Справа № 583/4873/24
2/583/86/25
08 липня 2025 рокуОхтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
позивачки ОСОБА_1
її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна,
25.09.2024 представник позивачки звернувся до суду із зазначеним позовом, відповідно до якого просить: визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; звільнити вказана нерухоме майно з-під обтяження, знявши з нього арешт, накладений відповідно до листа виконавчої служби 2-1110 від 19.11.2001.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Охтирським ВДВС на підставі листа №2-1110/2260 від 19.11.2001 в рамках виконавчого провадження було накладено обтяження, арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер обтяження №7098277. Обтяження у вигляді арешту майна було накладено на квартиру, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_4 доводиться братом позивачці, а ОСОБА_5 - матір'ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті ОСОБА_5 прийняла спадщину і квартира стала належати їй. Після того як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , позивачка звернулася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини, але нотаріус їй відмовив, надавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, де зазначено, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт, підстава - лист 2-1110/2260, 19.11.2001 року, реєстратор - Охтирська міська державна нотаріальна контора, дата, час реєстрації - 24.04.2008 року 17:23:09. Надавати письмову відмову нотаріус відмовляється. На даний час виконавче провадження, що було відкрите за виконавчим листом №2- 1110 від 19.11.2001, знищене, так як термін його зберігання становить три роки, відновити документи неможливо. Тому позивачка вимушена звертатись за захистом своїх прав до суду.
26.09.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці строку для усунення викладених в мотивувальній частині ухвали недоліків.
07.10.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з викликом учасників справи.
25.02.2025 та 19.03.2025 ухвалами суду Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання представника позивачки про витребування документів.
02.06.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено неналежного відповідача - Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області на належного - ОСОБА_3 .
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, а також у телефонному режимі, правом подати відзив не скористалася, заперечень з приводу заявленого позову не висловлювала, клопотань про відкладення судового засідання від неї не надходило.
Третя особа у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.06.1998, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17.06.1998 №309, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 11-12).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.06.1989, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.01.2001 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.09.1992 вбачається, що ОСОБА_5 доводиться позивачці матір'ю, а ОСОБА_4 - братом (а.с. 8-10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 04.06.2005 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 13.11.2023 (а.с. 13).
Позивачка ОСОБА_1 15.11.2023 звернулася до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а.с. 60).
На підставі заяви позивачки була заведена спадкова справа №128/2023, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 14.01.2025 №79694644 та копії цієї спадкової справи (а.с. 54-55, 60-85).
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.05.2024 та 20.09.2024 ОСОБА_1 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 : 13/16 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих споруд, що знаходиться в АДРЕСА_3 та банківські вклади (а.с. 80, 84).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.06.2024 №384606223 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , власниками якої є ОСОБА_5 , накладено обтяження у вигляді арешту, зареєстроване Охтирською міською державною нотаріальною конторою 24.04.2008 за реєстраційним номером 7098277, підстава обтяження: лист Охтирської виконавчої служби від 19.11.2001, №2-1110/2260 (а.с. 17-18).
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.2001 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Охтирського міського управління юстиції Ставицькою Н.І. при примусовому виконанні виконавчого листа №1-149 від 03.08.2001 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2050 грн солідарно, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 107).
З відповідей Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.06.2024 №46028 та від 02.07.2024 №47447 вбачається, що згідно перевірки даних АСВП станом на 25.06.2024 та 02.07.2024 інформація щодо виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відсутня (а.с. 20, 22).
Згідно з рішенням Охтирського міського суду сумської області від 11.12.2002 визнано дії Державного виконавця Охтирського міського управління юстиції неправомірними та зобов'язано його припинити стягування з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 присуджених вироком Охтирського міського суду від 03.08.2001 коштів по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, так як їх син ОСОБА_4 досяг повноліття. Виконавчий лист стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухвалено повернути до суду (а.с.127).
Аналогічного змісту інформацію викладено у відповіді на звернення ОСОБА_5 . Охтирської міжрайонної прокуратури Сумської області від 19.02.2003 №Т-298-02 (а.с. 16).
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 23.05.2024 відомості щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в цьому реєстрі відсутні (а.с. 74 зворот - 75).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За приписами ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями ч. 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
В ч. 1 ст. 1296 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття спадщини, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_5 , набула права на спадщину, до якої входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, наявність арешту на вказане спадкове майно перешкоджає позивачці, як спадкоємиці за законом, оформити спадщину на майно, успадковане нею після смерті своєї матері.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №643/3614/17, провадження №14-479цс19, прийшла до висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Касаційного цивільного суду Верхового суду від 28.08.2024 по справі №947/36027/21, зазначено, що наявність протягом тривалого часу арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умов відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, - є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
Враховуючи викладене, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, зважаючи на відсутність підстав для обмеження щодо майна спадкодавця, оскільки у суду відсутня інформація щодо перебування спадкодавці ( ОСОБА_5 ) та її сина ОСОБА_4 у статусі боржників, беручи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий спадкоємицею, яка позбавлена можливості оформити право власності на майно у порядку спадкування, право позивачки підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна ОСОБА_5 .
На переконання суду, такий висновок відповідає завданням цивільного судочинства, метою якого є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, зокрема, фізичних осіб.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, суд зазначає наступне.
У постанові Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу судів на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру слід відмовити, оскільки нотаріус, в разі скасування арешту на спірне нерухоме майно, зобов'язаний в установленому законом порядку видати позивачці свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом.
Отже, питання визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на вищевказане нерухоме майно, може вирішуватись в судовому порядку лише після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування, відтак, позовні вимоги в цій частині є передчасними і задоволенню не підлягають.
В п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зняти арешт з майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений Охтирською міською державною нотаріальною конторою на підставі листа відділу державної виконавчої служби Охтирського міського управління юстиції Сумської області 2-1110/2260 від 19.11.2001, зареєстрований 24.04.2008, реєстраційний номер обтяження 7098277.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_4 .
Третя особа - приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Ковальчук Сергій Павлович, місцезнаходження: вул. Івана Шаповала, 29/3, м. Охтирка Сумської області.
Повний текст рішення складено 11 липня 2025 року.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко