№ 2-121/2007
19 грудня 2007 року Іллічівський райсуд м. Маріуполя Донецької області у складі :головуючого судді Кашицької С.А., при секретарі Гірман І.Г., за участю адвокатів : ОСОБА_4, ОСОБА_5 , розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi цивiльну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-особи - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, БТІ м. Маріуполя про розділ майна подружжя , визнання недійсним договору купівлі - продажу жилого будинку та визнання права власності на будинок , стягнення моральної шкоди та виселення ,
ОСОБА_1 звернувся до суду Іллічівського району м.Маріуполя з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-особи - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, БТІ м. Маріуполя про розділ майна подружжя , визнання недійсним договору купівлі - продажу жилого будинку та визнання права власності на будинок , стягнення моральної шкоди та виселення . В обґрунтування своїх позовних вимог вказав , що з відповідачкой ОСОБА_2 він знаходився в зареєстрованому шлюбі з 28.04.1990 року , який був розірваний 04.09.1998 року .Але після розірвання шлюбу воно поновили сімейні стосунки та вони продовжували проживати однією сім»єю з відповідачкой ОСОБА_2 до 21.12.2004 року , виховували сина , та вели спільне господарство. На теперішній час і він і відповідачка ОСОБА_2 мають інші сім»ї . У зв»язку з припиненням їх сімейних стосунків виник спір про розділ майна між ними. Так ,в період спільного життя під час шлюбу та за сумісні кошти вони 24.12.1997 року придбали жилий будинок АДРЕСА_1 в сел.Каменськ в м.Маріуполі. Дана угода була оформлена на підставі біржевого контракту №18881 та будинок був зареєстрований на ім.»я віжповідачкі ОСОБА_2 Даний житловий будинок складається з 3-х кімнат , коридора , кухні , кладовій , ванной а також надвірних прибудов. Згідно ст.60 СК України - майно , яке придбане подружжям в період шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності. А згідно ст.71 СК України -майно , яке є об»єктом права загальної сумісної власності , може бути розділено між подружжям в натурі. Крім даного домоволодіння , нами , в період спільного життя був придбаний товар на суму 247850 грн. , який знаходився на реалізації в магазині «Мір шкіри» , який розташований на території Центрального ринку м.Маріуполя. Договір аренди магазину був оформлений на його ім.»я . Вказаний товар 18.01.2005 року відповідачка ОСОБА_2 без його згоди та відома вивезла та реалізувала. Крім того , ними також був придбаний та переобладнаний торговельний павільон , який розташований в сел..Каменськ по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі. Договір аренди земельної ділянки під торговельний павільон був оформлений на відповідачку , що підтверджується довідкой управління земельних ресурсів. Згідно ст.70 СК України він має право на 1\2 частку вартості товару на суму -123925 грн., а також на 1\2 частку вартості торговельного павільону. Крім того , 12.01.2007 року , відповідачка ОСОБА_2 надала до суду ксерокопію договору купівлі-продажу , із якого йому стало відомо , що 30.08.2005 року вона продала спірний будинок АДРЕСА_1 в се.л Каменськ в м.Маріуполі відподачкі по справі - ОСОБА_3 та її неповнолітнім дітям. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8. Тому він доповнив свої позовні вимоги та вважає , що договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 в сел.Каменськ в м.Маріуполі , посвідчений 30.08.2005 року є недійсним , тому що він не давав своєї згоди на продаж будинку та йому не було відомо про укладення відповідачкой ОСОБА_2 даної угоди по відчуженню даного спірного будинку . Тому він вважає , що даний договір купівлі-продажу спірного будинку не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсним . Крім того , укладенням даної угоди купівлі-продажу спірного будинку , йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн. , яка виражається в тому , що в нього немає житла , та на його утриманні знаходиться неповнолітній син , який проживає разом з ним і вони вимушені проживати на квартирах , які вони знімають. Таким чином , він не має у власності свого житла , крім даного спірного будинку , а у відповідності з висновком судової технічної експертизи провести розділ спірного будинку в натурі на дві частини неможливо , то він змінив свої позовні вимоги та вказав , що із договору купівлі-продажу спірного будинку від 30.08.05 року вбачається , що будинок був проданий за 17976 грн. Він вважає , що 1\2 частка спірного будинку належить йому як чоловіку , а іншу його половину він бажає придбати за 8988 грн , за суму , вказану в договорі купівлі-продажу , тому що при продажі будинку були порушені не тільки його права , як власника загальної спільної власності , але і його право переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності згідно ст.362 ЦК України. Тому він вважає , що на нього повині бути переведені права покупця за договором купівлі-продажу від 30.08.05 року. І тому він просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_2 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладений 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідчений Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8. , визнати за ним право власності на весь будинок АДРЕСА_2 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , перевівши за ним право власності на весь спірний будинок та перевівши на нього права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу від 30.08.2005 року в 1\2 його частки , визнав за ним право власності на 2-гу його частку як за чоловіком , стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі -10000 грн , заподіяну йому внаслідок укладення незаконної угоди , та у зв»язку з визнанням недійсною угоди , виселити ОСОБА_3 та членів її сім»ї - її неповнолітніх троїх дітей із жилого будинку АДРЕСА_2 в сел..Каменськ в м.Маріуполі без надання їм іншого житлового приміщення , визнати за ним право власності на 1\2 частку торговельного павільону / без номеру/ по вул.. Першотравнева в сел..Каменськ в м.Маріуполі та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості 1\2 частки даного павільону в розмірі 16352 грн , згідно висновку судово-технічної експертизи, виділив весь павільон в натурі ОСОБА_2, визнати за ним право власності на 1\2 частку товара по інвентаризаційній книзі ,який знаходився на зберіганні в крамниці «Мир шкіри «на території Центрального ринку та був вивезений відповідачкой ОСОБА_2 та стягнути з відповідачкі на його користь вартість 1\2 частки даного товару у розмірі- 123925 гривен , залишив товар відповідачці. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні пояснив , що вони після одруження з відповідачкой ОСОБА_2 приватизували квартиру бабусі ОСОБА_2 по вул..АДРЕСА_2 в м. Маріуполі , це було взимку , він на той час з 1993 по 1995 рік працював на станції технічного обслуговування , а також на ринку. А потім бабуся ОСОБА_2 оформила договор дарування даної квартири на ім.»я своєї онуки - його дружини. Потім у квартирі АДРЕСА_2 була крадіжка товару на суму більш ніж 4 тис. доларів , який був взятий ними під реалізацію . У зв»язку з цим вони продали квартиру приблизно в жовтні-листопаді 1997 року , щоб погасити борг за цій товар. При оформленні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 він не був присутній , він знаходився в машині і гроші за продаж квартири отримала відповідачка ОСОБА_2 в сумі -3300 доларів. А потім вони знову назбирали гроші та придбали будинок в 1997 р. Це були гроші , які він заробляв на роботі , а потім вони продали автомобіль та здійснювали за ці гроші ремонт в будинку. Він працював на станції технічного обслуговування , вони купили будинок за 2000 доларі і гроші віддавала відповідачка . Договір купівлі-продажу спірного будинку був офоромлений на відповідачку на підставі біржевого контракту , він при укладенні даного контракту не був присутній . На теперішній час він в спірному будинку не проживає з 22 грудня 2004 року , він добровільно пішов з будинку , тому що вони посварились з відповідачкой , зареєстрований в даному будинку він ніколи не був . Вони шлюб з відповідачкой розірвали 04.09.98 р., а в суд про розділ майна він звернувся 12.01.2006 року , тому що вони з відповідачкой проживали однією сім»єю і після розірвання шлюбу до 22 грудня 2004 року і тому тільки тепер він звернувся до суду. Вони проживали в після розірвання шлюбу в спірному будинку та продовжували займатися бізнесом , вони проживали однією сім»єю , вели спільне господарство ,виховували сина , вних був спільний бюджет. Він просить суд визнати недійсним договір купілі-продажу спірного будинку та виселити відповідачку ОСОБА_3 з її неповнолітніми дітьми із будинку , тому що відповідачка ОСОБА_2 продала будинок без його згоди , а вони придбали цей будинок , коли знаходились з нею в зареєстрованому шлюбі , на момент 1997 року вони знаходились в шлюбі , а в1998 р. розірвали шлюб , але продовжували проживати однією сім»єю. На момент продажу будинку він в спірному будинку не проживав , тому що в грудні 2004 року він добровільно виїхав з спірного будинку , тому що вони посварилися , а відповідачка привела в будинок іншого чоловіка і більше в будинку він не проживав , тому що не було необхідності. У зв»язку з визнанням недійсним договору купівлі-продаж спірного будинку , також просить і стягнути з відповідачки ОСОБА_2 і заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 10000 грн. на підставі ст.216 ЦК України. Також пояснив в судовому засіданні , що він брав у борг гроші для придбання товару , який він просить суд розділити і який знаходився на зберіганні в крамниці «Мир шкіри «на території Центрального ринку та був вивезений відповідачкою ОСОБА_2 18.01.2005 року , а він вимушений був виплачувати борг за товар. Товар для реалізації привозила відповідачка з Турції , а він записував в зошит та таким чином здійснював облік даного товару. Останню інвентаризацію товару він зробив 16.01.205 року в крамниці «Мир шкіри « разом з реалізаторами його крамниці та сусідньої , але відповідачка ОСОБА_2 при цьому не була присутня. Договір аренди даної крамниці був укладений на його ім.»я між ни та ВАТ «Азовкооперація». В крамниці «Мир шкіри « вони реалізували їх спільний товар , який вони закупали разом з відповідачкою, залишок товару на 16.01.2005 року , на момент проведеної їм інвентаризації склав 247850 грн. , а потім 18.01.2005 року відповідачка вивезла весь товар. Він звертався з приводу цього в правоохоронні органи , але в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 було відмовлено. Крім того , у батька відповідачки вони придбали металевий гараж за 200 доларів , це було приблизно в 1999 -2000 р., письмово угоду купівлі гаражу вони не оформлювали та документів на гараж не було ні у кого. З даного гаражу вони зробили торговельний павільон , вони обклали його цеглою , проводили зварні роботи , все це було зроблено у дворі батька відповідачки , він наймав робітників , оплачував їх роботу , а батько також допомагав йому. Документів на матеріали , які були придбані для переобладнання гаражу в торговельний кіоск в нього немає . А також відсутні і документи в нього як власника цього кіоску. Потім перевезли його на те місце , де арендували землю та встановили його , провели світло , зробили опалення . полиці ,встановили морозильну камеру. Все це вони робили разом з відповідачкою ОСОБА_2 за сумісні гроші, тому що хоч вони і розірвали шлюб , але продовжували проживати на той час однією сім»єю. Даний павільон на праві приватної власності не зареєстрований ні за ним ні за відповідачкою . Він просить суд розділити майно , придбане ними з відповідачкой в період шлюбу : будинок , товар та торговельний павільон , тому що вважає , що це майно придбане ними в період шлюбу , незважаючи на те , що шлюб був вже розірваний між ними , але вони продовжували проживати однією сім»єю. На теперішній час в нього інша сім»я , та маленька дитина , житла в нього немає , вони знімають квартиру з новою сім»єю. Просить суд повністю задовольнити його позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог . В судовому засіданні пояснила , що 28.04. 1990 р. вона зареєструвала шлюб з позивачем ОСОБА_1 , а 04.09.1998 р. шлюб між ними було розірвано , що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу. З моменту розірвання шлюбу вони з ОСОБА_1 однією сім»єю не проживали , спільне господарство не вели . Після одруження вони проживали у її батьків АДРЕСА_3 в сел..Каменськ , а потім стали проживати в квартирі по вул..АДРЕСА_2 , де проживала раніше її бабуся , яка потім переїхала жити до її батьків в сел..Каменськ. Потім вона допомогла бабусі приватизувати квартиру АДРЕСА_2 в м.Маріуполі на ім.»я бабусі -ОСОБА_9, яка потім 07.04.1992 року оформила договор дарування даної квартири на її ім.»я , що підтверджується копієй даного договору дарування квартири , посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори, а потім вона 21.11. 1997 р. дану квартиру продала ОСОБА_10 що підтверджується копієй біржевого контракту № 18211 від 21.11.1997 року , який мається в матеріалах справи , щоб потім за ці гроші , які вона отримала в сумі 3300 доларів придбати будинок .Дійсно була крадіжка товарів в них в цій квартирі , але потім їм повернули всі гроші. Вона продала квартиру АДРЕСА_2 в м.Маріуполі , яка належала їй на підставі договору дарування квартири їй бабусею і саме за ці гроші вона 24.12.1997 р. придбала будинок по АДРЕСА_1 в сел.Каменськ в м.Маріуполі за 2000 доларів , а інші гроші в сумі -1300 доларів вона витратила на ремонт даного будинку , тому що він був в дуже не задовільненому стані. Відповідач ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу даного будинку не був присутній , тому що він виїхав в Хмельницьку область. Вона вважає , що даний будинок , вона придбала за свої особисті гроші , які вона одержала від продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Маріуполі і саме за ці гроші вона придбала будинок АДРЕСА_1 в м.Маріуполі на своє ім.»я , яким потім розпорядилася як своєю власністю та продала будинок ОСОБА_3 . Квартира була її особистою власністю , вона її продала , та придбала саме за ці гроші спірний будинок і оформила будинок на своє ім.»я. Після продажу будинку вона разом зі своїм батьком здійснювали ремонт в будинку. Після розірвання шлюбу вони однією сім»єю з ОСОБА_1 не проживали . ОСОБА_1 після розірвання шлюбу проживав в спірному будинку до грудня 2004 року , але вони з ним однією сім»єю не проживали , він допомогав виховувати сина , допомагав возити їй речі на ринок , а вона за ці послуги платила йому гроші. Також пояснила в судовому засіданні , що в 1998 р. вони розірвали шлюб з ОСОБА_1 , він потім був відсутній півроку , вона в цій час здійснювала торгівлю на ринку і тоді батько запропонував їй поставити торговельний павільон в сел..Каменськ та здійснювати торгівлю і коли приїхав ОСОБА_1 , то кіоск вже був побудований , після чого батько за допомогою крана перевіз кіоск на орендоване місце .Батько сам зварив їй кіоск . В даному торговельному павільоні вона здійснювала торгівлю сама . А також вона в 2000р. оформила документи на крамницю «Мир шкіри « та здійснювала там торгівл. , а ОСОБА_1 тільки допомогав їй возити товар на ринок на мікроавтобусі. А потім її магазин розпався і вона його закрила в 2002 р. Після цього ОСОБА_1 запропонував їй здійснювати торгівлю в крамниці на Центральному ринку , яку орендував він на Центральному ринку. Вона завезла свій товар в крамницю , та оплачувала аренду, що підтверджується квитанціями. Про те , що ОСОБА_1 брав гроші в борг для купівлі товару , їй невідомо , тому що вона купувала товар за свої особисті гроші. Тому і позовні вимоги ОСОБА_1 про розділ даного товару та стягнення з неї вартості половини товару , вона не визнає , тому що товар належить їй особисто і вона вивезла свій товар , а не ОСОБА_1 і не їх спільний. Після розірвання шлюбу сімейні відносини між нею та ОСОБА_1 були припинені , спільне господарство вони не вели , загального бюджету в них не було. Тому і товар і торговельний кіоск був придбаний нею після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 за її особисті гроші та є її особистою власністю. Павільон був побудований її батьком , в неї мається технічний паспорт на павільон на аренду землі. В зв»язку з тим , що земельна ділянка була нею орендована , то документи на право власності не оформлювались. ОСОБА_1 не приймав участі в будівництві торговельного павільону , її сестра віддала їй свої полиці з свого магазину , а її батько їх перевіз , та встановив ., а до цього кіоск був просто металевий , а в 2003 р. були зроблені підлоги в кіоску та був покладений лінолеум , але ОСОБА_1 в здійсненні цих робіт участі не приймав. Всі роботи по обладнанню кіоску проводила вона та її батько , а ОСОБА_1 ніякої участі в цьому не приймав , в 2005 році батько обкладував стіни кіоску цеглою В спірному будинку після розірвання шлюбу , ОСОБА_1 дійсно проживав , тому що йому ніде було жити , але однією сім»єю з ним вони не проживали з ним. В крамниці «Мир шкіри « на Центральному ринку вона дійсно здійснювала торгівлю , але тільки своїм товаром і інвентаризацію товару ніхто не проводив , вона не була присутня при інвентаризації і взагалі товару на суму 247850 грн. в крамниці не було. В порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 було відмовлено. Вона сама їздила за кордон , щоб придбати там товар для продажу , це підтверджується таможенними деклараціями та копієй її закордонного паспорту. Вона таким чином не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , тому що вона продав свою власну квартиру , яка їй була подарована . придбала у свою особисту власність будинок АДРЕСА_1 в м.Маріуполі в сел..Каменськ за свої особисті гроші та оформила договір купівлі-продажу на своє ім.»я. Потім вона , знаходячись в другому шлюбі , продала спірний будинок ОСОБА_3 , вона вважає , що на законних підставах , тому що вважає , що даний будинок є її особистою власністю , якою вона і розпорядилась і тому вона не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку від 30.08.2005 року , виселення ОСОБА_3 та стягнення з неї на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Вона з 1999 року по 2001 рік проживала з іншим чоловіком однією сім»єю , а з ОСОБА_1 вона не проживала вже з моменту розірвання шлюбу. Тому вона не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 Маріуполя про розділ їх сумісного майна , визнання недійсним договору купівлі - продажу жилого будинку та визнання за ним права власності на будинок , стягнення моральної шкоди та виселення , тому що будинок вона придбала за свої особисті кошти , а торговельний павільон та товар є її особистою власністю , яку вона придбала вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 і шлюбні відносини вона з ним не відновлювала після розірвання шлюбу , а крім того ОСОБА_1 також пропустив строк позовної давності для звернення до суду , тому що вони розірвали шлюб з ОСОБА_1 в 1998 р. на підставі рішення Іллвчівського райсуду м.Маріуполя та спору між ними з приводу розділу майна не було і тільки в 2006 р. , через 8 років після розірвання шлюбу , позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розділ майна подружжя , а законом встановлений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом - 3 роки. Тому вона вважає , що і з цих підстав ОСОБА_1 також необхідно відмовити в задоволенні його позову . Вона вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і вона просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог повністю.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладеного 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та нею та в своїх інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідчений Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8. , визнання за ним право власності на весь будинок АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , перевівши на нього право власності на весь спірний будинок та перевівши на нього права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу від 30.08.2005 року в 1\2 його частки , виселенні її та членів її сім»ї - її неповнолітніх троїх дітей із жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі без надання їм іншого житлового приміщення , визнати за ним право власності на 1\2 частку торговельного не визнала та просила суд повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. В судовому засіданні пояснила , що спірний будинок АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі належить їй та її неповнолітнім дітям в рівних долях , вони всі проживають та прописані в даному будинку .Даний будинок вона придбала за свої особисті кошти , договір купівлі-продажу був оформлений у Приватного нотаріуса, вона вважає , що даний договір дійсний, якщо були б які-небудь порушення закону , то вона вважає , що даний договір не був би укладений та посвідчений нотаріусом. Вона придбала даний будинок 30.08.2005 р. за суму , яка вказана в договорі купівлі-продажу. З серпня 2005 року вона проживає в спірному будинку разом зі своїми трьома неповнолітніми дітьми і по теперішній час. Іншого житла в неї та в її дітей немає. Визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку та виселення їх , порушує її права та права її неповнолітніх дітей , тому що , якщо їх виселять , то вона з дітьми вимушена буде проживати на вулиці. Просить суд відмовити ОСОБА_1 повністю в задоволенні його позовних вимог .
Представник 3- особи - БТІ м.Маріуполя в судове засідання не з»явився , в справі мається заява , в якій вони просять суд розглянути дану цивільну справу у відсутності представника 3- особи - БТІ м.Маріуполя .
Представник 3- особи - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 пояснила в судовому засіданні , що вона вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладеного 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та посвідченого нею- Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають . Пояснила в судовому засіданні , що при оформленні даного договору купівлі-продажу спірного будинку , сторонами були надані всі документи , необхідні для укладення договору купівлі-продажу будинку , які були нею перевірені і підстав для відмови в укладенні договору купівлі-продажу встановлено не було . Крім того , для посвідчення договору купівлі-продажу відчужувачем ОСОБА_2 було нотаріусу подано заяву про те , що відчужуване майно не є спільною сумісною власністю , оскільки набуто було до вступу в шлюб. Дізнатися про наявність або відсутність попереднього шлюбу нотаріус може лише зі слів відчужувача майна і тому для встановлення цих даних нотаріус витребовує відповідну заяву. Всі копії документів , які стосуються відчужувача за договором купівлі-продажу жилого будинку ОСОБА_2, на підставі яких було посвідчено договір купівлі - продажу домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Маріуполі . повністю надані нею та залучені до матеріалів даної справи. Вона вважає , що даний договір є законний і підстав для визнання його недійсним не мається.
Суд, вислухавши позивача, відповідачів, представника 3-особи - Приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розділ майна подружжя , визнання недійсним договору купівлі - продажу жилого будинку та визнання права власності на будинок , стягнення моральної шкоди та виселення не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що дійсно сторони -позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 28.04. 1990 р. знаходились в зареєструваному шлюбі , а 04.09.1998 р. шлюб між ними було розірвано , що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу.
Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладений 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідчений Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8. , визнати за ним право власності на весь будинок АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , перевівши за ним право власності на весь спірний будинок та перевівши на нього права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу від 30.08.2005 року в 1\2 його частки , визнав за ним право власності на 2-гу його частку як за чоловіком , стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі -10000 грн , заподіяну йому внаслідок укладення незаконної угоди , та у зв»язку з визнанням недійсною угоди , виселити ОСОБА_3 та членів її сім»ї - її неповнолітніх троїх дітей із жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі без надання їм іншого житлового приміщення , визнати за ним право власності на 1\2 частку торговельного павільону / без номеру/ по вул.. Першотравнева в сел..Каменськ в м.Маріуполі та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості 1\2 частки даного павільону в розмірі 16352 грн , згідно висновку судово-технічної експертизи, виділив весь павільон в натурі ОСОБА_2, визнати за ним право власності на 1\2 частку товара по інвентаризаційній книзі ,який знаходився на зберіганні в крамниці «Мир шкіри «на території Центрального ринку та був вивезений відповідачкой ОСОБА_2 та стягнути з відповідачкі на його користь вартість 1\2 частки даного товару у розмірі- 123925 гривен , залишив товар відповідачці.
Суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Так , дійсно 24.12.1997 р. між ОСОБА_2. та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 в сел.Каменськ в м.Маріуполі на підставі біржевого контракту №18881 від 24.12.1997 р. укладеного на Маріупольській універсальній товарній біржі , що підтверджується копієй біржевого контракту , який мається в матеріалах справи і даний договір купівлі-продажу спірного будинку був визнаний дійсним на підставі рішення суду Іллічівського району м.Маріуполя №2-3741 від 16.08.2005 року , копія якого залучена до матеріалів справи.
Судом встановлено , що відповідачка ОСОБА_2 продала даний спірний будинок ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладеним 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідченим Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8. , копія якого мається в матеріалах справи.
Позивач ОСОБА_1 пояснив в судовому засіданні , що даний будинок 24.12.97 р. був придбаний ним та ОСОБА_2 в період зареєстрованого між ними шлюбу за їх сумісні спільні гроші і йому належить половина даного будинку , у зв»язку з чим він просить суд розділити даний спірний будинок , який є майном подружжя і підлягає розділу між подружжям та пояснив , що він тільки в 2006 р. звернувся до суду з позовом про розділ майна , тому що після розірвання шлюбу вони поновили шлюбні відносини і з відповідачкой ОСОБА_2 вони до грудня 2004 року проживали однією сім»єю , вели спірне господарство , в них був сумісний бюджет.
Суд вважає , що дані доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні .
Так, згідно ст.60 СК України - майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини / навчання , ведення домашнього господарства , догляд за дітьми , хвороба , тощо / самостійного заробітку /доходу/.
Згідно ст.57 ч.1 п.3 СК України - особистою приватною власністю дружини , чоловіка є майно , набуте нею , ним за час шлюбу , але за кошти , які належали їй , йому особисто.
В судовому засіданні достовірно встановлено , що після одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у батьків відповідачки АДРЕСА_3 в сел..Каменськ , а потім стали проживати в квартирі АДРЕСА_2 в м.Маріуполі , де проживала раніше бабуся відповідачки ОСОБА_2 , яка потім переїхала жити в сел..Каменськ , а ОСОБА_2 допомогла своїй бабусі приватизувати квартиру АДРЕСА_2 в м.Маріуполі на ім.»я бабусі -ОСОБА_9, яка потім 07.04.1992 року оформила договор дарування даної квартири на ім.»я ОСОБА_2 , що підтверджується копієй даного договору дарування квартири , посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори, і який мається в матеріалах даної справи та дані обставини не заперечував і сам позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Судом також достовірно встановлено , що 21.11. 1997 р. квартиру АДРЕСА_2 в м.Маріуполі ОСОБА_2 , продала ОСОБА_10 що підтверджується копієй біржевого контракту № 18211 від 21.11.1997 року , який мається в матеріалах справи та отримала гроші в сумі 3300 доларів і даний факт також не заперечував позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні.
В судовому засіданні також встановлено , що відповідачка ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1 в м.Маріуполі , яка належала їй на підставі договору дарування квартири їй бабусею, за 3300 доларів , та саме за ці гроші вона 24.12.1997 р. придбала будинок по АДРЕСА_1 в сел.Каменськ в м.Маріуполі за 2000 доларів , а інші гроші в сумі -1300 доларів вона витратила на ремонт даного будинку .Дані обставини повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджуються договором дарування від 07.04.1992 року даної квартири АДРЕСА_1 в м.Маріуполі ,укладеного між бабусею відповідачки ОСОБА_9 на ім.»я ОСОБА_2 , що підтверджується копієй даного договору дарування квартири , посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори, і який мається в матеріалах даної справи . а 21.11. 1997 р. квартиру АДРЕСА_2 в м.Маріуполі ОСОБА_2 , продала ОСОБА_10 що підтверджується копієй біржевого контракту № 18211 від 21.11.1997 року , який мається в матеріалах справи та отримала гроші в сумі 3300 доларів , а потім одразу ж 24.12.1997 р. ОСОБА_2 купила у ОСОБА_11 будинок по АДРЕСА_1 в сел.Каменськ в м.Маріуполі на підставі біржевого контракту №18881 від 24.12.1997 р. укладеного на Маріупольській універсальній товарній біржі між ними , що підтверджується копієй біржевого контракту , який мається в матеріалах справи.
Таким чином , суд вважає , що в судовому засіданні достовірно та безспірно встановлено , що відповідачка ОСОБА_2 спірний будинок АДРЕСА_1 в м.Маріуполі придбала в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_1 , але за свої особисті кошти , а саме за ті гроші , які вона отримала після продажу в 1997 р. квартири , яку вона отримала в дар від своєї бабусі , у зв»язку з чим вона і оформила на свої ім.»я договір купівлі-продажу спірного будинку в 1997 р. , зареєструвала на своє ім.»я спірний будинок в БТІ м.Маріуполя та завжди вважала даний будинок своєю власністю і потім через 7 років після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1 - 30.08.2005 року вона розпорядилась своєю особистою приватною власністю і продала даний будинок ОСОБА_3 та її неповнолітнім дітям.
Дані обставини суд вважає достовірно встановленими і при таких обставинах вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладеного 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідченого Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8. , визнання за ним право власності на весь будинок АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , перевівши за ним право власності на весь спірний будинок та перевівши на нього права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу від 30.08.2005 року в 1\2 його частки , визнав за ним право власності на 2-гу його частку як за чоловіком та стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі -10000 грн , заподіяної йому внаслідок укладення незаконної угоди , та виселенні ОСОБА_3 та членів її сім»ї - її неповнолітніх троїх дітей із жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі без надання їм іншого житлового приміщення - задоволенню не підлягають.
Також не знайшли свого підтвердження і не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ним право власності на 1\2 частку торговельного павільону / без номеру/ по вул.. Першотравнева в сел..Каменськ в м.Маріуполі та стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошової компенсації вартості 1\2 частки даного павільону в розмірі 16352 грн , згідно висновку судово-технічної експертизи, з виділом їй всього павільону в натурі, та визнання за ним право власності на 1\2 частку товару по інвентаризаційній книзі ,який знаходився на зберіганні в крамниці «Мир шкіри «на території Центрального ринку та був вивезений відповідачкой ОСОБА_2 та стягнення з відповідачкі на його користь вартості 1\2 частки даного товару у розмірі- 123925 гривен , залишив увесь товар відповідачці ОСОБА_2 на підставах того , що торговельний павільон та товар є їх спільна власність , яку вони придбала вже після розірвання шлюбу з відповідачкой ОСОБА_2 , але в період , коли вони після розірвання шлюбу , поновили сімейні відносини та продовжували проживати однією сім»єю та вели спільне господарство.
Дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так , згідно ст.74 СК України - якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю , але не перебувають у шлюбі між собою , майно , набуте ними за час спільного проживання , належить їм на праві спільної сумісної власності , якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
ОСОБА_1 не представив до суду жодних доказів того , що після розірвання шлюбу , вони поновили сімейні відносини з відповідачкой та продовжували проживати однією сім»єю та вели спільне господарство і в них був єдиний бюджет.
Так , із представленої до суду відповідачем довідки квартального сел.. Каменськ в м.Маріуполі від 11.12.06 р. , вбачається , що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 та сином ОСОБА_12 за адресою : сел..Каменськ АДРЕСА_1 з періоду 1997 р. по 2004 р. , але як пояснила відповідачка в судовому засіданні , що дійсно ОСОБА_1 проживав в спірному будинку , тому що в нього не було іншого житла та не було де жити , але вони однією сім»єю не проживали , шлюбні відносини не поновляли , спільне господарство не вели ,в неї був інший чоловік , з яким вона знаходилась в цивільному шлюбі і який був допитаний в судовому засіданні як свідок та пояснив в судовому засіданні , що
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено , що відповідачка ОСОБА_2 з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_1 однією сім»єю не проживали , спільне господарство не вели . Дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні .
Так , допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила , що з ОСОБА_2 вона знайома вже тривалий час ій відомо , що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 однією сім»єю з ним не проживала , спільне господарство вони не вели , ій також відомо , що ОСОБА_2 здійснювала торгівлю в магазині «Мир шкіри « , який був офіційно оформлений на ОСОБА_1 , тому що у ОСОБА_2 були проблеми з з керівниками ринку , але товар , який знаходився в даному магазині належав на праві власності тільки ОСОБА_2, та саме цей свій власний товар вона і забрала в січні 2005 року з магазину після конфлікту 20.12.04 року , який відбувся між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідком якого була і вона і на той період часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім»єю вже не проживали з моменту розірвання між ними шлюбу.
Свідок ОСОБА_14 пояснив у судовому засіданні , що він проживав з ОСОБА_2 як чоловік та дружина однією сім»єю, після того , як вона розірвала шлюб з ОСОБА_1 і вона сімейні свої відносини з ОСОБА_1 не відновлювала , спільне господарство з ним не вела .
Так , ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на 1\2 частку товара по інвентаризаційній книзі ,який знаходився на зберіганні в крамниці «Мир шкіри «на території Центрального ринку та був вивезений відповідачкой ОСОБА_2 та стягнути з відповідачкі на його користь вартість 1\2 частки даного товару у розмірі- 123925 гривен , залишив товар відповідачці , посилаючись на те , що він брав у борг гроші для придбання товару , який він просить суд розділити і який знаходився на зберіганні в крамниці «Мир шкіри «на території Центрального ринку та був вивезений відповідачкою ОСОБА_2 18.01.2005 року , а він вимушений був виплачувати борг за товар , пояснив при цьому , що товар для реалізації привозила відповідачка з Турції , а він записував в зошит цей товар та таким чином здійснював облік даного товару, а останню інвентаризацію товару він зробив 16.01.205 року в крамниці «Мир шкіри « разом з реалізаторами його крамниці та сусідньої відповідачка ОСОБА_2 при цьому не була присутня , а також вказав ,що договір аренди даної крамниці був укладений на його ім.»я між ним та ВАТ «Азовкооперація» і в крамниці «Мир шкіри « вони реалізували їх спільний товар , який вони закупали разом з відповідачкою, залишок товару на 16.01.2005 року , на момент проведеної їм інвентаризації склав 247850 грн. , а потім 18.01.2005 року відповідачка вивезла весь товар.
Дані обставини , суд вважає , що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Посилання позивача ОСОБА_1 на ті обставини , що товар, залишок якого на 16.01.2005 року , на момент проведеної їм інвентаризації склав 247850 грн в крамниці «Мир шкіри « є їх спільний товар , який вони закупали разом з відповідачкою за спільні гроші та знаходячись з нею у фактичних шлюбних відношеннях , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні . ОСОБА_1 не представив до суду письмових доказів того , що спірний товар був придбаний ним та ОСОБА_2 за спільні гроші та в період їх фактичного шлюбу , такі документи до суду не представлені і судом дані обставини не встановлені .
Суд критично оцінює і не може також прийняти до уваги ксерокопії перепису товару , який мається в матеріалах справи , тому що дана інвентаризація була проведена без участі ОСОБА_2 і наявність взагалі в магазині даного товару та на вказану суму нічим не підтверджується .
Як пояснила відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні , що ОСОБА_1 після розірвання між ними шлюбу , з яким вона ніколи не поновлювала шлюбні фактичні відношення , запропонував їй здійснювати торгівлю в крамниці на Центральному ринку , яку орендував він на Центральному ринку , на що вона погодилась та завезла свій товар в крамницю , та оплачувала аренду, що підтверджується квитанціями , представленими нею до суду , про те , що ОСОБА_1 брав гроші в борг для купівлі товару , їй невідомо , тому що вона купувала товар за свої особисті гроші і тому товар , який просить розділити ОСОБА_1 належить їй особисто і вона вивезла свій товар , а не ОСОБА_1 і не їх спільний.
Дані обставини , суд важає , що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні , тому що судовому засіданні достовірно встановлено , що відповідачка ОСОБА_2 з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_1 однією сім»єю не проживали , спільне господарство не вели і дані обставини підтвердили в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_14
Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 від 25.11.2005 року , крім того, вбачається , що ОСОБА_1 , пояснював , що ОСОБА_2 , шляхом обману , заволоділа його власним особистим майном на суму 169000 грн та майном ОСОБА_15 на суму - 78000 грн. , а також він пояснив , що 16.01.2005 року ним була проведена інвентаризація даного товару та ним було встановлено , що на момент інвентаризації вмагазині був товар на суму- 247850 грн -товар його , ОСОБА_1 на суму приблизно 169000 грн і товар , якій належить ОСОБА_15 на суму -78000 грн. В судовому ж засіданні ОСОБА_1 вказує , що товар на суму 247850 грн , який він просить суд розділити , належав йому та відповідачки ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності . При таких обставинах, суд вважає , що вимоги позивача ОСОБА_1. про розділ спільного майна- товару на суму - 247850 грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не підлягають задоволенню.
Суд вважає , що і позовні вимоги ОСОБА_1 . про визнання за ним право власності на 1\2 частку торговельного павільону / без номеру/ по вул.. Першотравнева в сел..Каменськ в м.Маріуполі та стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошової компенсації вартості 1\2 частки даного павільону в розмірі 16352 грн , згідно висновку судово-технічної експертизи, з виділом їй всього павільону в натурі, також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так , згідно довідки Маріупольського міського управління земельних ресурсів вбачається , що рішенням виконкому Маріупольської міської Ради « 291/16 від 18.08.99р. була надана ОСОБА_2 земельна ділянка в аренду площею 0, 0025 ,торговельна палатка / за адресою : сел..Каменськ АДРЕСА_1 строком на 3 роки , а рішенням «28/9 від 17.01.2001 р була надана їй земельна ділянка площею 0, 0025 га за адресою : сел..Каменськ АДРЕСА_1 для організації літньої торгівлі , а рішенням від 21.01.2004 р. «22/3 їй була надана земельна ділянка за адресою : сел..Каменськ АДРЕСА_1 під торговельний кіоск .
Судом достовірно встановлено , що відповідачка ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , за запропонуванням її батька поставила торговельний павільон в сел..Каменськ та здійснювала там торгівлю , даний кіоск їй допомагав побудувати тільки її батько - ОСОБА_16 , якій був допитаний в судовому засіданні як свідок та підтвердив всі ці обставини в судовому засіданні та пояснив , що після укладення шлюбу з ОСОБА_1 , його донька _ОСОБА_2 проживала спочатку з ними , а потім стали вони проживати в квартирі АДРЕСА_2 в м.Маріуполі , яка належала бабусі ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , і яка потім подарувала цю квартиру своїй онукі - ОСОБА_2 , яка потім дану квартиру продала і саме за ці гроші через місяць придбала собі у власність за свої особисті гроші будинок АДРЕСА_1 в м.Маріуполі та оформила його на своє ім.»я в БТІ м.Маріуполя , він допомогав робити ремонт в будинку , купував будівничі матеріали , що підтверджується документами , які маються в матеріалах справи , а також він сам особисто побудував торговельний павільон , він робив його біля свого будинку , сам оплачував всі необхідні матеріала та роботи , а потім він наймав машину , для того щоб перевезти та встановити даний кіоск - торговельний павільон на земельній ділянці на вул.,Першотравнева в м.Маріуполі , яка була надана ОСОБА_2 в аренду для встановлення торговельного павільону та здійснення торгівлі. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , його донька -ОСОБА_2 сімейні відношення з ним не поновлювала , однією сім»єю вони не проживали , спільне господарство не вели.
Таким чином посилання , ОСОБА_1 на ті обставини , що вони у батька відповідачки придбали металевий гараж за 200 доларів приблизно в 1999р., із якого вони зробили торговельний павільон і що це він наймав робітників , оплачував їх роботу та займався переобладнанням гаражу в торговельний кіоск , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні , доказів , які б підтвердили дані обставини , ОСОБА_1 до суду не надані та судом не встановлені , а дані доводи ОСОБА_1 повністю спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_16.
Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_17 , який пояснив у судовому засіданні , що він знайомий з ОСОБА_1 і йому відомо , що після розірвання шлюбу ,ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 в спірному будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі до кінця 2005 року , але як встановлено в судовому засіданні , що ОСОБА_1 .в будинку спірному не проживає з грудня 2004 року , даний факт також підтвердив в судовому засіданні і сам позивач ОСОБА_1 , який пояснив , що з грудня 2004 року він в будинку не проживає по теперішній час .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив , що він знайомий зі сторонами по справі :ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали після одруження в квартирі АДРЕСА_2 в м.Маріуполі , а потім дану квартиру продали та купили будинок АДРЕСА_1 в м.Маріуполі , але як і при якіх обставинах був придбаний даний будинок йому не відомо , а кіоск для торгівлі дійсно будував батько ОСОБА_2 , а потім перевозив його та встановлював на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі.
Таким чином , в судовому засіданні достовірно встановлено , що після розірвання шлюбу сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були припинені та не відновлювались , спільне господарство вони не вели , загального бюджету в них не було. Також в судовому засіданні достовірно встановлено , що і товар і торговельний кіоск були придбані ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 за її особисті гроші та є її особистою власністю , а павільон був побудований її батьком , в матеріалах справи також мається мається технічний паспорт на павільон на аренду землі , виданий на ім.»я ОСОБА_2 і в зв»язку з тим , що земельна ділянка була ОСОБА_2 орендована , то документи на право власності не оформлювались. Судом також достовірно встановлено , що ОСОБА_1 не приймав участі в будівництві торговельного павільону і всі роботи по обладнанню кіоску проводила ОСОБА_2 та її батько , а ОСОБА_1 ніякої участі в цьому не приймав і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
При таких обставинах , суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розділ майна подружжя , визнання недійсним договору купівлі - продажу жилого будинку та визнання права власності на будинок , стягнення моральної шкоди та виселення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню повністю.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню держмито на користь держави в сумі - 1342, 12 грн .
Поверненню ОСОБА_1 підлягає оплачена ним грошова сума у розмірі - 8988, 00 грн. на депозитний рахунок 37317004001000 в УДК м.Донецька МФО 834016 ОКПО 26288796 отримувач ТУ ДСА в Донецькій області .
Керуючись ст.ст.10 , 60 , 88 , 209 , 212 , 214, 215 ЦПК України , ст.ст. 57 , 60, 61 , 65 , 68 , 70 , 71 , 72, 74 СК України , ст. ст. 203, 215 , 216 , 257 , 267 , 368 , 369 , , 372 , 364 , 657 ЦК України суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , укладеного 30.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідченого Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8. , про визнання за ОСОБА_1 право власності на весь будинок АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі , про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди , про виселення ОСОБА_3 та членів її сім»ї - її неповнолітніх троїх дітей із жилого будинку АДРЕСА_1 в сел..Каменськ в м.Маріуполі без надання іншого житлового приміщення , про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частку торговельного павільону по вул.. Першотравнева в сел..Каменськ в м.Маріуполі та стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості 1\2 частки даного павільону в розмірі 16352 грн і виділ всього павільона в натурі ОСОБА_2, про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку товара та стягнення з ОСОБА_2 вартості 1\2 частки даного товару у розмірі- 123925 гривен із залишенням всього товару ОСОБА_2 -відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держмито в сумі - 1342, 12 грн .
Зобов»язати ТУ ДСА в Донецькій області повернути ОСОБА_1 оплачену ним грошову суму у розмірі - 8988, 00 грн. на депозитний рахунок 37317004001000 в УДК м.Донецька МФО 834016 ОКПО 26288796 отримувач ТУ ДСА в Донецькій області .
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м.Маріуполя .
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення .Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження у строк , передбачений для подачі такої заяви.
Суддя