номер провадження справи 7/89/25
14.07.2025 Справа № 908/1377/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/1377/25
за позовом: Фізичної особи - підприємця Тимошенка Віктора Прохоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42090091)
про стягнення 36113,67 грн,
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі «Електронний суд» 12.05.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 1500/08-07/25 від 12.05.2025) Фізичної особи - підприємця Тимошенко Віктора Прохоровича (далі - ФОП Тимошенко В.П.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (далі - ТОВ «Місто для людей Енергодар») про стягнення 36113,67грн заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів № 52 від 01.01.2022, що складається з 29306,84грн суми основного боргу, 5356,74 грн суми інфляційних втрат, 1450,09 грн суми 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1377/25.
Ухвалою суду від 14.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1377/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з даними підсистеми Електронний суд ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.
Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: 69096, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 13.
Ухвала суду від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1377/25 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 14.05.2025.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 13.06.2025 сплинув тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач ФОП Тимошенко В.П. звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ «Місто для людей Енергодар» про стягнення 36113,67грн заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів № 52 від 01.01.2022, що складається з 29306,84грн суми основного боргу, 5356,74 грн суми інфляційних втрат, 1450,09 грн суми 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, що стало підставою для стягнення з відповідача 36113,67грн заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів № 52 від 01.01.2022, що складається з 29306,84грн суми основного боргу, 5356,74 грн суми інфляційних втрат, 1450,09 грн суми 3% річних.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив, участі у судових засіданнях не брав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (замовник, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Тимошенко Віктором Прохоровичем (виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів № 52 від 01.01.2022 (далі - договір).
За умовами договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів згідно ПББЕЛ, Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні КД 36.1-001-2000, ДСТУ 22845-85 «Ліфти електричні, пасажирські, вантажні. Правила організації виробництва та приймання монтажних робіт», ДСТУ 22011-95 «Ліфти пасажирські та вантажні. Технічні умови» на об'єктах замовника згідно додатка № 1 (п. 1.1 договору № 52 від 01.01.2022.
Додатком № 1 до договору сторони погодили перелік адрес, де здійснюється технічне обслуговування пасажирських ліфтів.
У подальшому між сторонами підписано договір реструктуризації № 31-03.2023 від 31.03.2023.
Згідно з п. 1.1 договору реструктуризації предметом даного договору є умови і порядок сплати замовником заборгованості виконавцю за надані ним послуги з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за Договором № 52 про надання послуг з технiчного обслуговування лiфтiв від 01.01.2022 (надалі іменується «Основний договір») у період надання послуг з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р.
На дату укладення цього договору розмір безспірної заборгованості замовника перед Виконавцем складає 109 306,84 (сто дев'ять тисяч триста шiсть гривень 84 копійок), та замовник виражає вільне волевиявлення щодо її сплати. Сума заборгованості підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за договором № 52 про надання послуг з технiчного обслуговування лiфтiв від 01.01.2022 р. станом на 31.03.2023 р., підписаний між замовником та виконавцем, який є додатком № 1 до цього договору (п. 1.2 договору реструктуризації).
Згідно з п. 1.3 договору реструктуризації виконавець надає розстрочку замовнику в погашенні заборгованості, а замовник зобов'язується сплатити заборгованість у розмірі 109 306,84 грн самостійно на рахунок виконавця відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додаток № 2 до цього Договору).
Замовник та виконавець домовились про перегляд акту звірки за 2022 рік в спірній частині на суму різниці між обсягом заборгованості за даними виконавця та замовника після закінчення правового режиму воєнного стану в Україні або деокупації міста Енергодар Запорізької обл. і отримання доступу до документів, що підтверджують фактичне виконання робіт за договором №52 про надання послуг з технiчного обслуговування лiфтiв від 01.01.2022 р. на спірну суму, які втрачені замовником на дату підписання цього договору у зв'язку з окупацію міста Енергодар (п. 1.4 договору реструктуризації).
Як зазначалось вище, за змістом договору реструктуризації ФОП Тимошенко В.П. надає Замовнику розстрочку в погашенні заборгованості, а замовник зобов'язується сплатити заборгованість у розмірі 109 306,84 грн самостійно на рахунок виконавця відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додаток № 2 до цього Договору).
Сторонами погоджено графік погашення заборгованості: до 15.05.2023 - 20000,00 грн; до 15.06.2023 - 20000,00 грн; до 15.07.2023 - 20000,00 грн; до 15.08.2023 - 20000,00 грн; до 15.09.2023 - 29306,84 грн.
Відтак, останнім строком розрахунку є 15.09.2023.
На виконання договору реструктуризації ТОВ «Місто для людей Енергодар» сплачено на користь ФОП Тимошенко В.П. загальну суму 80 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких наявні в матеріалах справи.
Залишок заборгованості за договором реструктуризації складає 29 306,84 грн.
Зазначена сума мала бути сплачена замовником до 15.09.2023.
Позивач 01.05.2025 надіслав на адресу відповідача претензію, в якій пропонував протягом п'яти робочих днів з дати отримання претензії сплатити заборгованість у сумі 29306,84грн.
Разом із цим, відповідач на зазначену претензію не відреагував, заборгованість не погасив.
Доказів протилежного відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Із положень до ст. ст. 6, 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Замовником підтверджено наявність у нього безспірного боргу перед виконавцем у розмірі 109 306,84 грн, замовник виразив вільне волевиявлення щодо його сплати, про що вказано у п. 1.2. договору реструктуризації. Частина заборгованості добровільно сплачена замовником.
Суд установив, що відповідно до графіку погашення заборгованості (додаток № 1 до договору реструктуризації) залишок несплаченої відповідачем суми заборгованість, яка повинна бути сплачена відповідачем до 15.09.2023, складає 29306,84грн.
Окрім того, загальна сума заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за договором № 52 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 01.01.2022, станом на 31.03.2023, підписаним між замовником та виконавцем, який є додатком № 1 до цього договору.
Добровільна сплата більшої частини боргу свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до договору реструктуризації граничним терміном оплати суми 29306,84 грн є 15.09.2023.
Позивачем на пред'явлену до стягнення суму заборгованості у розмірі 29306,84 грн була надіслана претензія.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, відповіді на претензію не надіслав.
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГП України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 ст. 202 ГП України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статей 13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано. Заборгованість відповідача у розмірі 29306,84 грн підтверджена матеріалами справи.
Відтак, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 29306,84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 5356,74 грн та суму 3% річних у розмірі 1450,09 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явленої до стягнення суми 3% річних від простроченої суми у розмірі 1450,09 грн, за період з 18.09.2023 по 12.05.2025 суд установив, що сума 3 % річних обрахована вірно, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Пред'явлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 5356,74 грн судом перевірена, розрахована позивачем вірно та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Також суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (платіжна інструкція № 825 від 24.04.2025).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).
Із наведеного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42090091) на користь Фізичної особи - підприємця Тимошенка Віктора Прохоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 29306 (двадцять дев'ять тисяч триста шість) гривень 84 копійки суми основного боргу, 5356 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 74 копійки суми інфляційних втрат, 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) гривень 09 копійок суми 3% річних, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна