні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості відмовлено.
14 листопада 2024 року представник відповідача Аветисян Роберта Миколайовича направив засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка надійшла до суду 21.11.2024, якій просить стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року заяву представника відповідача Аветисян Роберта Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
В іншій частині - відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року.
ОСОБА_1 просив скасувати додаткове рішення в частині відмови у стягненні з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, згідно якого стягнути з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну допомогу у розмірі 24 000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції за власної ініціативи зменшив розмір заявлених витрат на правничу допомогу, у зв'язку з тим, що 36 000 грн є неспівмірними зі складністю справи.
АТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у стягненні з позивача витрат на правову допомогу відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що судом першої інстанції не перевірено чи дійсно понесені судові витрати були неминучими і необхідними, та чи відповідає сума понесених витрат на правову допомогу критеріям розумності беручи до уваги відсутність предмет спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що "однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат".
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін "може відмовити", а не "відмовляє". Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. При цьому, слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
За вказаних обставин, вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 569/20104/21 (провадження № 61-8219св22).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі наведених норм закону, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18).
Результат аналізу вказаних норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що клопотання (заява) про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції може бути заявлено (подано) на будь-якій стадії судового процесу (як в апеляційній скарзі, відзиві, так і окремою заявою (клопотанням)), але за умови - до закінчення судових дебатів.
Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості відмовлено.
14 листопада 2024 року представник відповідача Аветисян Роберт Миколайович направив засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка надійшла до суду 21.11.2024, якій просить стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн. Заява про ухвалення додаткового рішення подана в строк, встановлений частиною другою статті 270 ЦПК України.
Водночас, відзив на відзив на позовну заяву містить попередній (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Також представником відповідача - адвокатом Аветисян Р. М. під час судового засідання 12 листопада 2024 року до закінчення судових дебатів у справі не було заявлено про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач понесла та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
При цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач вперше просив здійснити відшкодування судових витрат, понесених ним на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Таким чином, не подання та не заявлення стороною відповідача до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, у даному випадку, саме сторона відповідача, яка не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми цих витрат, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана