07 липня 2025 рокуСправа №160/12289/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" (далі декларант) до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2025/000010/2 від 12.03.2025р.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що з метою митого оформлення «текстильний матеріал, тканина полотняного переплетення в асортименті», країна виробництва - Китай, придбаного у рамках зовнішньоекономічного контракту від 11.11.2024 №11/11 із компанією «ZHEJIANG YONGDELI TEXTILE TECHNOLOGY CO., LTD» (Китай), позивач подав відповідачу електронну митну деклараці. від 07.03.2025 № 25UA110150003012U0, із перелік документів зазначених у графі 44 таких декларацій, а саме: Контракт №11/11 від 11.11,2024року; Комерційну пропозицію б/н від 16.12.2024 року; Комерційний інвойс №XF2120A від 16.12.2024року; Пакувальний лист б/н від 16.12.2024року; Свіфт від 29.11.2024 року; Свіфт від 21.02.2025 року; Коносамент №S0124120368 від 23.12.2024 року; ЦМР №03032 від 03.03.2025 року; Сертифікат про походження товару C25MA2D3W4F40008 від 12.02.2025 року; Рахунок-фактуру №РФ-24435 від 28.02.2025р; Довідку про транспортні витративід 05.03.2025року; Заявку на перевезення №0503//01 від 05.03.2025 року; Договір перевезення №01/09/2024-1 від 01.09.2024 року; Договір перевезення №3011/23/01 від 30.11.2023 року; Договір перевезення №UA00066724 від 01.01.2025 року; Сертифікат якості б/н від 16.12.2024р; Рішення про визначення коду УКТЗЕД № 25UAI1000000007-KT від 24.01.2025 року; Висновок №1420003700-0020 від 23.01.2025 року; Митну декларацію країни відправлення №310120240514607531 від 19.12.2024р.
Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару, а саме:
- надані платіжні документи неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару;
- не надання документального підтвердження транспортних витрат;
- невідоповідність відомостей, визначеної у митній декларації країни відправлення від 19.12.2024 № 310120240514607531 щодо загальної вартості товару фактично задекларованій при розмитненні.
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Декларантом додаткових документів надано не було, у зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржене рішення, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу.
Вважаючи це рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.
При цьому, зауваження митного органу щодо невідповідності та розбіжності поданих декларантом документів висувалися як до фактурної вартості заявленого до розмитнення товару так і до транспортної складової, а саме:
- надані платіжні документи неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару;
- не надання документального підтвердження транспортних витрат;
- невідоповідність відомостей, визначеної у митній декларації країни відправлення від 19.12.2024 № 310120240514607531 щодо загальної вартості товару фактично задекларованій при розмитненні.
Із приводу посилань відповідача, що надані позивачем документи неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на комерційний інвойс. Тому, сама по собі відсутність у вказаному платіжному документі посилання на комерційний інвойс, за умови наявності вказівки на контракт згідно комерційного інвойсу, який оплачується та має посиланння на Контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019у справі№810/2784/18.
При цьому, навіть відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу, яка передбачена умовами Контракту і не може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару. Поданий до митного оформлення товарів комерційний інвойс і є розрахунково-платіжним документом, в якому покупцю виставляються сума до сплати, та міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору, а отже ця обставина не може слугувати підставою для здійснення коригування митної вартості товару.
Щодо зауважень до транспортної складової суд зазначає, що Відповідно до п.3.3. Контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB Shanghai, Китай (Інкотермс 2011).
Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 284526,16 грн.
Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують митну вартість можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір перевезення №01/09/2024-1 від 01.09.2024року; договір перевезення № 3011/23/01 від 30,11.2023 року; договір перевезення MUA00066724 від 01.01.2025 року; рахунок № РФ- 24435 від 28.02.2025року; довідку про транспортні витрати від 05.03.2025 року; заявку на перевезення №0503/01 від 05.03.2025 року, коносамент №S0124120368 від 23,12.2024 року; ЦМР №03032 від 03.03.2025 року.
Відповідно до відомостей рахунку № РФ-24435 від 28.02.2025 року, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за маршрутом: NОNGBO, КИТАЙ - Констанца, Румунія - 213910,85 грн; додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України у суммах: 6227,10 грн; 17 228,31 грн, міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту Константа, Румунія -п/п Орлівка, Україна - 31135,50 грн., міжнародне автоперевезення вантажів по маршрутуп.п. Орлівка, Україна-м.Дніпро, Україна складає 72 649, 50грн; Демередж - 16024,40 грн., транспортно-експедиційне обслуговування на території України 2 500,00 грн.
Загальна сума витрат (без ПДВ) до кордону Уккраїни складає- 284526,16 грн, яка і заявлено до митного оформлення декларантом. До того ж, розмір транспортних витрат заявлений при митному оформлені повністю співпадає з розміром транспортних витрат заначений у рахунку на оплату № РФ-24435 від 28.02.2025 року та довідці про транспортні витрати від 05.03,2025 року.
Суд звертає увагу відповідача, що діюче законодавство України не містить вимог обов'язково у рахунку відокремлювати всі складові транспортних витрат, зокрема навантаження та розвантаження товару. Отже, ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару. і
Таким чином, декларант, у відповідності до вимог ст.53 МК України надав достатній перелік документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Саме ж неподання платіжних доручень про оплату транспортних витрат жодним чином не перешкоджає числовому визначенню транспортних витрат та не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Стосовно ж посилань відповідача на невідоповідність відомостей, визначеної у митній декларації країни відправлення від 19.12.2024 № 310120240514607531 щодо загальної вартості товару фактично задекларованій при розмитненні суд зазначає, що експортна декларація не є обов'язковим документом необхідним для митного оформлення, а зазначеній у ній відомості відповідальність несе продавець, а не покупець.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Із приводу витрат на правничу допомогу суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), відповідно до якої суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).
Так, надання представником позивача - Сергєєва М.Ш. адвокатських послуг у суді першої інстанції при розгляді цієї справи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Досліджуючи надані документи, суд встановив, що договором передбачено надання правової допомоги саме позивачу та саме при розгляді вказаної справи. Загальний розмір понесених витрат заявлений до стягнення складає 7 000,00 грн.
Між тим, як уже попередньо зазначено, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд зазначає, що спір який виник між сторонами відноситься до категорії справ незначної складності, судова практика у цій категорії спорів є сталою, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Таким чином, з огляду на те, що заявлені позивачем витрати у сумі 7 000, 00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110150/2025/000010/2 від 12.03.2025р
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" судовий збір у розмірі 4 075,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна