м. Вінниця
14 липня 2025 р. Справа № 120/14767/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". У зв'язку з досягненням пенсійного віку набув право на призначення пенсії за віком в порядку Закону України № 1058-IV, а тому ініціював перед відповідачем питання про призначення пенсії за віком в порядку Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Однак за результатами розгляду поданої заяви позивачу повідомлено про те, що середня заробітна плата по Україні, з урахуванням якої буде проведено обчислення пенсії після проведення перерахунку становитеме 7994,47, підстав для застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2021-2023 роки, відсутні.
Ухвалою від 06.11.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.
21.11.2024 та 22.11.2024 представником Пенсійного фонду до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги. Крім іншого зауважує, що звернення позивача до органу Пенсійного фонду подане з порушенням вимог, зазначених у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивача повідомлено, що якщо останній бажає, щоб на підставі наявних у нього документів було прийнято рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії, йому необхідно особисто звернутися до найближчого територіального органу Пенсійного фонду України для подання заяви відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) пенсій визначений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV".
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
З 04.11.2005, отримує пенсію за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.
27.06.2024 позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Листом від 23.07.2024 № 10212-8725/О-02/8-0200/24 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю мотивів відмови, звернувся до суду з цим адміністративним позовом
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У відповідності до частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка полягає у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 336/372/16-а.
Таким чином, у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком на загальних підставах, переведення з одного виду пенсії на інший не матиме місця, оскільки пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наданими до суду доказами, а саме розрахунку права, встановлено, що позивачу призначено пенсію з 04.11.2005, за умовами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, вид пенсії "Пенсія за віком".
Отже, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком на загальних підставах, розраховується за нормами Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03 квітня 2018 року у справі № 753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі № 185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 14 травня 2019 року у справі № 337/851/17(2а/337/81/2017).
Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Як встановлено із матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, заява позивача від 27.06.2024 стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2005 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 334/13/16-а.
Отже, враховуючи, що позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку (з урахуванням протоколів) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, - відсутні.
Інші доводи представників сторін не спростовують висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладених обставин, суд прийшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні адміністративного суду відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 14.07.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна