14 липня 2025 рокуСправа №160/14322/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Дніпровської районної військової адміністрації (лист від 07.05.2025 року №1540) щодо обов'язкової здачі посвідчення «Учасник бойових дій» для отримання посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни»;
- зобов'язати Дніпровську районну військову адміністрацію видати позивачеві посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» без вилучення посвідчення «Учасник бойових дій».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача, які полягають у безпідставній відмови видати позивачеві посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» без вилучення посвідчення «Учасник бойових дій».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач с учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_1 від 19.07.2023 року.
Внаслідок участі в бойових діях, 03.12.2023 року позивач отримав поранення, в результаті якого йому встановлено інвалідність II групи, що підтверджується Витягом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №9919/25/94/В від 22.04.2025 року.
29.04.2025 року позивач звернувся до відділу Ветеранської політики Дніпровської районної державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни».
За результатами розгляду звернення позивача відповідачем у листі від 07.05.2025 року №1540 повідомлено, що позивачеві встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни, але таке посвідчення останній зможе отримати після здачі посвідчення Учасника бойових дій.
Указані обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни позивачем не є предметом дослідження в межах спірних правовідносин, та це не заперечується відповідачем.
За змістом позовної заяви позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни після надання останньому такого статусу.
Із цього приводу суд зазначає, відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності, які мають право на одночасне отримання посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни та постраждалого учасника Революції Гідності, видається лише одне посвідчення за їхнім вибором.
Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення №302)
Згідно пунктів 2, 3, 12-1 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором.
Отже, особам з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
При цьому, у разі, якщо особа має право на отримання також і посвідчення учасника бойових дій, то їй видається лише одне посвідчення за її вибором.
Наведене спростовує доводи позивача про відсутність у відповідача підстав вимагати здачі посвідчення «Учасник бойових дій» після отримання статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни».
Між тим, відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі Положення), передбачено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій"; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".
Пунктом 5 Інструкції встановлено, що облік, зберігання, порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків та листів талонів визначаються Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (далі - Положення) та цією Інструкцією.
Про видачу посвідчень, нових посвідчень, нагрудних знаків та листів талонів учасникам бойових дій здійснюється запис у книзі персонального обліку осіб рядового і начальницького складу ДКВС, яким видано посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів (додаток 1 до цієї Інструкції).
Згідно з підпунктом 6 встановлено, що посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів вручаються особисто учасникам бойових дій або за їхнім завіреним в установленому законодавством порядку дорученням рідним чи іншим особам, за що вони розписуються у відповідних документах.
Так, аналізуючи зміст листа від 07.05.2025 року №1540, яким відповідачем фактично відмовлено у видачі посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни», судом встановлено, що підставою такої відмови є наявність у позивача посвідчення учасника бойових дій.
В цьому аспекті, суд вказує на те, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Згідно з пунктом 7, пунктом 10 Положення № 302 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Таким чином, видання посвідчення уповноваженим органом держави є встановлення та визнання державою відповідного статусу особи на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Суд звертає увагу, що додатком № 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 632) затверджені зразки посвідчень, що видаються ветеранам війни, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, що надається за відповідною статтею Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, яке також надається за відповідно статтею Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та пред'явник цього посвідчення є особою з інвалідністю і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.
З вищенаведеного, суд виснує, що надання статусу учасника бойових дій та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з подальшою видачою відповідним посвідчень, регулюються статтями одного закону - Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
З матеріалів справи судом встановлено, що раніше позивачеві видано посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 від 19.07.2023 року.
З аналізу вищевказаного законодавства, кожен військовослужбовець, який приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресіє рф проти України має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій. Проте, військовослужбовці, які отримали поранення, травму, каліцтво, захворювання під час виконання обов'язків військової служби і яким відповідно встановлено інвалідність, мають право на встановлення їм статусу «Інвалід війни».
Обидва статуси (учасника бойових дій та інваліда війни) присвоюються відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Цим же Законом передбачені пільги для категорій громадян, що мають відповідні статуси.
Отже, якщо учасник бойових дій отримав поранення, травму, каліцтво, захворювання під час виконання обов'язків військової служби і йому було встановлено групу інвалідності (незалежно від того чи це 1, 2 чи 3 група) він має право на отримання статусу «Учасник бойових дій» та «Інвалід війни». Належність громадян до пільгових категорій зафіксовано у відповідних посвідченнях встановленої форми.
Разом з тим, згідно з пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни» особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається лише одне посвідчення за їх вибором.
Отже, відповідно і пільгами особа може користуватися лише за одним статусом за своїм вибором.
Таким чином, визначальним при розгляді справи є встановлення факту того, чи надавався позивачу при поданні заяви про видачу посвідчення вибір, передбачений пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни», між «Посвідченням учасника бойових дій» та «Посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни».
Водночас, досліджуючи матеріали справи судом не встановлено, що з боку відповідача здійснено будь-які активні дії, які б чітко засвідчували надання позивачеві можливості свідомо здійснити вибір між залишенням статусу та відповідно «Посвідчення учасника бойових дій» та отриманням «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», як це встановлено пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, суд зазначає про те, що відповідачем на час розгляду справи порушено повноту процедури прийняття рішення, адже не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на об'єктивне з'ясування обставин справи, внаслідок чого, прийнято необґрунтоване рішення.
З урахуванням викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову у видачі посвідчення у видачі «Особа з інвалідністю внаслідок війни» та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу «Особа з інвалідністю внаслідок війни», з урахуванням висновків суду.
Водночас, позовну заяву в частині позовної вимоги про зобов'язання видати посвідчення «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», слід визначати необґрунтованою, такою, що не підлягає до задоволення, внаслідок її передчасності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 «Посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни».
Зобов'язати Дніпровську районну військову адміністрацію Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 року про видачу «Посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна