20 червня 2025 рокуСправа №160/10601/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/10601/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.04.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.01.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.03.2025 по справі № 045650021296, якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 15.01.2025, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до стажу роботи за Списком № 1 період роботи на Державному підприємстві «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» з 01.12.1993 по 01.05.2006.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.01.2025 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та надала усі необхідні документи. Однак за результатами розгляду наданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України України в Харківській області від 23.01.2025 року № 045650021296 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. 05.03.2025 року позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про надання роз'яснень щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи. Проте вказану заяву було розглянуто як нову заяву про призначення пенсії та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.03.2025 року № 045650021296 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач вважає, що не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.12.1993 року по 01.05.2006 року та відмови відповідачів щодо призначення пенсії протиправними, що є порушенням її права на пенсійне забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим звернулась до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10601/25. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали суду, проте не надало відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що позивач 15.01.2025 та 05.03.2025 зверталась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяв, відповідачами були прийняті рішення №045650021296 від 23.01.2025 та №0456500021296 від 12.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При опрацюванні наданих позивачем документів, органом Пенсійного фонду України в Харківській області розраховано стаж, який склав 32 роки 05 місяців 21 день, а органом Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розраховано стаж, який склав 32 роки 09 місяців 21 день. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 13.10.2010 №99-ОК/267, оскільки в довідці за періоди роботи з 1.10.1993 по 11.03.1994 зазначена позиція « 12100000а-16456», що не відповідає зазначеній посаді списку №1 розділу XXIII «паяльщики і лудильники гарячим способом, зайняті паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містить шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени». Також в довідці не зазначений характер виконаної роботи.
12.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, наводить аналогічні пояснення, які викладені у відзиві на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та зазначає, що на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1), у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, відповідно до пп. 1, п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.05.2025 року до суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.01.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 23.01.2025 року № 045650021296, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У рішенні зазначено, що вік заявниці 50 років, 05 місяців 07 днів, страховий стаж становить 32 роки 05 місяців 21 день, пільговий стаж роботи за Списком №1 невизначений, до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 13.10.2010 №99-ОК/267, оскільки надана довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» зокрема зазначена позиція « 12100000а-16456» не відповідає зазначеній посаді списку №1 розділу XXIII «паяльщики і лудильники гарячим способом,зайняті панням і лудінням виборів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містить шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени», в довідці не зазначений характер виконуваної роботи. Оскільки, ДП «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» реорганізовано шляхом приєднання до АТ «Дніпровський електробудівний завод» та на теперішній час АТ «Дніпровський електробудівний завод» не надає довідки для підтвердження пільгового стажу через відсутність спеціалістів, то зарахувати період роботи згідно довідки від 13.10.2010 №99-ОК/267 можливо лише після надходження акту перевірки управлінням Пенсійного фонду України.
05.03.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та прийнято рішення від 12.03.2025 року № 045650021296, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявника 50 років, страховий стаж становить 32 роки 09 місяців 21 день, пільговий стаж особи невизначено, до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 13.10.2010 №99-ОК/267, оскільки в довідці за періоди роботи з 01.12.1993 по 11.03.1994 зазначена позиція « 12100000а-16456», що не відповідає зазначеній посаді списку №1 розділу XXIII «паяльщики і лудильники гарячим способом, зайняті паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містить шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени». Крім того, в довідці не зазначений характер виконаної роботи.
Позивач, вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування до пільгового стажу періодів роботи за Списком № 1, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Кабінет Міністрів СРСР постановою від 26.01.1991 року за № 10, затвердив списки виробництв, робіт, професій, посад й показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Розділом XXIII за пунктом 12100000-16456 визначені паяльщики і лудильники гарячим способом, зайняті паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містить шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени, які відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах.
В подальшому, список Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В даному випадку, трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 06.07.1992 року повністю підтверджується її робота у Державному підприємстві «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення», зокрема в період з 01.12.1993 року по 01.05.2006 року, записи виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб.
На підтвердження пільгового стажу у Державному підприємстві «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення», позивач надала довідку від 13.10.2010 року №99-ОК/267, з якої суд встановив наступне.
Відповідно до довідки, яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ДП «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» у період з 01.12.1993 року по 11.03.1994 року в якості паяльщика і лудильника гарячим способом, зайнятий паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени, що передбачено Списком №1 розділ ХХІІІ, пунктом 12100000а-16456, підстава, зокрема постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.06.1991 року № 10; з 11.03.1994 року по 16.01.2003 року працювала в якості паяльщика і лудильника гарячим способом, зайнятий паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени, що передбачено Списком №1 розділ ХХІІІ, пунктом 12100000а-16456-13417, підстава, зокрема постанова Кабінету Міністрів СРСР від 11.03.1994 року № 162; з 16.01.2003 року по 28.02.2006 року працювала в якості паяльщика, зайнятий паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени, що передбачено Списком №1 розділ ХХІІІ, позиція 23, підстава, зокрема постанова Кабінету Міністрів СРСР від 16.01.2003 року № 36.
Отже, для призначення пенсії ОСОБА_1 надала трудову книжку, що містить усі необхідні записи про стаж її роботи, а також довідку, яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, видану ДП «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення», яка підтверджує пільговий період роботи з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року за Списком №1.
Суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Крім того, як вже вказано вище, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
В даному випадку трудовою книжкою позивача та наданою позивачем довідкою підтверджується, що вона працювала на посадах, які передбачені списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, вона має право на зарахування саме підтвердженого періоду з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року її роботи до пільгового стажу за Списком №1.
Однак, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не зарахували періоди роботи та не врахували довідку від 13.10.2010 року №99-ОК/267.
Приймаючи рішення №045650021296 від 23.01.2025 року та від 12.03.2025 року відповідачі зазначили, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 13.10.2010 №99-ОК/267, оскільки надана довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» зокрема зазначена позиція « 12100000а-16456» не відповідає зазначеній посаді списку №1 розділу XXIII «паяльщики і лудильники гарячим способом,зайняті панням і лудінням виборів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містить шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени» та в довідці не зазначений характер виконуваної роботи.
Суд вважає помилковими такі висновки пенсійних органів та зазначає наступне.
Так, надана позивачем довідка від 13.10.2010 №99-ОК/267 містить записи про роботу позивача з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року у виробництві загальних професій зі шкідливими умовами праці в якості паяльщика і лудильники гарячим способом, зайнятой паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени, що передбачено Списком №1 розділу ХХІІІ, пунктом 12100000а-16456, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.06.1991 № 10, розділу ХХІІІ, пунктом 12100000а-16456-13417, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 11.03.1994 № 162 та в якості паяльщика, зайнятой паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени, що передбачено Списком №1, розділу ХХІІІ, позиція 23, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 16.01.2003 року № 36.
При цьому, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів СРСР постановою від 26.01.1991 року за № 10, затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад й показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Розділом XXIII «Загальні професії» за кодом 12100000-16456 визначені паяльщики і лудильники гарячим способом, зайнятой паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени.
Отже, роботи позивача у спірний період відносились до списку №1 на підставі постанови №10.
11.03.1994 року постановою Кабінету Міністрів України №162 затверджено нові списки, розділ XXIII «Загальні професії» підрозділ 12100000а-16456-13417, до яких віднесено паяльщиків і лудильники гарячим способом, зайнятой паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени.
Також Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Розділом XXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» за позицією №23 визначені паяльщики, зайняті паянням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1-2 класів небезпеки або канцерогени.
Отже, періоди роботи позивача з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.
При цьому, суд враховує, що відповідачем не заперечується наявність у позивача вищевказаного стажу, як страхового.
Суд також звертає увагу відповідачів на зміст частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність періодів трудової діяльності позивача.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачами відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не було забезпечено розгляду наданих позивачем заяв в частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи, шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для передчасного прийняття рішень про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045650021296 від 23.01.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №045650021296 від 12.03.2025 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про призначення пенсії та обраного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.10 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періоду роботи та з урахуванням висновків суду.
При цьому, позовна вимога про призначення пенсії не підлягає задоволенню судом як передчасна, оскільки призначенню пенсії має передувати обрахунок органом пенсійного фонду пільгового стажу роботи позивача та вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних рішень суб'єктів владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1937,92 грн., що документально підтверджується платіжними інструкціями від 07.04.2025 року та від 16.04.2025 року.
Отже, судовий збір у розмірі 1937,92 грн. підлягає стягненню на користь позивача солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскільки саме цими суб'єктами владних повноважень порушено права позивача оскаржуваними рішеннями.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045650021296 від 23.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №045650021296 від 12.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи з 01.12.1993 року по 28.02.2006 року.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська