Справа № 567/1084/25
Провадження №2-а/567/24/25
14 липня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 №178 за ч.3 ст.210 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 №178 за ч.3 ст.210 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 №178 у справі про адміністративне правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за те, що він порушив, абз.1, абз.6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз.4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що має бути визнання протиправною та скасованою.
В обґрунтування позову зазначив, що на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_2 в жовтні 2022 року пройшов військово-лікарську комісію, постановою якої його було визнано непридатним до для військової служби із виключенням з обліку на підставі п.18 «а» графи ІІ розкладу хвороб через наявність в нього хронічного психічного захворювання «Шизоїдний розлад особистості» та вважає, що не повинен був протягом 60 днів з дня надрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації уточнювати свої персональні данні, оскільки зазначеною нормою передбачено, що такі данні мали уточнити виключно призовники, військовозобов'язані та резервісти, до яких він не належить.
Окрім того, зазначаючи про те, що 21.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 не міг розглядати справу про адміністративне правопорушення щодо нього в його відсутності.
Також посилаються на те, що при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 не взяв до уваги наявність в нього хронічного психічного захворювання, яке в силу ст.20 КУпАП виключає можливість притягнення його да адміністративної відповідальності.
Ухвалою суду від 01.07.2025 поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку без виклику сторін, визначено строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву, з врахуванням положень ч.1 ст.286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 08.05.2025.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 №178 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 порушив, абз.1, абз.6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз.4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, належить до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення від імені цих органів.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.210 КУпАП настає відповідальність за порушення призовниками , військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а ч.3 ст.210 КУпАП передбачено відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку) в особливий період.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оборону Україні", громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством, а згідно ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і війську службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Частиною 10 вказаної статті визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
При цьому слід зауважити, що ОСОБА_1 не заперечує факту неуточнення ним своїх персональних даних, зазначаючи про те, що був виключений з військового обліку за рішенням військово-лікарської комісії від 04.10.2022 у зв'язку з наявністю в нього хронічного психічного розладу.
На доведення зазначеного позивач надав до суду копію висновку лікаря від 04.10.2022 за яким щодо нього було встановлено діагноз «Шизоїдний розлад особистості. Стан декомпенсації» та лікарем зроблено висновок про те, що позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і війську службу", виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Зазначеною нормою також передбачено, що у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається, а до військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці а також здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
При вирішенні справи суд виходить з того, що позивач не надав суду доказів його звернення з заявою до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виключення з військового обліку, військово-облікового документа з відмітною про виключення його із військового обліку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч.5 ст.160 КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким, відповідно до статті 9 КУпАП, є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 допущено порушення вимог законодавства України про оборону.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до п.1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Згідно п.1 Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.
Відповідно до абзаців 1 - 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.4 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як вже зазначалось, при вирішенні справи суд виходить з того, що позивач не надав суду доказів його звернення з заявою до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виключення з військового обліку, військово-облікового документа з відмітною про виключення його із військового обліку.
Отже, суд виходить з того, що обов'язок щодо уточнення облікових даних виник у ОСОБА_1 з 18.05.2024 - з часу набрання сили змін до частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024.
Згідно п.3 Розділу ІІ зазначеної Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1, 4 ст.178 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність свого рішення (постанови) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
З матеріалів справи встановлено, що за висновком лікаря від 04.10.2022 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 було встановлено діагноз «Шизоїдний розлад особистості. Стан декомпенсації». Зазначене вбачається і з копії картки визначення ступеня придатності до військової служби щодо ОСОБА_1 , яка містить відомості про те, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з обліку, однак не містить рішення щодо цього питання ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, з акту-виписки із медичної карти стаціонарного хворого №964 КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» вбачається, що в період з 19.03.2025 по 02.04.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеному закладі у зв'язку з зазначеним вище захворюванням та 18.03.2025 проходив обстеження стану здоров'я в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» під час якого йому було встановлено діагноз «Шизоїдний розлад особистості».
Однією з підстав оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач вказує те, що розгляд справи було проведено в його відсутності в період його перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Острозька обласна психіатрична лікарня».
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо він неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вирішуючи справу в цій частині, суд виходить з того, що позивач не зазначає про те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також не зазначає про те, що він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з клопотанням про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про те, що позивач, маючи поважну причину неявки 21.03.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 - перебування на стаціонарному лікуванні, не повідомив про наявність такої обставини ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто не виконав вимоги ст.268 КУпАП в цій частині, а тому у посадової особи цього відділу не було підстав для відкладення розгляду справи.
Водночас, ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати серед іншого чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вже зазначалось, за висновком лікаря від 04.10.2022 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 було встановлено діагноз «Шизоїдний розлад особистості. Стан декомпенсації». Зазначене також підтверджується копією картки визначення ступеня придатності до військової служби щодо ОСОБА_1 , з актом-випискою із медичної карти стаціонарного хворого №964 КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» та актом обстеження стану здоров'я №420 КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» від 18.03.2025.
Статтею 20 КУпАП визначено, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 хворіє на психічне захворювання.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні данні, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і ці данні встановлюються, в тому числі висновком експерта.
Відповідно до ч.1 ст.273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.
Виходячи з зазначених обставин, беручи до уваги що для вирішення питання про неосудність ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю в нього психічного захворювання необхідні спеціальні знання, особі, уповноваженій на розгляд справи про адміністративне правопорушення слід було вирішити питання про призначення по справі судової психіатричної експертизи щодо ОСОБА_1 , однак таких дій вчинено не було, що призвело до порушення ст.20, 280 КУпАП.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач відзиву на позов, доказів, що підтверджують заперечення проти позову у встановлений судом строк не подав і правомірність свого рішення не довів.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохін проти України" від 15.02.2013).
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою не дотримано встановленого законом порядку її винесення, при її винесенні не було зібрано відповідні докази, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В судовому засіданні встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача було допущено порушення норм КУпАП, а тому суд вважає, що постанова за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поверненню до компетентного органу на новий розгляд.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов ОСОБА_1 задоволено частково та дотримуючись вимог ст.139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 302,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі ст.222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України
позов задоволити частково.
Постанову №178 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 302,80 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.