14 липня 2025 рокуСправа №160/12373/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не виплати ОСОБА_1 як доньці померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , нараховану та невиплачену пенсію померлого військового пенсіонера ОСОБА_3 у розмірі 162 074,89 гривень (сто шістдесят дві тисячі сімдесят чотири гривень 89 коп.) відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/18936/24 від 31.10.2024 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 доньки померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , нараховану та невиплачену пенсію померлого військового пенсіонера ОСОБА_3 у розмірі 162 074,89 гривень (сто шістдесят дві тисячі сімдесят чотири гривень 89 коп.) відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/18936/24 від 31.10.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є донькою померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , якій нараховано та невиплачену пенсію померлого військового пенсіонера ОСОБА_3 у розмірі 162 074,89 гривень. Позивачка вказує на те, що вона у встановленому порядку звернулася до відповідача з заявою про виплату їй неотриманих сум пенсій у зв'язку із смертю її матері, проте відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується учасниками справи.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.06.2013р., ОСОБА_3 був одружений на ОСОБА_4 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 по справі №160/16917/21, яке набрало законної сили 25.01.2022р., адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до наданої довідки №33/24/С-2824 від 12.07.2021 року (згідно відомостей з ЄДРСР).
На виконання наведеного рішення суду пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві, внаслідок чого сформувалася доплата в розмірі 162074,89 грн., ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.03.2024.
ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою від 04.04.2024р., в якій остання просила виплатити їй нараховану та невиплачену пенсію померлого ОСОБА_3 у розмірі 162074,89 грн.
Листом №27477-17320/К-01/8-0400/24 від 03.05.2024р. Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що питання щодо отримання заборгованості за рішенням суду №160/16917/21 вона має право вирішити в судовому порядку.
Вказані обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/18936/24 від 31.10.2024 року, яке набрало законної сили 03.12.2024 року та яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), як дружині померлого годувальника, нараховану та не виплачену пенсію померлого пенсіонера (годувальника) ОСОБА_3 у сумі 162074,89 грн. (сто шістдесят дві тисячі сімдесят чотири гривні 89 коп.) - (яка залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю) відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.13).
Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 13.02.2025 р., в якій остання просила виплатити їй нараховану та невиплачену пенсію померлої ОСОБА_2 у розмірі 162074,89 грн, яка набула це право в порядку статті 61 Закону №2262 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 .
Листом від 26.03.2025 року відповідач відмовив у задоволенні заяви через ненадання доказів на підтвердження родинних зв'язків з померлим ОСОБА_3 .
Означені обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до ч.3 ст.61 Закону № 2262-XII зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, сформульовано висновок про те, що «у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізували своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримали таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 13.02.2025 (не пізніше 6 місяців після смерті її матері) звернулась до пенсійного органу із заявою про отримання пенсії її батька, яка нарахована, але не виплачена на час смерті останнього її матері.
Отже, позивачка дотрималась умов, які визначені статтею 61 Закону №2262-ХІІ.
Стаття 61 Закону №2262-ХІІ прямо зобов'язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв'язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею, та які звернулись за такою виплатою не пізніше 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Те, що недоодержана пенсія нарахована на виконання судового рішення, не змінює її правову природу.
Суд також зауважує, згідно положень розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:
1) свідоцтво про смерть пенсіонера;
2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;
3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
Відповідно до положень розділу IV Порядку №3-1 заяви, які подаються відповідно до цього Порядку, реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсій згідно із Законом органу, що призначає пенсію.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.
Таким чином, суд зазначає, що прийняття певного рішення пенсійним органом за заявою позивачки про виплату їй сум недоотриманої пенсії, відповідно до статті 61 Закону №2262, залежить від результатів розгляду поданих позивачкою документів, що віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду України.
Натомість, у спірному випадку відповідач подані позивачкою документи разом із заявою від 13.02.2025 по суті не розглянув та відповідне рішення згідно положень Порядку №3-1 не прийняв, попри те, що нею надані відповідні докази на підтвердження родинних зв'язків як з батьком так і з матір'ю..
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивачці недоотриманої пенсії є передчасними, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити. Водночас, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивачки ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивачки від 13.02.2025 про виплату їй сум недоотриманої пенсії, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2025 року про виплату їй як доньці померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , нараховану та невиплачену пенсію померлого військового пенсіонера ОСОБА_3 у розмірі 162 074,89 гривень відповідно до положень статті 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 820,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна