м. Вінниця
14 липня 2025 р. Справа № 120/12161/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 20.08.2024 № ПШ 037305. При цьому, позивач зазначає, що він, як перевізник виконав всі вимоги законодавства та надав водію усі належні документи.
З огляду на зазначене, вищезазначена постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 19.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.
07.10.2024 представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні.
Свою позицію відносно оскаржуваної постанови мотивує тим, що у наданих власником автотранспорту поясненнях не заперечується факт не належного виконання водієм тахокарти. З огляду на викладене, відповідач вважає оскаржувану постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 04.07.2024, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.06.2024 № 0021307, зупинено транспортний засіб марки Setra S315 ET-HD, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу марки Setra S315 ET-HD є ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 39 Закону № 2344-ІІІ, Інструкції №385, а саме: відсутня тахокарта з показниками роботи з 06:00 до 06: 45 год. від 03.07.2024.
02.08.2024 відповідачем засобами поштового зв'язку на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №059905.
За результатом розгляду документів стороною відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 037305 від 20.08.2024, якою за порушення норм ст. 439 ЗУ "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 1700 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом ч. 7 ст. 6 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (далі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Статтею 33 Закону №2344-ІІІ визначено засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах. Так, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону №2344-ІІІ визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні. Так, водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право: відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено; вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.
Водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Згідно з п. 1.3 Положення № 340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Пунктом 7.2 Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі Інструкція № 385).
Відповідно до п.1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п.3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з п. 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки документів, а саме тахокарти за 04.07.2024, з показниками роботи з 06:00 год до 06:45 год.
Таким чином, підсумовуючи зазначене судом, в силу вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, а не водій, як наполягає позивач.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваної постанови відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про застосування до позивача штрафу в розмірі 17000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже вказана постанова відповідає критеріям правомірності і підстави для її скасування у суду відсутні.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для застосуванні положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 39816845)
Рішення суду сформовано: 14.07.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна