Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/607/25
Провадження № 2/542/365/25
03 липня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом адвоката Кучерявої Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження, суд --
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кучеряву Т.В. звернувся із вказаним вище позовом до суду, зазначивши, що він з 20.11.1999 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області №2-485/11 від 26.04.2011 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім'ї колишнього подружжя народилась дівчинка ОСОБА_3 . У графі батьки батьком зазначений - ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
Зазначає, що по мірі зростання дитини, позивач почав відчувати сумніви щодо свого батьківства стосовно дитини. Відповідно останнім була зроблена пропозиція дружині щодо проведення дослідження на предмет встановлення біологічного батьківства.
За результатами такого дослідження, проведеного ТОВ «Гентріс ЛТД», 24.03.2010 позивачем отримано висновок фахівця № ген 29-10, згідно якого молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що батьківство ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_3 виключається.
Як наслідок, позивач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу.
Вказує, що сторони припинили будь-які відносини та спілкування, позивач, будучи не обізнаним щодо порядку виключення відомостей про нього як про батька з актового запису про народження дитини, помилково вважав, що висновку експерта та проведеного молекулярно-генетичного аналізу достатнього для того, щоб офіційно у документах він не значився як батько, оскільки при зверненні до органу РАЦС йому не було повідомлено про порядок звернення до суду, а лише роз'яснено, що такого висновку експерта достатньо аби він не значився у документах як батько.
І лише на даний час, після встановлення на телефоні електронного застосунку «Дія», позивач в останньому побачив наявність свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_3 , що і стало підставою для звернення за наданням правничої допомоги та, відповідно, підставою позову.
Вказує, що батьківство неповнолітньої ОСОБА_3 визначалося за фактом народження відповідачем дитини у шлюбі з позивачем. Лише після сплину 2 років, 8 місяців за обгрунтованими сумнівами позивача щодо свого батьківства відносно дитини останнім було ініційовано проведення молекулярно-генетичного аналізу, і лише після проведення та ознайомлення з висновками експертизи ДНК, позивачу стало достеменно відомо щодо відсутності кровного споріднення із дитиною.
Просить виключити відомості про ОСОБА_1 як батька з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 07.08.2007 за №56.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.15).
Ухвалою суду від 21.04.2025 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 27.05.2025 року (а.с.26-27).
27.05.2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2025 року (а.с.41).
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Кучерява Т.В. в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с.46, 47). Представником позивача, адвокатом Кучерявою Т.В. до суду надано заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.49-50, 51).
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с.44-45), в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі. Зазначивши, що проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.34).
Представник третьої особи Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с.43). Надавши заяву про розгляд справи без участі їх представника, при прийнятті рішення у справі покладаються на розсуд суду (а.с.48).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2011 року розірвано (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 07.08.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята, десята статті 7 СК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
За вимогами статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
За змістом положень статті 122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
У частинах першій-другій статті 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Суд також вважає доцільним врахувати, що у пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі "Хант проти України", заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19 наголосив, що оскільки у спорах про виключення з актових записів відомостей про батьківство зачіпаються права не лише сторін спору, а й дитини, то відповідно до частини першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У постанові від 17 березня 2020 року, прийнятій у справі № 606/2142/18, Верховний Суд виснував, що під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.
У даній справі судом всатновлено, що дитина - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у свідоцтві про народження дитини записані її батьками.
Шлюб між подружжям розірваний у квітні 2011 року.
Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що по мірі зростання дитини, він почав відчувати сумніви щодо свого батьківства стосовно дитини ОСОБА_3 та вони звернулись до ТОВ «Гентріс ЛТД» для проведення дослідження на предмет встановлення біологічного батьківства.
На підтвердження відсутності кровного спорідення між ним, позивачем у справі, та дитиною ОСОБА_3 позивачем надано копію висновку фахівця від 24.03.2010 року № ген 29-10 ТОВ «Гентріс ЛТД», згідно якого молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що батьківство ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_3 виключається (а.с. 11).
У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України саме на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Оцінюючи наданий позивачем висновок від 24.03.2010 року № ген 29-10 ТОВ «Гентріс ЛТД» з точки зору його належності та достовірності, суд зазначає, що такий висновок достовірно не доводить, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий висновок не містить необхідних даних про осіб, які брали участь в дослідженні та які б дозволяли їх ідентифікувати. Так, висновок не містить повних даних про найменування (прізвище, ім'я та по батькові) батька та дитини, а містить лише їх прізвище та ініціали та не містить інших ідентифікуючих даних таких осіб, таких як дата, рік та місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо, що позбавляє можливості зробити висновок про те, що дані, які в ньому містяться стосуються саме позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Більше того, у вказаному висновку є примітка, про те, що прізвище, ім'я та по батькові наведені, як в заяві замовника, що викликає сумніви у встановлені фахівцем осіб, які надавали зразки для дослідження, на підставі документів, що посвідчують їхню особу.
Будь-яких інших доказів на спростування батьківства позивача матеріали справи не містять, й будь-яких клопотань, в тому числі й про призначення у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, під час розгляду справи заявлено не було.
Таким чином, з урахуванням заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, на підставі досліджених доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що позивачем не було доведено належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами відсутність кровного споріденння між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через його недоведеність, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_5 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня пр оголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
представник позивача: адвокат Кучерява Тетяна Володимирівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Гоголя, 32, м.Полтава;
відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
третя особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул.Центральна, 19/29, селище Нові Санжари, Полтавського району Полтавської області.
Повний текст рішення складений 14 липня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва