Справа № 161/12754/24 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/699/25 Доповідач: Осіпук В. В.
24 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист прав споживача шляхом стягнення передоплати за договором та розірвання договору, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - Грушко Жанни Вячеславівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року,
У липні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що 07 червня 2023 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг № 001026, предметом якого було виготовлення виробу в кількості і конфігурації згідно умов цього договору, а саме перегородки цільносклянної (одні двері).
Згідно умов вказаного договору відповідач як виконавець зобов'язався виконати роботу в термін до 19 робочих днів після надходження передоплати від замовника та узгодження обставин, які впливають на замовлення конструкцій. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та отримання передоплати і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. У разі невиконання замовлення у встановлені терміни виконавець сплачує замовнику штрафні санкції в розмірі 0,1 % від суми конструкції, за кожен день прострочення.
Крім того позивач зазначав, що на виконання умов договору він 07 червня 2023 року на банківський рахунок відповідача перерахував 39500 грн передоплату за виготовлення скляної конструкції.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 , у передбачений договором строк, а саме упродовж 19 робочих днів з моменту отримання передоплати з 07 червня 2023 року по 05 липня 2023 року, не виконав роботу за договором, то позивач просив суд розірвати договір від 07 червня 2023 року № 001026 року, укладений між ним і ОСОБА_4 та стягнути з останнього на свою користь грошові кошти в сумі 61972 грн 08 коп., з яких: 39500 грн - неповернута передоплата; 990 грн 11 коп. - інфляційні втрати за період з 05 липня 2023 року по 28 червня 2024 року; 1167 грн 17 коп. - 3% річних за період з 05 липня 2023 року по 28 червня 2024 року; 20314 грн 80 коп. - штрафні санкції згідно п. 2.1.8. договору за період з 05 липня 2023 року по 28 червня 2024 року та відшкодувати йому понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року позов задоволено частково.
Розірвано договір № 001026 від 07 червня 2023 року про виконання роботи, укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 .
Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 39500 грн - заборгованість за основною сумою боргу (неповернута передоплата); 990 грн 11 коп. - інфляційні втрати, 20314 грн 80 коп. - штрафні санкції, а всього 60804 грн 91 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 10000 грн - витрати на професійну правову допомогу.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення умов договору відповідачем, що є підставою для його розірвання. Крім того суд, вирішуючи цей спір, невірно застосував норми матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законною і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу представник відповідача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, у строки передбачені договором про надання послуг, взяті на себе зобов'язання не виконав, сплачений позивачем за цим договором авансовий платіж останньому не повернув і це є підставою для розірвання договору та стягнення грошових коштів: неповернутої передоплати, інфляційних втрат, штрафних санкцій згідно умов договору.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що 07 червня 2023 року між позивачем ОСОБА_3 як замовником та фізичною особою - підприємцем відповідачем ОСОБА_4 як виконавцем було укладено договір підряду № 001026, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати наступну роботу: виготовити виріб в кількості і конфігурації згідно даного договору, а саме - перегородки цільноскляні (одні двері) (а.с. 7-8).
Згідно пунктів 1.3, 1.4 вказаного договору замовник зобов'язується оплатити вартість за договірною ціною в розмірі 56430 грн. Передоплата сплачується замовником в момент підписання договору в розмірі 39500. Залишок сплачується замовником після отримання конструкції в розмірі 16930 грн. Якщо необхідний підйом конструкції на поверх вручну: (до 25кг.-50грн. поверх). (До 50кг. -80грн. поверх). (До 80кг.-150грн. поверх). (До 120 кг. - 250грн. поверх) ( Від 120кг. або конструкція більше 4 м.кв.- 800 грн. поверх).
Пунктами 2.1.6 - 2.1.8 вказаного договору узгоджено, що виконавець зобов'язаний виконати роботу в термін до 19 робочих днів після надходження передоплати від замовника та узгодження обставин, які впливають на замовлення конструкції. Робота вважається виконаною після прийому-здачі конструкції. Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження результату роботи переходить до замовника з моменту підписання акта приймання-передачі.
У разі невиконання замовлення у встановлені терміни відповідно до п. 2.1.6 договору виконавець зобов'язаний сплатити штрафні санкції в розмірі 0,1% від суми конструкції замовнику, за кожен день прострочення.
Відповідно до п.п. 4.1. даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та отримання виконавцем передоплати і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
З приєднаної до матеріалів справи копії платіжної інструкції № 69506189 слідує, що 07 червня 2023 року позивач ОСОБА_3 на рахунок отримувача відповідача ОСОБА_4 перерахував 39500 грн передоплату за виготовлення скляної конструкції згідно укладеного між ними договору підряду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Відповідно до частин першої, третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частини друга, третя статті 653 ЦК України).
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.
Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).
Аналіз умов договору, укладеного між сторонами даного спору, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між замовником і виконавцем у зв'язку з виготовленням цільносклянної перегородки (скляні двері) за своєю правовою природою є договором підряду і регулюються статтями 837-864 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями частин першої та третьої статті 857 ЦК України підтверджено обов'язок підрядника виконати роботу відповідно до умов договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимог, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із частинами першою та третьою статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Аналогічні положення містяться і в частинах першій-п'ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою, зокрема, передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
У разі коли виконавець не може виконати роботу згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи, якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень статтей 76, 79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що переглядається, при зверненні до суду позивач ОСОБА_3 просив розірвати договір підряду, укладений 07 червня 2023 року між ним і ФОП ОСОБА_4 , та стягнути з останнього на свою користь сплачену передоплату і суму штрафних санкцій, які нараховуються у відповідності до вимог договору та закону, що в цілому становить 61972 грн 08 коп.
Предметом цього договору є виготовлення та поставка - перегородки цільносклянної (одні двері). Виконавець зобов'язаний виконати роботу в термін до 19 робочих днів після надходження передоплати від замовника та узгодження обставин, які впливають на замовлення конструкцій. Передоплату позивачем було внесено на рахунок відповідача 07 червня 2023 року.
Під час дії вказаного договору сторони додатково (шляхом проведення переписки у месенджері для обміну повідомленнями Viber) узгодили час його виконання, у зв'язку із чим виконання щодо поставки скла на адресу позивача відбулось 10 липня 2023 року, а поставка фурнітури була здійснена на адресу монтажника 07 липня 2023 року, який мав установити виріб за домовленістю з позивачем.
Згідно пункту 5.1 вказаного вище договору всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути у зв'язку з цим договором, мають вирішуватися шляхом переговорів між сторонами, у зв'язку з чим додаткове узгодження термінів виконання вказаного договору здійснювалось шляхом проведення переписки у месенджері для обміну повідомленнями Viber.
Враховуючи зазначені вище положення договору підряду та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що з боку відповідача ФОП ОСОБА_4 не було істотного порушення умов договору підряду в частині порушення строків виконання робіт, передбачених цим договором.
Таким чином відповідач як виконавець не допустив істотного порушення умов договору підряду, а тому, з урахуванням норм частини другої статті 651, частини другої статті 851 ЦК України, вимоги позивача як замовник про розірвання договору на виконання робіт № 001026 від 07 червня 2023 року та стягнення грошових коштів до задоволенню не підлягають.
Однак, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та застосувавши норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини між сторонами дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Отже, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як наслідок скасування основного рішення у цій справі.
Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - Грушко Жанни Вячеславівни задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року та додаткове рішення від 05 травня 2025 року скасувати та постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист прав споживача шляхом стягнення передоплати за договором та розірвання договору відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді