м. Вінниця
14 липня 2025 р. Справа № 120/17569/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський Цемент» з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з метою митного оформлення в режимі імпорт товару, 18.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію 24UA401020056797U9 та підтверджуючі документи.
Зазначений у декларації товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури, заявлено за основним методом визначення митної вартості - за вартістю 13700,00 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД, що еквівалентно 600 222 гривень. Однак, відповідачем за результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 19.11.2024 № UA401020/2024/001399, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.
Позивач не погоджується з визначеною митним органом вартістю товару, однак враховуючи положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, з метою випуску товару у вільних обіг до відповідача подано нову електронну митну декларацію та сплачено митні платежі згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та надано фінансові гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Зазначена фінансова гарантія перерахована митним органом до Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначені обставини, на думку позивача рішення про коригування митної вартості є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Вінницька митниця до суду направила відзив на адміністративний позов, яким позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Мотивуючи свою позицію відповідач зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані: рахунок-фактура (інвойс) від 15.11.2024 № 72/MAG/11/2024, контракт від 31.10.2024 № 31/10/2024/1 та інші документи, зазначені в графі 44 ЕМД.
Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Кодексом). За даною митною декларацією системою АСУР було згенеровано ризик за кодом - 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів».
Відповідач зазначає, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, містять розбіжності, а саме: згідно з п. 2 контракту товар мав поставлятись на умовах поставки EXW PL Przemysl, проте згідно з декларацією країни відправлення, товар слідував на умовах поставки FCA PL Przemysl.
Також зауважує, що платіжний документ № б/н від 01.11.2024 неможливо ідентифікувати як платіжний документ, оскільки в ньому лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189).
Враховуючи наведене, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст. 53 МКУ.
Декларант листом від 19.11.2024 № 1119/24 відмовився від надання додаткових документів. У зв'язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару відповідно до статті VII ГАТТ. А відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ, джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 12.09.2024 № UA100350/2024/730373, за якою оформлено схожий товар.
Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митних декларацій, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення.
Ухвалою суду від 14.07.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи відмовлено.
Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський цемент» за зовнішньоекономічним договором № 31/10/2024/1 від 31.10.2024 придбано у компанії Jowisz Ihor Humeniuk підйомник телескопічною стрілою SkyJack, моделі SJ66T, серійний номер: 97001047.
Загальна вартість закупівлі становила 13700 (тринадцять тисяч сімсот) євро.
У листопаді 2024 року вказаний товар було ввезено на митну територію України.
З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару 18.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно номер 24UA401020056797U9.
Зазначений в декларації товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури, заявлено за основним методом визначення митної вартості - за вартістю 13700,00 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД, що еквівалентно 600222 гривень.
В графі 45 ЕМД вартість товару було відкориговано на суму транспортних витрат.
Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу разом з ЕМД надано наступні документи (розділ 44 ЕМД): 0380 Рахунок-проформа (інвойс) № 72/MAG/11/2024 від 15.11.2024; 0730 Автотранспортна накладна № 486568 від 15.11.2024; 0862 Декларація про походження товару № 72/MAG/11/2024 від 15.11.2024; 3002 Платіжний документ, що підтверджує вартість товару, б/н від 01.11.2024; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 14/24-Р від 15.11.2024; 4100 Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товару № 31/10/2024/1 від 15.11.2024; 4301 Договір (контракт) про перевезення № 11/11-241 від 10.12.2020; 9610 Копія митної декларації країни відправлення № 24PL4010100095GB5 від 15.11.2024.
За результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 19.11.2024 № UA401020/2024/001399, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2.
Причиною для відмови зазначено те, що із врахуванням вимог ст.ст. 54, 55, 57-58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано виходячи з наступного:
- згідно з п. 2 контракту товар мав поставлятись на умовах поставки EXW PL Przemysl, проте згідно з декларацією країни відправлення, товар слідував на умовах поставки FCA PL Przemysl;
- платіжний документ № б/н від 01.11.2024 неможливо ідентифікувати як платіжний документ, оскільки в ньому лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189).
Декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст. 53 МКУ.
Листом від 19.11.2024 № 1119/24 декларант відмовився від надання додаткових документів.
У зв'язку з цим, у митниці виникли підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару відповідно до статті VII ГАТТ.
Враховуючи, митна вартість визначена за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості є МД від 12.09.2024 № UA100350/2024/730373, за якою оформлено товар: « 1. Самохідний ножничний підйомник з робочою платформою для підіймання людей та ведення робіт на висоті, марки "SKYJACK", модель SJ4632. Бувший у використанні, рік виготовлення 2007, серійний номер 719102, з заміненою акумуляторною батареєю, робоча висота підйому 9,7 м, максимальне навантаження в платформі 317 кг (підйом до 2-х осіб разом з обладнанням). Всього 1 шт. Торгівельна марка - Skyjack. Виробник - Skyjack Inc. Країна виробництва - СА
Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов'язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20.
Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2, суд зважує на таке.
Так, за результатами виконання митних формальностей відповідачем встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:
- згідно з п. 2 контракту товар мав поставлятись на умовах поставки EXW PL Przemysl, проте згідно з декларацією країни відправлення, товар слідував на умовах поставки FCA PL Przemysl;
- платіжний документ № б/н від 01.11.2024 неможливо ідентифікувати як платіжний документ, оскільки в ньому лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189).
Водночас щодо першої з розбіжностей суд зазначає, що термін FCA Incoterms 2020 означає, що продавець виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупцю продукцію, завантажену на певний транспортний засіб у заздалегідь зазначеному місці та випущену митницею в рамках процедури експорту (також сплачуються вивізні В свою чергу, умови поставки EXW Інкотермс - "Ex Works" (named place) - "Франко завод (зазначена назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він наддасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці. Це означає, що покупець сам вивозить товар зі складу продавця або з іншої раніше обумовленої території, відповідаючи за подальше транспортування товару.
FCA відрізняється від EXW лише тим, що продавець оформляє свій вантаж експорту. Постачальник продає вантаж покупцю, але при цьому зобов'язується виконати експортне оформлення та нести за нього витрати.
Тобто, витрати щодо оформлення несе у будь якому випадку постачальник, а транспортні витрати покупець, при цьому що при EXW що при FCA.
У даному випадку місцем передачі товару є м. Пшемисль (Польща), і витрати по доставці в Україну після передачі у м. Пшемисль несе покупець, на підтвердження чого було надано транспортні документи. Тобто EXW та FCA не створюють додаткові витрати покупця, які включаються у митну вартість товару.
Щодо другої розбіжності, яка виявилася в тому, що платіжний документ № б/н від 01.11.2024 неможливо ідентифікувати як платіжний документ, оскільки в ньому лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189), то суд зазначає наступне.
Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлено в міжнародному стандарті у відповідності до положень ДСТУ ISO 15022-2:2004 Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень, затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 258 від 15.11.2004. Згідно цих стандартів мають бути обов'язково заповнені відповідні поля, в тому числі зазначено код відправлення.
У наданих електронних повідомленнях SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача. При цьому чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT-повідомленні. Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликали сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.
МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.
Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 року справа № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни яка була сплачена за товар який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.
При цьому, ненаведення належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.07.2019 справа № 809/872/17.
Суд також звертає увагу на те, що джерелом числового значення митної вартості товару відповідач визначив ЕМД від 12.09.2024 № UA100350/2024/730373, за якою оформлено товар: « 1. Самохідний ножничний підйомник з робочою платформою для підіймання людей та ведення робіт на висоті, марки "SKYJACK", модель SJ4632. Бувший у використанні, рік виготовлення 2007, серійний номер 719102, з заміненою акумуляторною батареєю, робоча висота підйому 9,7 м, максимальне навантаження в платформі 317 кг (підйом до 2-х осіб разом з обладнанням). Всього 1 шт. Торгівельна марка - Skyjack. Виробник - Skyjack Inc. Країна виробництва - СА.
Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та його характеристик, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України. Тим більше судом встановлено, що товар не є аналогічним.
На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожого товару, що розмитнювався у попередньому періоді, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем разом із митною декларацією №24UA401020056797U9 було надано достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.
Відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, спростовані наявними матеріалами справи.
За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2.
Щодо вимог позивача про скасування картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2024 №UA401020/2024/001399, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні по справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 3028 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2024 №UA401020/2024/001399.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" (вул. Ярослава Мудрого, 27, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36995470)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)
Суддя Мультян Марина Бондівна