Справа № 441/159/25
Провадження № 2/761/5572/2025
(заочне)
20 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Путрі Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФК ОЙЛ» про стягнення коштів, -
28.01.2025 до Городоцького районного суду Львівської області надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ТОВ «ТФК ОЙЛ» (далі - відповідач) про стягнення коштів.
26.02.2025 року вказана позовна заява надійшла за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.
В позовній заяві позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 176 183,00 грн., з яких: 100 000,00 грн. основного боргу, 76 183,00 грн. в порядку ст..625 та 1048 ЦК України.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 05.08.2024 між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Фінанс Фуєл Юкрейн» було укладено договір позики №23331133550, за умовами якого вона передала вказаному Товариству грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. ТОВ «Фінанс Фуєл Юкрейн» зобов'язувалось повернути вказані кошти до 05.08.2025 та сплатити 6% процентів щотижнево, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі.
У подальшому, а саме: 22.10.2024, між позивачкою, вказаним Товариством та відповідачем - ТОВ «ТФК ОЙЛ», було укладено Додаткову угоду №1 до договору позики, за умовами якої сторони домовились про заміну сторони у договорі, а саме: ТОВ «Фінанс Фуєл Юкрейн» на ТОВ «ТФК ОЙЛ», якому передані усі права та обов'язки первинного Товариства.
Як зазначає позивач, з жовтня 2024 року відповідач - ТОВ «ТФК ОЙЛ», в односторонньому порядку призупинило нарахування та виплату позивачці процентів, у зв'язку з чим 24.01.2025 вона направила на його адресу вимогу достроково повернути кошти у розмірі 100 000,00 грн.
У зв'язку з тим, що грошові кошти відповідачем так і не були повернуті, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь, окрім переданої за договором позики суми 100 000,00грн, також відсотки за договором у розмірі 72 857,00 грн. та інфляційні втрати на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 3 326,60 грн., розраховані на час направлення претензії, тобто станом на 24.01.2025 за 84 дні користування коштами.
А тому для захисту порушеного права позивач звернулась до суду з цим позовом.
В судове засідання, яке відбулось 20.06.2025 сторони не з'явились, своїх представників не направили. Позивач звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, пояснень, клопотань, заяв до суду не направив.
Відповідно до ч.1, 2 та ч.4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ч.6 ст.14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
З 21.02.2024 наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі є обов'язковою для всіх юридичних осіб приватної форми власності, які беруть участь в цивільних та адміністративних справах.
Відповідач ТОВ «ТФК ОЙЛ» (код 38882037) не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».
Виклик відповідача у судове засідання здійснено відповідно до положень ст.128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи, зазначеного у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка збігається з адресою місцезнаходження, вказаною у Додатковій угоді №1 до Договору позики: м.Київ, вул.Софіївська 1/2, оскільки ТОВ «ТФК ОЙЛ» (код 38882037) не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд». Конверт суду повернувся з довідкою «Укрпошти» про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Повідомлень відповідача про наявність іншої адреси до суду не надходило і з матеріалів справи не вбачається.
Враховуючи положення ч.4 ст.223 ЦПК України, згідно з якою у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), суд проводить до висновку про розгляд даної справи у заочному порядку.
При цьому судом встановлено, що у даній судовій справі, наявні умови проведення заочного розгляду справи, визначені ст.280 ЦПК України, а саме:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Від позивача не надходило заперечень про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, врахувавши пояснення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2024 між позикодавцем - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Інвестор), з однієї сторони та позичальником - ТОВ «Фінанс Фуєл Юкрейн» (далі Підприємство), з іншої сторони, було укладено договір позики №23331133550, за умовами якого Інвестор передає, а Підприємство приймає як позику грошові кошти у сумі, що визначена в п.2.1 розділу 2 даного договору, Підприємство зобов'язується повернути Інвестору позичену суму у строк та на умовах, визначених у договорі, а також сплатити проценти у розмірі та порядку, встановлених цим договором. Сторони підтверджують, що договір є договором процентної позики в розумінні статей 1046-1053 ЦК України.
Пунктами 2.1 - 2.5 розділу 2 договору передбачено, що: сума інвестиції становить - 100 000,00 грн; проценти від загальної суми інвестиції в місяць - 6%; періодичність виплати процентів - щотижнево; строк інвестування 365 днів; порядок виплати процентів - шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Інвестора, зазначений у п.3 цього договору.
Факт перерахування позивачкою суми позики 100 000,00грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінанс Фуєл Юкрейн» підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1 Львівського РУ АТ «Ощадбанк» від 06.08.2024, призначення платежу - «оплата згідно договору №23331133550 від 05.08.2024». Номер рахунку отримувача та код ЄДРПОУ у квитанції співпадає з номером та кодом, зазначеним у розділі 3 Договору позички від 05.08.2024.
За змістом договору позики: строк повернення інвестиції становить кількість календарних днів, вказаних у п.2.4 з дня надання суми інвестиції, зазначеної в п.2.1 цього договору, у повному обсязі (п.5.1); повернення інвестиції відбувається у останній календарний день строку, вказаного в п.2.4. з дня надання суми інвестиції у повному обсязі, зазначеному в п.2.1 цього договору; якщо цей день припадає на вихідний або святковий день, то повернення інвестиції відбувається на наступний робочий день (п.5.2); днем повернення інвестиції вважається день фактичного повернення суми інвестиції шляхом зарахування суми інвестиції на розрахунковий рахунок інвестора, зазначений у п.3 до цього договору (п.6.3); інвестор має право вимагати від підприємства дострокового повернення суми інвестиції не раніше, ніж через 90 (дев'яносто) днів з дня надання інвестиції у повному обсязі, шляхом надсилання письмової вимоги рекомендованим листом на поштову адресу підприємства та на електронну адресу, які вказані у п.3 цього договору (п.6.4); підприємство зобов'язане повернути суму інвестиції протягом 10 (десяти) днів з дня отримання вимоги про повернення; нарахування процентів припиняється з дня отримання вимоги про повернення (п.6.4.1); цей договір набуває чинності з моменту надання інвестором суми інвестиції підприємству та діє до повного виконання підприємством та інвестором своїх зобов'язань за договором (п.11.1); строк повернення інвестиції, встановлений п.2.4 та 5.1 цього договору, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору (п.11.2).
При цьому, підприємство зобов'язано своєчасно, відповідно умов цього договору, здійснити повернення суми інвестиції та сплачувати проценти на умовах та в порядку, визначеному договором (п.7.2.1 договору).
Згідно з п.7.4.4. договору позики підприємство має право затримати виплату процентів, передбачених розділом 2 цього договору, та повідомити щодо цього інвестора у випадках: - настання форс-мажорних обставин, передбачених цим договором; - позбавлення підприємства права вільно розпоряджатись та використовувати рахунки підприємства; - несправної роботи банківської системи чи банку, у якого обслуговується рахунок підприємства.
22.10.2024 між ТОВ «Фінанс Фуєл Юкрейн» (далі - Підприємство 1), ТОВ «ТФК ОЙЛ» (далі - Підприємство 2) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Інвестор) укладено Додаткову угоду №1 до договору позики №23331133550, згідно з умовами якої сторони домовились замінити одну із сторін в договорі, а саме: передати Підприємству 2 усі права та обов'язки Підприємства 1 за договором; Інвестор згоден із зміною Підприємства 1 на Підприємство 2 в договорі; Додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами та діє до закінчення терміну дії договору відповідно до його умов (п.1, 2, 5 додаткової угоди).
Як стверджує позивачка, після укладення зазначеної додаткової угоди відповідач - ТОВ «ТФК ОЙЛ», не здійснював виплати процентів за договором позики, на підтвердження чого надала до суду виписку з рахунку НОМЕР_1 , що зазначений в договорі, за період з 01.06.2024 по 18.05.2025.
Судом встановлено, що на зазначений рахунок позивачки, вказаний у п.3 договору позики від 05.08.2024, а саме: НОМЕР_1 , виписку з якого надано стороною позивача, надходили кошти у сумах 1 509,31 грн. щотижнево у період з середини серпня по 12.10.2024 включно, а саме: 14.08.2024, 21.08.2024, 28.08.2024, 04.09.2024, 11.09.2024, 18.09.2024, 30.09.2024, 04.10.2024, 12.10.2024,- оплата згідно договору позики №23331133550 від 05.08.2024. Отже, було проведено 9 платежів на загальну суму 13 583,79 грн.
Виплати за інший період часу з дати укладення додаткової угоди від 22.10.2024 станом на 18.05.2025 на виконання положень вказаного договору на рахунок позивачки не надходили.
24.01.2025 позивач направила вимогу до ТОВ «ТФК ОЙЛ» на адресу, зазначену у додатковій угоді №1 (м.Київ, вул.Софіївська, буд.1/2), що підтверджується фіскальним чеком від 24.01.2025 про направлення рекомендованого листа. За змістом вказаної вимоги позивачка у зв'язку допущеним відповідачем порушенням умов договору висунула йому вимогу щодо повернення суми позики у повному обсязі, а також сплати процентів, передбачених договором у розмірі 72 000,00 грн., інфляційних втрат - 3 326,00грн. за 84 дні користування коштами.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували укладення сторонами додаткової угоди щодо продовження строку повернення суми позики чи повідомлення позивачки про наявність причин для затримки виплати процентів відповідно до п.7.4.4 та 11.2 договору позики від 05.08.2024.
Отже, з досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «ТФК ОЙЛ» в жодному з тижнів та місяців до дня направлення позивачкою вимоги про дострокове повернення коштів (24.01.2025) не здійснював виплати процентів, додаткова угода про продовження строку повернення коштів не укладалась. Випискою з рахунку також підтверджується, що і у подальший період, а саме: з 24.01.2025 - дня направлення позивачкою вимоги про дострокове повернення коштів на адресу відповідача, по 18.05.2025 - дату виписки по рахунку, коштів від відповідача на рахунок позивачки не надходило.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст.627 ЦК України).
У пункті п.1.2 договору позики, як встановлено судом, сторони визначили, що цей договір є договором процентної позики в розумінні статей 1046-1053 ЦК України.
Так, ст.1046 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. (ст.536 ЦК України).
Відповідно до ст.610, ч.1 ст.611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.1, ч.2 ст.615 ЦК України)
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Як встановлено судом, відповідачем допущено порушення зобов'язання зі сплати відсотків за договором позики від 05.08.2024 з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.10.2024, оскільки після укладення додаткової угоди жодних коштів як процентів за користування позикою на рахунок позивачки від відповідача не надходило.
Вимога позивачки про дострокове повернення суми коштів, наданих нею згідно договору позики, фактично відповідає п.6.4 договору позики, який передбачає право Інвестора вимагати від підприємства дострокового повернення суми інвестиції через 90 днів з дня надання інвестиції. Така вимога, в порушення 6.4.1 договору залишена відповідачем без задоволення. Кошти на рахунок позивачки включно по 18.05.2025 не надходили. Отже, з дня отримання вимоги позивачки та закінчення 10 днів, передбачених п.6.4.1 Договору позики, сума позики та нараховані до дня отримання цієї вимоги проценти, мали бути сплачені відповідачем на рахунок позивачки.
При зверненні до суду з позовом позивач просила стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 3 326,60 грн., однак позивачем не надано розрахунок зазначеної суми. В той же час, суд приходить до висновку, що вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивачки інфляційних втрат на суму 3 326,60 грн. не підлягає задоволенню з огляду на положення п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Так, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Щодо вимоги позивачки стягнути на її користь передбачені договором відсотки за користування коштами, суд назначає наступне. Заявляючи вимоги про стягнення 72 857,00 грн. відсотків за користування коштами, позивач не навела розрахунок вказаної суми. В той же час, пунктом 2.2. Договору позики чітко передбачено, що проценти від загальної суми інвестиції в місяць - 6% щомісячно, а відповідно до п.6.4.1 Договору нарахування процентів припиняється з дня отримання вимоги про повернення.
Позивачка, направивши 24.01.2025 відповідачу вимогу про повернення коштів фактично змінила строк виконання договору, а тому правових підстав для нарахування процентів, передбачених договором, за весь строк інвестування, визначений п.2.4 договору (365 днів) не вбачається.
Позивачка, не надаючи розрахунку суми відсотків, яку просить стягнути з відповідача, просто зазначила за 84 дні - 72 857,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти позивачка перерахувала по договору позики на рахунок відповідача 06.08.2024, остання виплата відсотків згідно з виписки по рахунку проведена на її рахунок 12.10.2024, за цей період позивачці перераховано 13 583,79 грн.
За розрахунком суду, здійсненим у відповідності до положень договору, укладеного між сторонами, 6% щомісячно із суми 100 000,00грн. становить 6000,00грн., за 12 місяців (6 000,00 *12) - 72 000,00грн., а за 1 день користування коштами при умові договору про строк його дії 365 днів - 197,26 грн.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 20 755,93 грн. відсотків за користування грошовими коштами, що підтверджується відповідним розрахунком, проведеним судом, а саме: з 06.08.2024 (дата внесення коштів) по 27.01.2025 (дата коли відповідач мав би отримати вимогу про повернення коштів) - 5 місяців та 22 дні; 6 000,00 (відсотки за місяць)*5(місяців) = 30 000,00 грн., 22 (дні)* 197,26 грн = 4 339,72 грн., а разом 34 339,72грн.; 34 339,72 грн - 13 583,79 (9 платежів по 1 509,31 грн) = 20 164,15 грн.
З урахуванням наведеного вище, суд, з'ясувавши всі обставин справи, перевіривши їх доказами, надавши оцінку зібраним доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на її користь суми позики у розмірі 100 000,00 грн та процентів у розмірі 20 755,93 грн, які мали бути нараховані та виплачені їй ТОВ «ТФК ОЙЛ» за період з 13.10.2024 по 27.01.2025 включно, а разом 120 755,93 грн.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
З огляду на задоволення судом заявлених позивачкою позовних вимог на підставі ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, що становить 1207,56 грн.
Відповідно до статей 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 1046, 1048, 1049 ЦК України, та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФК ОЙЛ» (ЄДРПОУ 38882037, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Софіївська, буд.1/2) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФК ОЙЛ» на користь ОСОБА_1 суму позики за договором позики №23331133550 від 05.08.2024 у розмірі 100 000,00 грн, відсотки у сумі 20 755,93 грн., а всього 120 755 (сто двадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 93 копійки та судовий збір у розмірі 1207,56 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Притула Н.Г.