14 липня 2025 року справа №320/46647/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач-1), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі відповідач-2), Київської міської прокуратури (далі відповідач-3), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 серпня 2024 року №101дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Андрія Костіна №40-дтт від 06 вересня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення, яким прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1 з 09 вересня 2024 року звільнено з посади в органах прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 з 09 вересня 2024 року на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 вересня 2024 року по дату прийняття Судом рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури;
- допустити до негайного виконання рішення Суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 09 вересня 2024 року на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 серпня 2024 року №101дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення та наказ Генерального прокурора України від 06.09.2024 № 40-дтт про застосування дисциплінарного стягнення винесено з порушенням вимог законодавства України є безпідставними та прийнятими без врахування наданих ним пояснень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20 січня 2025 року о 09:30 год.
Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що відповідач-2 у межах компетенції та відповідно до вимог статей 43, 47-49, 77, 78 Закону № 1697-VII, п. п. 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, 06.08.2024 ухвалено законне та обґрунтоване рішення №101дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1
Як наслідок, Генеральним прокурором у межах наданих повноважень видано наказ від 06.09.2024 № 40-дтт про застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади з органів прокуратури.
У відповіді на відзив відповідача-1 позивач зазначав про відсутність жодних належних обґрунтувань, які б спростовували аргументи та підстави позову.
Представник відповідача-3 подав до суду відзив, в якому також заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними, скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
У відповіді на відзив відповідача-3 позивач зазначав про відсутність жодних належних обґрунтувань, які б спростовували аргументи та підстави позову.
Підготовче засідання, призначене на 20 січня 2025 року не відбулось, призначено розгляд справи на 3 лютого 2025 року о 09:30 год.
Представник відповідача-2 подав до суду відзив, в якому також заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими та суперечать встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам.
У відповіді на відзив відповідача-2 представник позивача наголошував на порушенні процедури при прийнятті спірного рішення комісії, які, як наслідок, нівелюють його висновки та підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи призначеної на 3 лютого 2025 року відкладено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу №320/46647/24 розподілено судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №320/46647/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15 квітня 2025 року о 14:00 год.
В підготовчому засіданні 15 квітня 2025 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, оголошено перерву до 20 травня 2025 року о 15:00 годині.
У підготовчому засіданні 20 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 17 червня 2025 року об 11:30 годині.
У судовому засіданні 17.06.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити, представник відповідачів заперечували проти задоволення позовних та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд з'ясував позицію учасників справи щодо можливості продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Враховуючи висловлену згоду, суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в органах прокуратури працював з листопада 2013 року.
Посаду прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури обіймав з 20 листопада 2020 року (наказ керівника Київської міської прокуратури від 20 листопада 2020 року № 767к).
Комісією у складі заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Р.В., начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Богданова О.М., прокурора вказаного відділу ОСОБА_3 , прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської міської прокуратури ОСОБА_4 та прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Цисова ДА. згідно з наказом в.о. керівника Київської міської прокуратури від 26.03.2024 №23 (зі змінами згідно з наказом від 09.04.2024 № 26) проведено службове розслідування за фактом розголошення службової інформації у кримінальному провадженні № 42023100000000530.
Приводом та підставою для призначення службового розслідування відповідно до вимог п.п. 1, 3 розділу III Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202, стала інформація, викладена в листі директора ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, № 11-03-4939/24 від 25.03.2024, щодо можливого розголошення прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_1 службової інформації у кримінальному провадженні № 42023100000000530.
За наслідком проведеного службового розслідування відповідачем-3 складено висновок від 24.05.2024, у якому останній зазначив, що в діях прокурора ОСОБА_1 внаслідок грубого порушення ним вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 5, 11, 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, вбачається: невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що відповідно до п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Як наслідок, комісія дійшла висновку, що наведені в листі директора ТУ ДБР, розташованого у м. Києві відомості щодо розголошення прокурором ОСОБА_1 службової інформації при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023100000000530, що стали підставами для проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» вирішено подати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2024 року № 07/3/2-460дс-63дп-24 відкрито дисциплінарне провадження на підставі скарги заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
За наслідком проведеного дисциплінарного провадження відповідачем-2 складено висновок від 03.07.2024 № 07/3/2-460дс-63дп-24, яким встановлено, що прокурор ОСОБА_1 розголосив відомості досудового розслідування особам, чим порушив вимоги статті 19 Закону № 1697-VII, статті 2, 9 КПК України, статті 43 Закону України «Про запобігання корупції», статті 11,16, 19,21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена пунктами 3,5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме, розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубому порушенні правил прокурорської етики.
Запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 серпня 2024 року №101дп-24 прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 серпня 2024 року №101дп-24, наказом Генерального прокурора Андрія Костіна №40-дц від 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 3, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 09 вересня 2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
Згідно частини другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII).
Цим же Законом №1697-VII врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Згідно зі статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII тільки за КДКП закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурора.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5). Положеннями статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частин четвертої статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження за результатами перевірки.
Частина дев'ята статті 46 Закону №1697-VII передбачає, що перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується (частина десята статті 46 № 1697-VII).
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.
Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ятою статті 47 Закону № 1697-VII).
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід (частина п'ята статті 47 Закону № 1697-VII).
Рішення в дисциплінарному провадженні відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
За правилами частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора може бути накладено такі дисциплінарні стягнення: 1) догана, 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
З огляду на викладене вище вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що під час здійснення дисциплінарного провадження КДКП встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (далі - ТУ ДБР), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000530 від 24.10.2023.
Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка М.В. від 25.10.2023 визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, старшим якої призначено ОСОБА_1 .
Постановою начальника Другого слідчого відділу ТУ ДБР Харченка В.М. від 28.11.2023 визначено групу слідчих у вказаному кримінальному провадженні, старшим якої призначено ОСОБА_6 .
Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка М.В. від 29.02.2024 склад групи прокурорів змінено, її старшим призначено прокурора ОСОБА_3 .
З 24.10.2023 до 19.02.2024 у кримінальному провадженні № 42023100000000530 процесуальні дії та рішення щодо проведення оперативними підрозділами ДБР та Національної поліції НСРД приймались слідчим ОСОБА_6 за погодженням з прокурором ОСОБА_1 , який одноособово здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням і обізнаний про його хід та результати.
Під час проведеного 16.02.2024 контролю за вчиненням злочину, особам, які можуть бути причетні до кримінального правопорушення передано грошові кошти в розмірі 3000 (трьох тисяч) доларів США за сприяння у незаконній їх діяльності.
У подальшому 19.02.2024 планувалось документування протиправної діяльності осіб, проте, як встановлено під час розслідування, в обумовлений час вказані особи від вчинення дій відмовились, реалізацію свого злочинного умислу призупинили.
Працівникам оперативних підрозділів вдалось повернути довірливі стосунки між заявником та вказаними особами і 21.02.2024 продовжено НСРД по викриттю протиправних дій.
Під час проведення НСРД особи, які здійснювали протиправну діяльність розповіли заявнику, що о 8 годині 19.02.2024 через месенджери вони отримали повідомлення про документування правоохоронцями їх протиправної діяльності.
Так, заявнику від особи, яка здійснювала протиправну діяльність, надіслано знімки з екрану з повідомленнями, які надійшли від абонента НОМЕР_1 зі змістом: «Не вздумай продавать машину, тебя пасут менты, ОСОБА_30 агент сб тебя примут за продажу гуманитарки. Не говори по телефону, тебя слушают уже, отморозься от ОСОБА_30. Удали это».
Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проведеними оперативними заходами, встановлено факт витоку таємної інформації у кримінальному провадженні №42023100000000530.
Зокрема, встановлено, що номер мобільного оператора НОМЕР_1 активовано 19.02.2024 о 07 год 53 хв та використано в мобільному телефоні Samsung Galaxy А 51 з номером ІМЕІ НОМЕР_5, який має два слоти для сім-карт та другий ІМЕІ НОМЕР_7.
Вказаний мобільний термінал використовувався у період з 2020-2022 роки, як основний телефон користувача з номером мобільного оператора, а саме: НОМЕР_2 .
У зазначений мобільний термінал 27.07.2022 вставлялась сім-карта мобільного оператора НОМЕР_3 .
У цей самий слот мобільного терміналу 19.02.2024 о 07 год 53 хв. встановлено сім-карту мобільного оператора НОМЕР_1 , з якого здійснено виток службової інформації та розголошено відомості про проведення слідчих дій.
У мобільному телефоні Samsung Galaxy НОМЕР_4 з ІМЕІ НОМЕР_5 та ІМЕІ НОМЕР_7 з 2020 року до 19.02.2024 використовувались на постійній основі два номери телефону: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 і лише 19.02.2024 в період з 07 год 52 хв. до 07 год 53 хв. встановлено карту з номером телефону НОМЕР_1 , з якого здійснено виток інформації та розголошено відомості про проведення слідчих дій.
Номер мобільного оператора НОМЕР_2 належить прокурору ОСОБА_1 та використовується ним на постійній основі.
Із наданих під час службового розслідування, а також члену КДКП письмових пояснень прокурорів Київської міської прокуратури: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вбачається, що вони входили до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023100000000530 від 24.10.2023, старшим групи якої визначено ОСОБА_1 .
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні забезпечувалось виключно старшим групи прокурорів ОСОБА_1 . Жодних процесуальних дій та рішень ними не приймалось.
Окрім того, члену КДКП ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили, що ОСОБА_1 використовується номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
Також, під час службового розслідування ОСОБА_14 у своїх поясненнях надав інформацію, що номер мобільного телефону НОМЕР_3 в списку його контактів записаний як ОСОБА_16 .
У ході службового розслідування опитано оперативного співробітника ТУ ДБР ОСОБА_17 , який надав пояснення, що ТУ ДБР у місті Києві здійснювались заходи із документування незаконної діяльності осіб у рамках кримінального провадження № 42023100000000530 від 24.10.2023.
Під час проведення слідчих дій установлено факт витоку інформації за допомогою номеру телефону НОМЕР_1 . Оперативним шляхом установлено, що зазначений номер телефону активовано та використано 19.02.2024 о 07 год. 53 хв. у мобільному телефоні Samsung Galaxy А51 з ІМЕІ НОМЕР_5 та ІМЕІ НОМЕР_7 .
У зазначеному телефоні з 2020 року до 19.02.2024 використовувались на постійній основі два номери: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 і лише 19.02.2024 в період з 07 год. 52 хв. до 07 год. 53 хв. встановлено карту з номером НОМЕР_1 , з якого здійснено виток інформації та розголошено відомості про проведення слідчих дій.
Номер мобільного телефону НОМЕР_2 є основним номером телефону процесуального керівника у кримінальному провадженні № 42023100000000530, прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_1.
Таким чином, матеріалами проведеної перевірки та службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , як старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023100000000530, 19.02.2024 з 07 год. 52 хв. до 07 год. 53 хв. з мобільного телефону Samsung Galaxy А51 (з ІМЕІНОМЕР_5 та ІМЕІ НОМЕР_7 ) з використанням номеру оператора НОМЕР_1, розголосив відомості про проведення слідчих дій особам стосовно яких проводились НСРД у цьому кримінальному провадженні.
Наведені ОСОБА_1 у поясненнях доводи щодо відсутності відомостей про його причетність до розголошення інформації досудового розслідування КДКП не вважає обґрунтованими.
За висновками КДКП, зазначене свідчить лише про обраний ОСОБА_1 спосіб захисту у дисциплінарному провадженні з метою уникнути дисциплінарної відповідальності, адже використання номеру мобільного телефону НОМЕР_2 прокурором ОСОБА_1 підтверджено ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
З урахуванням встановлених обставин КДКП дійшла висновку про доведеність факту існування протиправних позаслужбових стосунків прокурора ОСОБА_1 із особами які причетні до протиправної діяльності у кримінальному провадженні № 42023100000000530, та використання ним своїх службових повноважень і наявних за посадою можливостей в приватних інтересах третіх осіб.
За таких обставин КДКП виснувала, що прокурором вчинено дії, спрямовані на збирання й розголошення даних досудового розслідування, а також іншої інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв'язку з використанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків.
Спілкування ОСОБА_1 з особами відбувалось з протиправною метою з боку першого, поза межами робочих відносин та з використанням службового становища, що свідчить про недоброчесність прокурора. Така поведінка безумовно дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури в цілому.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої стати 19 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його, як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов'язків, так і у повсякденному житті. Робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов'язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
При виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу).
За змістом статті 19 Кодексу прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.
За правилами частин другої та третьої статті 21 Кодексу прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Розділом IV «Особиста поведінка» Європейських інструкцій з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалених Конференцією генеральних прокурорів країн-членів Ради Європи у 2005 році, які згідно з частиною другою статті 3 Кодексу є нормативною базою правового регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що прокурори не повинні в приватному житті компрометувати своєю поведінкою чесність, законність та неупередженість органів прокуратури, мають завжди поважати і дотримуватись закону та поводитися таким чином, щоб збільшувалася суспільна довіра до їх професії.
Верховним Судом у рішенні від 18.02.2019 у справі № 9901/721/18 наголошено, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Окрім цього, згідно з Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов'язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Згідно з пунктом 51 Висновку Консультативної ради європейських прокурорів (КРЕП) від 23 листопада 2018 року № 13 (2018) «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» визначено, що повага до верховенства права зумовлює високі етичні стандарти у поведінці прокурорів та суддів, як під час, так і за межами виконання службових обов'язків, що дозволяє створити у суспільстві довіру до правосуддя. Прокурори діють від імені людей і в інтересах суспільства. Тому вони повинні завжди підтримувати особисту доброчесність і діяти відповідно до закону, справедливо, неупереджено та об'єктивно, поважаючи та дотримуючись основних прав і свобод, включаючи презумпцію невинуватості, право на справедливий суд і принципи рівності сторін, поділ влади та обов'язкову силу остаточних судових рішень. Вони зобов'язані бути вільними від політичного чи іншого впливу.
Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим Конгресом Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), особи, відібрані як обвинувачі, повинні мати високі моральні якості та здібності. Обвинувачі, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами частин першої та другої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий судця, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього
Кодексу, Міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з підпунктом «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи органів прокуратури є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до етапі 43 Закону України «Про запобігання корупції» на прокурорів, як суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, встановлено заборону на розголошення і використання в інший спосіб конфіденційної та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Таємниця досудового розслідування - важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу.
Забезпечення нерозголошення відомостей кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини.
Беручи до уваги право на доступ до службової інформації, прокурор зобов'язаний трактувати відповідно, з належною конфіденційністю всю інформацію і документи, надані йому.
Згідно з повноваженнями, на виконання яких прокурори свідомо погодились, вступаючи на службу в органи прокуратури, вони самостійно, неупереджено та відповідно до закону приймають обмеження стосовно права обговорювати справи, які вони ведуть.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач-2 дійшов обґрунтованих висновків про доведеність факту існування протиправних позаслужбових стосунків прокурора ОСОБА_1 із особами які причетні до протиправної діяльності у кримінальному провадженні № 42023100000000530, використання ним своїх службових повноважень і наявних за посадою можливостей в приватних інтересах третіх осіб.
Зокрема, прокурором вчинено дії, спрямовані на збирання й розголошення даних досудового розслідування, а також іншої інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв'язку з використанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків.
Спілкування ОСОБА_1 з особами відбувалось з протиправною метою з боку першого, поза межами робочих відносин та з використанням службового становища, що свідчить про недоброчесність прокурора. Така поведінка на думку суду безумовно дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури в цілому.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2024 року у справі №9901/865/18 дійшла висновку, що повноваження Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів стосовно оцінювання обставин, пов'язаних з дисциплінарним проступком прокурора, його особистих якостей, наявність чи відсутність шкоди авторитету прокуратури внаслідок дій чи бездіяльності прокурора, якому ставлять у провину вчинення дисциплінарного проступку, вибір виду дисциплінарного стягнення - є дискреційними та належать до її виключних повноважень, у зв'язку із чим результати такої оцінки не можуть бути об'єктом судового контролю.
В аспекті обставин і аргументів, які встановлено і викладено Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів в оскаржуваному рішенні, суд не вбачає вагомих, достатніх підстав для втручання в оскаржуване рішення дисциплінарного органу, оскільки це рішення не видається і не є незаконним, надмірно формальним, свавільним, явно несправедливим, дискримінаційним, номінальним, декларативним чи таким, що містить істотні порушення здійснення процедури розгляду дисциплінарного провадження, зокрема й права позивача бути почутим, за яких таке рішення дисциплінарного органу не могло б залишатися в силі.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у спірному рішенні достатньою мірою аргументувала, які саме обставини та у зв'язку із чим, на її думку, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до органів прокуратури.
Щодо доводів ОСОБА_1 , про порушення Комісією норми 4, 6 ст. 46 Закону № 1697-VII, оскільки на стадії перевірки обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, членом Комісії не опитані прокурори ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону № 1697- VII після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії, за результатами перевірки.
Частина 6 ст. 46 Закону № 1697- VII надає право члену Комісії ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
Висновок, складений за результатами перевірки доводів дисциплінарної скарги, та оскаржуване рішення Комісії ґрунтуються на матеріалах, зібраних під час проведення перевірки, матеріалах службового розслідування, поясненнях, використання яких відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та від 11.09.2018 у справі № 9901/14/17, є правомірним.
Отже, доводи позивача щодо порушення членом Комісії вимог ч.4 ст. 46 Закону № 1697-УП є безпідставними.
Також є неприйнятними доводи позивача, що Комісією під час ухвалення спірного рішення не враховано довідку про результатами спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, з огляду на наступне.
Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа в органах прокуратури України визначений наказом Генерального прокурора від 17 вересня 2021 №293 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення психологічного дослідження із застосуванням поліграфа в органах прокуратури України».
Згідно з п. 1, 14 та 15 розділу ІІ Інструкції метою проведення дослідження є отримання орієнтувальної інформації, з'ясування ступеня її достовірності та повноти, отримання додаткових відомостей, які можуть використовуватися у службовій діяльності органів прокуратури у порядку та випадках, визначених законодавством.
Дослідження не передбачає отримання незаперечних результатів щодо реагування особи на психологічні стимули (подразники). Висновки за результатами такого дослідження мають виключно ймовірний та орієнтувальний характер і розглядаються у сукупності з іншою перевіреною інформацією (п.14).
Результати дослідження не тягнуть правових наслідків, не можуть бути підставою для прийняття будь-яких адміністративно-управлінських рішень стосовно суб'єкта дослідження (п.15).
Пунктом 2. Розділу ІV визначено, що для проведення дослідження використовується поліграф, який відповідає вимогам ДСТУ 8692:2016, має декларацію про відповідність і висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи України. Використання для проведення досліджень в органах прокуратури поліграфів, які не відповідають цим вимогам, забороняється.
Із наданою позивачем довідки вбачається, що психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа проведено стосовно ОСОБА_1 спеціалістом-1 поліграфологом ОСОБА_28 , який 23.09.2022 отримав свідоцтво Одеського національного університету ім, Г.І. Мечникова, відсутня у Реєстрі методики проведення судових експертиз відомості про «Методики проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа», які останній використовував.
У вищевказаній довідці відсутні відомості про сертифікацію семиканального комп'ютерного поліграфу «РУБІКОН» Р02-00585.
Окрім того, суд звертає увагу, що такі результати дослідження не тягнуть правових наслідків, не можуть бути підставою для прийняття будь-яких адміністративно-управлінських рішень стосовно суб'єкта дослідження та мають виключно ймовірний та орієнтувальний характер.
Також, суд бере до уваги те, що чинним законодавством не передбачено перевірку із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та використання отриманих даних як доказу (постанова Верховного Суду від 26.01.20231 у справі № 183/3452/19). Такий висновок зроблено судом у зв'язку із тим, що законодавцем не внесено змін до Кримінального процесуального кодексу України. Водночас, за аналогією такі зміни не внесено і до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене та, з урахуванням встановлених у справі обставин та підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у їх сукупності, суд вважає, що такий доказ не є належним, так як спростовується іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи та отриманий з недотриманням вимог чинного законодавства.
Слід також зазначити, що рішення ухвалено на відкритому засіданні на підставі наявних у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів матеріалів, після їх дослідження та обговорення обставин, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження. Беручи до уваги те, що відповідач ухвалив спірне рішення на підставі волевиявлення більшості його членів за результатом дослідження обставин на відкритому засіданні, навів мотиви свого висновку, суд не вбачає упередженості чи свавільності у діях відповідача або інших обставин, які б дозволяли ставити під сумнів результати голосування членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
За наведених обставин суд висновує, що встановлені Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів обставини, що відбувалися за участю позивача, є обґрунтованими та достатніми для висновку про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку, а отже, і про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора ОСОБА_1 , КДКП враховано характер вчиненого ним дисциплінарного проступку та його наслідки, а саме - вчинене прокурором дисциплінарне правопорушення має грубий характер, оскільки дотримання вимог щодо обов'язку діяти на підставі закону, не допускати порушення правил прокурорської етики, є очевидним та обов'язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами, а зазначений характер проступку у поєднанні із обставинами його вчинення, коли прокурор діяв з прямим умислом в інтересах потенційного правопорушника, що призвело до витоку службової інформації та розголошення відомостей досудового розслідування, здійснення проступку шляхом використання службового статусу та пов'язаних з цим можливостей, дає підстави вважати, що такий проступок не сумісний з подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку, що позивачем не спростовано.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та, як наслідок, відсутність підстав для скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 серпня 2024 року №101дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1 .
Як наслідок похідні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора ОСОБА_29 №40-дтт від 06 вересня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення, яким прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_1 з 09 вересня 2024 року звільнено з посади в органах прокуратури, поновлення на посаді та стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14 липня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.