20 червня 2025 рокуСправа №160/10604/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/10604/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2020-2024 роки у кількості 70 діб, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2024 роки у кількості 68 діб, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2020-2024 роки у кількості 70 діб, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2024 роки у кількості 68 діб, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я відповідно до положень абзацу першого пункту 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, визначеному пунктом 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних роки служби, з урахуванням раніше сплаченої суми; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо увільнення ОСОБА_1 від займаної посади, призупинення військової служби по контракту та зупинення виплати грошового забезпечення в період з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення за період з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року (включно) з урахуванням вимог Розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що відповідачем при розрахунку розміру грошової компенсації за всі невикористані ним дні відпустки протиправно не враховано суми додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Також зазначає, що згідно із приписами абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, проте відповідач не в повному розмірі здійснив таку виплату. Також позивач зауважив, що його було звільнено з військової служби саме за станом здоров'я за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а отже відповідач повинен був виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак відповідач при виключенні позивача зі списків особового складу частини не провів усіх необхідних розрахунків щодо виплати такої допомоги. Також вказує, що відсутні були підстави для зупинення виплати грошового забезпечення з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10604/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
20.06.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що 11 липня 2022 року при перевірці особового складу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 було встановлено відсутність позивача без поважних причин. Військовослужбовець не виходив на зв'язок та не повернувся до частини до моменту складання акту службового розслідування 12.07.2022. На підставі проведеного службового розслідування, наказ №289 від 11.07.2022, командиром військової частини прийнято рішення про невиплату премії за липень 2022 року ; призупинення виплати грошового забезпечення з 11.07.2022, направлення матеріалів до ДБР. Вказує, що дії військової частини відповідають вимогам пунктів 5 та 15 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зокрема пункт 5 розділу XVI передбачає, що грошове забезпечення не виплачується за дні відсутності військовослужбовця у разі самовільного залишення військової частини та пункт 15 розділу XVI надає командиру право зупиняти виплату грошового забезпечення з дати встановлення факту самовільного залишення частини. Звертає увагу, що закриття кримінального провадження ДБР не скасовує порушення порядку проходження військової служби, а отже, не є безумовною підставою для скасування наказу командира.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач має статус учасника бойових, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.02.2016 року.
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину, знято з усіх видів забезпечення з 11 липня 2022 року.
З акту службового розслідування від 12.07.2022 року вбачається, що 11 липня 2022 року під час проведення о 08 годині 00 хвилин , перевірки особового складу 1 штурмової роти, ТВО командиром 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , було встановлено відсутність на території військової частини НОМЕР_1 старшого стрільця 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , який був відсутній без поважних причин. Таким чином встановлено, що старший стрілець 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 , відсутній на військовій службі, без поважних причин з 11 липня 2022 року по теперішній час.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2022 року №325 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 наказано, зокрема пунктами 1,4 службове розслідування вважати завершеним; помічнику командира військової частини з правової роботи направити копію матеріалів службового розслідування у зв'язку з можливістю наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до територіального управління Державного бюро розслідувань м Краматорськ Донецької області.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2022 року №200 молодшого сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з 11 липня 2022 року припинено виплату грошового забезпечення та зняти з усіх видів забезпечення.
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 року №339 позивачу відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу" призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 16 серпня 2022 року.
Постановою про закриття кримінального провадження Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ від 13.12.2022 року закрито кримінальне провадження №62022050030000319 від 16.08.2022 року у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 року №178 вважати такими що прибули та приступили до виконання службових обов'язків після самовільного залишення військової частини в розпорядження командира: молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу і штурмової роти. Здійснити наступні призначення, зокрема позивача вважати таким, що з 27 червня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 05.12.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього гранатометника 3 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частина НОМЕР_1 , звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2024 року №873-РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови)-військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, шо 05 грудня 2024 року справи здав. Самовільно залишав військову частина в період з 11.07.2022 по 27.06.2023 року. З 05 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 грудня 2024 року, становить: календарна 08 років 04 місяці 13 днів, пільгова 05 років 01 місяць 02 дні, загальна - 13 років 05 місяців 15 днів. Наказано виплатити грошове забезпечення у розмірі військового звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 05 грудня 2024 року. Щорічна основна відпустка за 2020 рік не надавалась, залишок 23 (двадцять три) доби. Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана в повному обсязі. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, залишок 15 (п'ятнадцять) діб. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась, залишок 15 (п'ятнадцять) діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана в кількості 15 (п'ятнадцять) діб, залишок 15 (п'ятнадцять) діб. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 і Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік. Наказано виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, загалом за 68 діб. Відповідно п. 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити грошову компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки за 2020-2024 роки як учаснику бойових дій. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби відповідно до пункту 1 розділу XXIII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260.
11.02.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення, зокрема грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби.
Військова частина на заяву позивача листом від 21.03.2025 року повідомила, що з 30.03.2020 року по 05.12.2024 року розрахунок та виплату грошового забезпечення позивача проведено у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунку, що розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 вказаної Постанови. Одночасно повідомляю, що до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення за період з 01/2023-12/2023, 01/2024-12/2024 від 12.06.2025 року №№661/5/ФЕС, 661/6/ФЕС позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зокрема за 2023 рік, винагорода додаткова 100 тисяч утрим. в.збір: жовтень - 100 000,00 грн., листопад - 100 000,00 грн., грудень - 100 000,00 грн.; за 2024 рік, винагорода додаткова 100 тисяч: лютий - 93 548,39 грн., винагорода додаткова 100 тисяч утрим. в.збір: березень - 6896,55 грн., квітень - 54 838,71 грн., вересень - 94 838,71 грн.; жовтень - 33 333, 33 грн.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я та увільнення від займаної посади, призупинення військової служби по контракту, зупинення виплати грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилами частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Щодо наявності у спірних правовідносинах підстав обчислення компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд зазначає наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За правилами пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абзац 2).
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
При цьому підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, , Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня. Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Суд зазначає, що положення 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
З приводу питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані дні відпусток, то підлягає урахуванню правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23, у якій Верховний Суд констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалася позивачу, тому вказана винагорода входить до його складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваної відпустки.
Відповідної правової позиції дотримуєся Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07.11.2024 в справі № 240/23909/23, від 19.12.2024 у справі № 580/3483/24, від 10.04.2025 у справі №240/2078/24.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру виплати компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпустки, повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.
Тобто, грошова компенсація за невикористані дні відпустки розраховується виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 05.12.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , з 05 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Разом з тим, відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення, зокрема за період з 01/2024-12/2024 від 12.06.2025 року 661/6/ФЕС позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за 2024 рік, винагорода додаткова 100 тисяч: лютий - 93 548,39 грн., винагорода додаткова 100 тисяч утрим. в.збір: березень - 6896,55 грн., квітень - 54 838,71 грн., вересень - 94 838,71 грн.; жовтень - 33 333, 33 грн.
Враховуючи викладене, відповідачем правомірно при розрахунку компенсації за всі невикористані ним дні відпустки не враховано до складу грошового забезпечення додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яку на день звільненням, 05.12.2024 року, позивач не отримував, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 05.12.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього гранатометника 3 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частина НОМЕР_1 , звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2024 року №873-РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови)-військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, шо 05 грудня 2024 року справи здав.
Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 грудня 2024 року, становить: календарна 08 років 04 місяці 13 днів, пільгова 05 років 01 місяць 02 дні, загальна - 13 років 05 місяців 15 днів.
Відповідно до частини 2статті 15 Закону №2011-XII,військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини 2статті 36 Закону України від 17.09.2020 №912-ІХ "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
З аналізу вищенаведеної норми можна дійти висновку, що застереження щодо необхідності наявності вислуги 10 років і більше як передумови для виплати військовослужбовцям при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відноситься до правовідносин, в яких військовослужбовець звільняється з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням тощо.
У свою чергу, у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров'я одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби повинна виплачуватись незалежно від наявності у нього вислуги 10 років і більше.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.11.2020 р. по справі №822/3008/17.
У справі №822/3008/17 суд касаційної інстанції зазначив, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".
Окремо Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголосив, що в частині 2статті 15 Закону №2011-XI Iвідсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Відповідно до частини 5статті 242 КАС України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 05.12.2024 року позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 3 частини 5 статті 26 «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме - за станом здоров'я. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби відповідно до пункту 1 розділу XXIII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260
Разом з тим, відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення, зокрема за період з 01/2024-12/2024 від 12.06.2025 року 661/6/ФЕС позивачу 01/2025 була нарахована та виплачена спірна одноразова грошова допомога в розмірі 11117,33 грн.
Отже, виходячи з нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за станом здоров'я, має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
При цьому, встановлені судом обставини справи дають підстави вважати що така допомога позивачу виплачена і виплата розрахована з 8 років вислугу, про що зазначено в наказі №346 при звільненні позивача зі служби.
В свою чергу, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється враховуючи грошове забезпечення станом на день виключенні зі списків війської частини та вона не може враховувати всі фактичні виплати за весь період служби позивача.
Позивачем не надається обгрунтування та відповідного розрахунку з якого вбачалося б невірне нарахування позивачу даного виду виплат.
Щодо увільнення від займаної посади, призупинення військової служби по контракту та зупинення виплати грошового забезпечення в період з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року, суд зазначає наступне.
Порядок проходження військової служби військовослужбовцями врегульовано зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Пунктом 116 Положення встановлено перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних командирів.
З огляду на підпункт 14 пункту 116 Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Частиною другою статті 24 цього Закону врегульовано питання призупинення військової служби.
Згідно із абзацом першим частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Абзацом 2 частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань (абзаци третій п'ятий частини другої статті 24 Закону №2232-XII).
Аналогічні норми містяться в пунктах 144-1 і 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно із пунктом 144-3 Положення звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.
У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади: видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини; організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту; надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Згідно із пунктом 144-4 Положення у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Таким чином, вказаним Положенням чітко передбачено алгоритм дій командира по призупиненню військової служби.
Суд враховує, що стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), визначає порядок проведення службового розслідування, яке, з огляду на приписи частини першої статті 84 цього Статуту, може передувати прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок).
Частиною 4 статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Аналіз положень частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у системному зв'язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.
Визначення в абзаці другому частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» командира військової частини суб'єктом звернення до органу досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення, на підставі якої вносяться відповідні відомості до ЄРДР, обумовлено, перш за все, тим, що кримінальні правопорушення, передбачені абзацом першим частини другої цієї статті, нерозривно пов'язані з порушенням військовослужбовцем військової дисципліни.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину, знято з усіх видів забезпечення з 11 липня 2022 року.
З акту службового розслідування від 12.07.2022 року вбачається, що 11 липня 2022 року під час проведення о 08 годині 00 хвилин , перевірки особового складу 1 штурмової роти, ТВО командиром 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , було встановлено відсутність на території військової частини НОМЕР_1 старшого стрільця 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , який був відсутній без поважних причин. Таким чином встановлено, що старший стрілець 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 , відсутній на військовій службі, без поважних причин з 11 липня 2022 року по теперішній час.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2022 року №325 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 наказано, зокрема пунктами 1,4 службове розслідування вважати завершеним; помічнику командира військової частини з правової роботи направити копію матеріалів службового розслідування у зв'язку з можливістю наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до територіального управління Державного бюро розслідувань м Краматорськ Донецької області.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2022 року №200 молодшого сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з 11 липня 2022 року припинено виплату грошового забезпечення та зняти з усіх видів забезпечення.
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 року №339 позивачу відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу" призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 16 серпня 2022 року.
Постановою про закриття кримінального провадження Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ від 13.12.2022 року закрито кримінальне провадження №62022050030000319 від 16.08.2022 року у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 року №178 позивача вважати таким, що з 27 червня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Також, судом наголошується, що вказані дії відповідача ніяким чином не суперечать вимогам частини 1 статті 23 КК України та не порушують презумцію невинуватості, оскільки відповідно до пункту 144-6 Положення №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються, у такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Суд зазначає, відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Статтею 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
Про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я (стаття 261 Статуту).
Згідно статті 262 Статуту вбачається, що начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Так з постанови про закриття кримінального провадження від 13.12.2022 року вбачається, що позивач мав труднощі зі здоров'ям та самостійно звернувся до медичного закладу.
Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в період з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року позивач звертався до командування з клопотанням про погіршення стану здоров?я або про необхідність лікування. Також відсутні будь-які звернення до лікаря військової частини зі скаргами на своє здоров'я.
Позивачем ні відповідачу ні до суду не було надано жодного документу, який би підтверджував доводи позивача про наявність поважних підстав відсутності на службі в період з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року.
Також судом враховується і те, що позивачем не було оскаржено жодного наказу відповідача щодо призначення, проведення та затвердження результатів проведеного службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини, які є чинними та не скасовані.
На підставі викладеного, суд не знаходить правових підстав для визнання протиправними дій щодо увільнення ОСОБА_1 від займаної посади, призупинення військової служби по контракту та зупинення виплати грошового забезпечення в період з 11.07.2022 року по 27.06.2023 року, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська