Справа № 569/9913/25
1-кс/569/5355/25
10 липня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 62025240030005182 від 15.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що згідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії-технік-інженер-позиційної групи тринадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) четвертої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).
Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Правоохоронними органами є органи охорони державного кордону. Відтак, солдат ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до підпункту б) пункту 2.3, пунктів п. 18.4 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил дорожнього руху), зокрема:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
п. 12.1. Швидкість руху
- Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
п. 12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Однак, солдат ОСОБА_4 у порушення вищезазначених нормативно-правових актів вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за наступних обставин.
Приблизно в період часу з 19 години 00 хвилин до 19 години 17 хвилин 15.05.2025, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «SKODA FABIA» д.н.з НОМЕР_2 в якому також перебували ОСОБА_8 , 1974 р.н. та її малолітня донька ОСОБА_9 2010 р.н., рухаючись на автодорозі Т-1829 сполученням «Вежиця-Рокитне-Борове» між селом Дроздинь та селом Старе Село передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та допустив виїзд за межі проїзної частини на узбіччя, з подальшим перекиданням транспортного засобу.
В результаті ДТП водій ОСОБА_4 , отримав легкі тілесні ушкодження, пасажирка автомобіля - ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події , ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження та доставлена до в Рокитнівської БЛІЛ.
16.05.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронного органу.
16.05.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 16.05.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.05.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.05.2025; протоколами допитів свідків, вилученими речовими доказами, а також в цілому вказаними вище та усіма іншими матеріалами кримінального провадження.
Застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України а саме, підозрюваний ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Строк попереднього запобіжного заходу (тримання під вартою) закінчується 14.07.2025 одночасно ризики не зменшились, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку неможливо, внаслідок складності даного кримінального провадження, що зумовлено обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, оскільки в даний час по кримінальному провадженні виникла необхідність у долученні висновків судових медичних експертиз, експертиз технічного стану транспортного засобу, за результатом яких призначити судову автотехінчну експертизу, провести допит неповнолітньої ОСОБА_9 та визнати її потерпілою, встановити та провести допити очевидців ДТП, оголосити кінцеву підозру у вчиненні злочину, провести інші слідчі (розшукові) дії, з метою подальшого надання стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України доступ до матеріалів досудового розслідування, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Виконати вищезазначені процесуальні дії не представилося за можливе раніше, у зв'язку з довго тривалістю проведення судових експертиз, тривалістю лікування потерпілої ОСОБА_9 .
Зазначені процесуальні дії мають істотне значення для кримінального провадження, а також для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задоволити з підстав викладених у ньому та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 без визначення розміру застави у межах строку досудового розслідування.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025240030005182 від 15.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
16.05.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронного органу та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
17.05.2025 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.07.2025.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час не зменшились та є актуальними, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи тяжкість вчиненого злочину та відповідальність за нього, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас підозрюваний може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які йому стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на його хід та кінцеві результати, а також впливати іншим чином.
Перебуваючи на волі ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні. У органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний маючи соціальні зв'язки з працівниками ДПСУ, де він проходив службу, які є очевидцями ДТП, в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які будуть допитані в якості свідків у кримінальному проваджені.
Слід зауважити що на даний час не встановлено очевидців дорожньо -транспортної пригоди, не допитано усіх свідків у кримінальному провадженні та планується призначення судових експертиз з метою встановлення причетності ОСОБА_4 , до вчинення злочину, зокрема на даний час призначено токсикологічну експертизу за результатами якої буде встановлено наявність або відсутність алкоголю в крові ОСОБА_4 ..
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо ОСОБА_4 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
У зв'язку із складністю кримінального провадження строк досудового розслідування, постановою керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 від 09.07.2025, продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 3-х місяців, а саме до 16.08.2025
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тому, враховуючи суспільну небезпечність особи підозрюваного ОСОБА_4 , який вчинив тяжкий злочин, є необхідним продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 182, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: Черкаська область, Маньківській район, с. Чорна Камянка, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, в межах строку досудового розслідування , тобто до 16.08.2025.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в Державній установі Рівненський слідчий ізолятор - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Визначити строк дії ухвали до 16.08.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити підозрюваному та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -