09 квітня 2025 рокуСправа №640/3742/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №640/3742/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Єнамін» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-
31.01.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Єнамін» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №00915760902 від 13 грудня 2021 року, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом помилково ототожнена місце розвантаження товару з місцем його безпосереднього зберігання, що не відповідає фактичним обставинам та призвело до помилкового прийняття спірного ППР. Позивач вказує, що актом перевірки підтверджено факт оприбуткування придбаного пального у відповідному місці збереження, а отже висновки відповідача є помилковими.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3742/22. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження.
20.02.2022 до суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Податковим органом зазначено, що перевіркою встановлено, що ТОВ «НВП «Єнамін» протягом перевіряємого періоду придбавалось та зберігалось пальне в місці на яке не видавалось ліцензії як на місце зберігання пального. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення обґрунтованим та правомірним, що підтверджується висновками акту перевірки.
30.06.2022 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому позивач вказує, що відзив на позовну заяву по суті дублює матеріали акту податкової перевірки та відповідно дублює помилкові висновки податкового органу стосовно зберігання пального за адресою місця розвантаження придбаного пального. Наполягає на обгрунтованості заявлених позовних вимог.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
04.02.2025 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 року справу № 640/3742/22 передано для продовження розгляду судді Озерянській С.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/3742/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Єнамін» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
20.02.2025 до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у м. Києві в якому відповідач дублює положення відзиву від 20.02.2022 та просить суд відмовити в задоволенні позову, наполягає на обґрунтованості застосування штрафних санкції до товариства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 7657-п від 29.09.2021 та п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1. 1.14, п.п. 19-1.1.16, п.п. 19-1.1.17 и. 19-1.1 ст. 19-1, керуючись, п.п. 20.1.6, п.и. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, и.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 розділу II п. 52.2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V1, зі змінами та доповненнями, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, посадовими особами податкового органу проведена фактична перевірка суб'єкта господарювання ТОВ «НВП «Єнамін».
На письмову вимогу перевіряючих посадові особи ТОВ «НВП «Єнамін» надали документи, перелік яких відображено в п.2.1.3 акту перевірки:
- лист пояснення ТОВ «НВП «ЄНАМІН» від 28.10.2021 № 453;
- копії договору оренди нежитлового приміщення від 03.09.2018 № 03/09/18 та акту прийому-передачі від 03.09.2018 ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ»;
- копії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018 № 07/18 та акту прийому-передачі від 01.07.2018 ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ»;
- копії додатку від 01.06.2021 № 2021-06 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018 № 07/18 та акту прийому-передачі від 01.06.2021;
- копії договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2020 № ОР-13/22 та акту прийому-передачі від 03.09.2018 TOB «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ»;
- копії видаткових та товарно-транспортних накладних;
- оборотно-сальдові відомості та картки по рахункам 201, 361, 371 1, 631 за період з 01.07.2020 по 25.10.2021;
- копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.
Виявлені перевіркою порушення зафіксовано актом фактичної перевірки № 82674/Ж5/26-15-09-02/30402329 від 04.11.2021, а саме зберігання ТОВ «НВП «ЄНАМІН» підакцизного пального за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 61, корп. 143Ж, без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ч. 1, 8 ст. 15 Закону №481.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.12.2021 №00915760902 яким до ТОВ «НВП «Єнамін», застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 500 000, 00 грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500 000 грн.
За змістом частин 7, 8, 19, 16 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Частинами 32, 38 ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Згідно ч. 21 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
У зв'язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого визначення, які саме місця необхідно вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію, суд вважає задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов'язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання. Як зазначив позивач, на його думку він не має отримувати ліцензію на зберігання пального в транспортному засобі, який він використовує для переміщення пального митною територією України та зберігання в них пального на митній території України, тоді як податковий орган зазначив в акті перевірки про протилежне, а саме наявність у позивача обов'язку для отримання ліцензії для зберігання пального в пересувному акцизному складі.
Так, згідно з пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.
Не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
належать іншим особам;
виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
З огляду на зазначені норми, суб'єкту господарювання, який є розпорядником акцизного складу пересувного, використовує транспортний засіб паливозаправник (бензовоз), з метою доставки та зберігання пального необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону № 481.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування в цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону № 481/95-ВР, за фактом зберігання пального в місці без ліцензії на право зберігання пального.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «НВП «ЄНАМІН» займається науковими дослідженнями в області органічної хімії і в процесі своєї господарської діяльності використовує хімічні речовини.
Підприємство орендує частину лабораторного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 78, лабораторні приміщення 1-16 виробничо-лабораторного корпусу (літера CX1V) по вул. Чсрвоноткацькій, 79, нежитлові приміщення по вул. Червоноткацькій, 69 корпус СХХХІІ, нежитлові приміщення по вул. Червоноткацькій, 67 корпус LII, нежитлові приміщення по вул.Червоноткацькій, 67 корпус LXVI, нежитлові приміщення по вул. Червоноткацькій, 67 корпус LIV, нежитлові приміщення по вул. Червоноткацькій, 67 корпус CXVII, нежитлові приміщення по вул. Червоноткацькій, 61 корпус 143 (літ.Ж), а також частину нежилого приміщення в Київській обл., Броварський район, с. Квітневе.
Підприємство має ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки):
- № 26520414202000013 від 30.01.2020, термін дії: з 30.01.2020 до 30.01.2025 за адресою: м. Київ, Червоноткацька, буд. 78;
- № 26520414202100039 від 19.04.2021, термін дії: з 19.04.2021 до 19.04.2026 за адресою: м. Київ, Червоноткацька, буд. 69, нежитлове приміщення (лабораторний корпус СХХХ11);
- № 10060414202000940 від 01.04.2020, термін дії: з 01.04.2020 до 01.04.2025 за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Квітневе, вул. Промислова, буд. 3.
Перевіркою встановлено, що Товариство протягом травня - листопада 2020 року та у березні, вересні 2021 року придбало у TOB «ВЕСТХІМ УКРАЇНА» (код 38990521) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРОХІМ» (код 42964817) підакцизне пальне, поставка якого підтверджується наступними видатковими та товаро-транспортними накладними: ВХ002943 від 18.05.2020 року, ВХ003155 від 27.05.2020 року, ВХ003679 від 19.06.2020 року, ВХ006932 від 13.11.2020 року, ВХ001229 від 15.03.2021 року, ВХ005202 від 21.09.2021 року. У названих видаткових та товаро-транспортних накладних зазначена адреса доставки та пункт розвантаження: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, корпус 143Ж.
На підставі зазначеної у накладних накладних адреси доставки (пункту розвантаження) посадові особи ГУ ДПС у м. Києві дійшли висновку, що Товариство зберігало підакцизне пальне за адресою пункту розвантаження, чим порушило вимоги норм ч. 1, 8 ст. 15 Закону.
Разом з тим, матеріали справи, матеріали акту фактичної перевірки не містять доказів наявності пального за адресою місця розвантаження товару, а саме - м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 61, корп. 143Ж.
Перевіркою встановлено наявність залишків підакцизного пального на складі за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 69, нежитлове приміщення (лабораторний корпус СХХХІІ), станом на 13:10 25.10.2021, а саме: метанол HP - 1 817,71 л, Метил-трет-бутиловий ефір DR1VERON Т - 1 809,63 л, н-Гексан - 842,40 кг.
Суд зазначає, що під час розгляду справ, пов'язаних із притягненням суб'єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.
Дослідженням акта перевірки у цій справі, судом встановлено, що у ньому зафіксовано обставини зберігання позивачем пального за місцем збергінання, що має відповідну ліцензію і не міститься посилання на докази, якими підтверджується наявність пального за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 61, корп. 143Ж.
Безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та судом не встановлено інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 61, корп. 143Ж. Поряд з цим в акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей) за цією адресою.
Тому суд вважає, що вважає, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, не встановлення фактичної та кількісної наявності пального, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вищезазначене є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №00915760902 від 13 грудня 2021 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 500000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення та задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовну заяву задоволено, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 7500 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Єнамін» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 78, ЄДРПОУ 30402329) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00915760902 від 13 грудня 2021 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Єнамін» судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві в розмірі 7500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська