Справа № 940/448/23
Провадження № 4-с/364/7/25
14.07.2025 року, суддя Володарського районного суду Київської області Ткаченко О.В., ознайомившись з матеріалами скарги ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на Постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3,
До Володарського районного суду Київської області 10.07.2025 надійшла зазначена скарга ОСОБА_1 на Постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Під час ознайомлення із зазначеною скаргою та доданими до неї матеріалами судом встановлено, що скаргу подано без додержання усіх вимог до скарги, визначених у статті 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту скарги, її подано на Постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Скарга була подана до суду 10.07.2025 через систему «Електронний суд».
Як стверджує Заявникоскаржувана Постанова заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3 - була отримана його представником у відповідь на адвокатський запит від 23.06.2025 р., листом Управління № 22145/3.2-25/вх.23339/3-25 від 01.07.2025. Тому вважає, що відповідно до положень процесуального законодавства, строк на подання скарги починає свій перебіг з наступного календарного дня - тобто з 02 липня 2025 року, і останнім днем для подання скарги є 11 липня 2025 року (включно).
Разом з тим, як встановлено судом за матеріалами, наявними у справі №940/448/23 (провадження №4-с/364/6/25), до Володарського районного суду Київської області Заявником подавалась вже скарга на Постанову Начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Копитко Богдана Васильовича від 20.06.2025 р. про перевірку законності виконавчого провадження НОМЕР_3, така скарга була подана до суду 27.06.2025 року.
Надалі ухвалою суду від 04.07.2025 року подану скаргу ОСОБА_1 , особа на дії /рішення якої подається скарга: Начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Копитко Богдана Васильовича, ЄДРПОУ 34968768, стягувач: ОСОБА_2 на Постанову Начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Копитко Богдана Васильовича від 20.06.2025 р. про перевірку законності виконавчого провадження НОМЕР_3 прийнято судом до розгляду та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 23 липня 2025 року о 10 годині 00 хвилин.
Отже, Заявник був обізнаний про оскаржувану Постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3, раніше за 02 липня 2025, коли ним вже було направлено до суду скаргу на Постанову Начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Копитко Богдана Васильовича від 20.06.2025 р. про перевірку законності виконавчого провадження НОМЕР_3, що була прийнята судом до розгляду та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 23 липня 2025 року о 10 годині 00 хвилин, яку було винесено на підставі виконання постанови заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3, а відтак подання скарги 10.07.2025 свідчить про пропуск Заявником передбаченого законом десятиденного строку звернення зі скаргою.
При цьому суд звертає увагу на те, що у другій скарзі Заявник не інформує суд про те, що ним вже подавалась скарга до суду на Постанову Начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Копитко Богдана Васильовича від 20.06.2025 р. про перевірку законності виконавчого провадження НОМЕР_3, на виконання постанови №12 про результати проведення перевірки законності від 12.06.2025 проведеної заступником начальника міжрегіонального управління, також не подає до суду клопотання про поновлення пропущеного строку з викладом поважних причин його пропуску (ані в самій скарзі, ані окремим документом) як це прямо передбачено частиною другою статті 449 ЦПК України.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (зокрема, постанова Верховного Суду від 04.11.2022 у справі №761/38464/20).
Отже, як видно з наведеної норми, строк звернення до суду зі скарго на рішення, дії чи бездіяльність виконавця обчислюється не з дати отримання оскаржуваного рішення, а від дня, коли «особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи».
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №990/236/24).
Висновки щодо презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні є сталими та послідовними у судовій практиці (зокрема, постанови Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г).
Згідно з частиною другою статті 449 ЦПК України пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Отже, як видно з наведеної норми, суд може вирішити питання про поновлення строку звернення зі скаргою виключно на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, та не може вирішуватися за власною ініціативою суду (статті 12, 13 ЦПК України).
Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та і не міг дізнатись про порушення своїх прав (постанова Верховного Суду від 04.11.2022 у справі №761/38464/20).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Аналогічно частина друга статті 449 ЦПК України передбачає, що у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Вирішення питання стосовно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (зокрема, рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №990/236/24).
Як зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.03.2023 у справі №160/26351/21, юридична природа строків (термінів) полягає у тому, що вони є фундаментальною правовою категорією, оскільки визначають певні моменти, періоди, з настанням та закінченням яких пов'язані конкретні юридичні наслідки; мають вагоме практичне значення, що полягає у забезпеченні реалізації принципів правової визначеності та рівності учасників, їх дисциплінованості; виступають гарантією своєчасного судового захисту прав та інтересів осіб. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Європейський суд з прав людини 20.09.2022 ухвалив рішення у справі «Завалій та інші проти України», в якому з огляду на свою практику у справах «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, від 03.04.2008) та «Устименко проти України» (заява №32053/13, від 29.10.2015) констатував порушення Україною пункту1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв'язку з порушенням принципу юридичної визначеності. Так, ЄСПЛ вказав на те, що суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством десятиденного строку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №643/5369/16 зроблено висновок про те, що безпідставне поновлення пропущеного процесуального строку порушує принцип юридичної визначеності.
Крім того, щодо неповідомлення Заявником інформації про день, коли він дізналася про оскаржувану постанову, суд вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до вимог частини другою статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертався до доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №390/34/17, від 07.08.2019р. у справі №496/1561/16-ц).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Добросовісністю є певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (зокрема, постанова Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №449/1154/14).
Зважаючи на усе викладене вище та враховуючи, що ОСОБА_1 подано скаргу на Постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3, з пропуском передбаченого законом десятиденного строку, беручи до уваги встановлення судом обізнаності Заявника про винесення заступником начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича оскаржуваної постанови раніше, ніж зазначено ним в скарзі, а також з огляду на відсутність клопотання Заявника про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності причин пропуску строку та відсутність у суду повноважень на вирішення цього питання за власною ініціативою, тому суд дійшов до висновку, що скарга має бути залишена без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України.
Керуючись статтями 2-4, 12, 13, 258-260, 351-355, 447-449 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на Постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича від 12.06.2025 р. № 12 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3 - залишити без розгляду.
Копії цієї ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Ткаченко