вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"14" липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 5008/551/2011
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Меліка І.В.
розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» без номера від 23.06.2025
про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
у справі № 5008/551/2011
за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород та Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, м. Ужгород
до Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», смт. Королево Виноградівського району Закарпатської області
про визнання банкрутом
За участю представників:
Скаржника (боржника) - Ганган В.Г., адвокат, ордер серії АА №1535067 від 27.01.2025;
Стягувачів - Ліуш Б.Б., в порядку самопредставництва.
Ухвалою суду від 12.05.2011 порушено провадження у справі № 5008/551/2011 про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на період розгляду справи в суді.
31 травня 2011 року ухвалою суду введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника, якого зобов'язано скласти та подати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) від 24.01.2020 у справі №5008/551/2011 затверджено мирову угоду укладену комітетом кредиторів ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад» та боржником у даній справі.
Крім того ухвалами суду (суддя Лучко Р.М.) від 30.01.2025 здійснено заміну кредитора у справі №5008/884/2011 Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065) на правонаступника - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 44106694), а також Виноградівський районний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 22110350) на його правонаступника Закарпатський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 02771546).
Надалі, за наслідками розгляду заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області про виправлення помилки у виконавчому документі, Господарський суд Закарпатської області у складі судді Ремецькі О.Ф. ухвалою від 04.03.2025 постановив виправити помилки, допущені в резолютивній частині ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 року у справі №5008/551/2011, доповнивши пункт 4 резолютивної частини підпунктами відповідного змісту.
24 червня 2025 року від представника боржника - Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» через систему «Електронний суд» надійшла скарга на дії (бездіяльність) держаного/приватного виконавця яка, однак, за змістом є заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Так заявник просить суд зупинити виконавче провадження № 78238811 від 12.06.2025 до розгляду скарги та визнати виконавчий документ, а саме ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року та ухвалу від 04 березня 2025 року у справі №5008/551/2011 визнати такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою від 30 червня 2025 року розгляд скарги боржника судом призначено на 07.07.2025. Крім того, означеною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви в частині зупинення виконавчого провадження №78238811 від 12.06.2025 року.
У зв'язку з неявкою учасників справи та беручи до уваги заявлене боржником клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою від 07.07.2025 судом повідомлено, що розгляд заяви Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відбудеться у судовому засіданні 14 липня 2025 року.
09 липня 2025 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області подано відзив на заяву боржника за змістом якого стягувач заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що аргументи боржника дублюють його доводи під час оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 про виправлення помилки та, при цьому, оцінка вказаним твердженням скаржника вже була надана судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції від 04.03.2025 року.
В судовому засіданні 14.07.2025 представник боржника підтримав доводи заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Стягувач в судовому засіданні 14.07.2025 заперечує проти аргументів Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши заяву боржника про визнання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 року про затвердження мирової угоди у справі №5008/551/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», з урахуванням ухвали господарського суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року №5008/551/2011 про виправлення помилки такою, що не підлягає виконанню, заслухавши думку представників учасників справи, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18.
В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.
В обґрунтування поданої заяви адвокат Ганган В.Г. зазначає, що відповідно до п.4.3.3. Мирової угоди Платежі за різних видів податків в першої строки таблиці по 4.3.2 розбиваються пропорційними частками по кожному податку згідно наданої звірки. Враховуючи, що положеннями Мирової угоди зобов'язання сплачуються боржником на умовах відстрочення на 48 (сорок вісім) місяців з подальшою розстрочкою на 36 (тридцять шість) місяців, строк для пред'явлення до виконання виконавчого документу настає з наступного дня після закінчення строку відстрочки чи розстрочки встановленого в рішенні, тобто після 31 березня 2027 року.
Заявник пояснює, що стягувачем не було надано боржнику на виконання п. 4.3.3. Мирової угоди належної інформації, щодо сплати зобов'язань пропорційними частками по кожному податку згідно наданої звірки. Відтак, на думку заявника, відсутність інформації щодо сплати зобов'язань пропорційними частками по кожному податку згідно наданої звірки унеможливлює належне виконання постанови ВП № 78238811 про відкриття виконавчого провадження.
У поданій скарзі (заяві) заявник покликається на висновок викладений у постанові від 19 січня 2021 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/661/20 та зазначає, що ухвала про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство винесена на підставі статті 193 ГПК України не є виконавчим документом.
Зважаючи на зазначене, заявник вважає, що однією з процесуальних підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є обставини, що свідчать про видачу судом виконавчого документу помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню.
Оцінюючи означені аргументи боржника в частині пропорційності сплати податкових зобов'язань відповідно до затвердженої судом у цій справі мирової угоди з урахуванням відстрочки та розстрочки сплати податкових платежів на визначених мировою угодою умовах, суд враховує, що такі не можуть свідчити про наявність матеріальних чи процесуальних правових підстав, які б давали підстави для висновку про помилковість видачі виконавчого документу у цій справі, а відтак і не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Невідповідними у спірних правовідносинах слід вважати також посилання боржника на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20, позаяк висновки суду касаційної інстанції у справі № 916/661/20 стосувалися виконання мирової угоди, яка укладена за правилами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відповідно до ч. 1 ст. 7 якого мирова угода відносилася до однієї із судових процедур банкрутства, а наслідки її невиконання були визначені у ст. 82 даного закону та передбачали можливість її розірвання судом, який розглядає справу про банкрутство та/або пред'явлення кредиторами окремих вимог до боржника у передбаченому мировою угодою обсязі.
В той же час, 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).
Перехід від регулювання, передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Кодекс України з процедур банкрутства не містить визначення мирової угоди як судової процедури у справі про банкрутство як на час затвердження судом мирової угоди у цій справі, так і на час розгляду заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а сама ухвала від 24.01.2020, якою затверджено мирову угоду у цій справі, обґрунтована приписами ч. 4 ст. 192 ГПК України, на підставі норм якого відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 192 ГПК України передбачено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ч. 3 ст. 193 ГПК України).
Таким чином, процесуальним законом визначено як необхідність відповідності ухвали про затвердження мирової угоди вимогам до виконавчого документа, так і можливість її подання для примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, а відтак нерелевантними є посилання боржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20, позаяк такі стосуються відмінних по суті та нормативному регулюванню правовідносин.
Враховуючи викладене доводи боржника про помилковість видачі виконавчого документа за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню спростовуються встановленими у справі обставинами та приписами ст. 193 ГПК України, а відтак ухвала Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 року про затвердження мирової угоди у справі №5008/551/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», з урахуванням ухвали господарського суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року №5008/551/2011 про виправлення помилки не може бути визнано такою, що не підлягає виконанню, а в задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» від 23.06.2025 належить відмовити.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року №5008/551/2011 про виправлення помилки є невід'ємною частиною ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року про затвердження мирової угоди у справі №5008/551/2011, про що зазначено у самій ухвалі від 04 березня 2025 року, а відтак така ухвала не може вважатися окремим виконавчим документом в розумінні ГПК України стосовно примусового виконання якої може бути відкрито виконавче провадження та/або її визнано такою, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 234, 241, 242, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у визнанні таким, що не підлягає виконанню виконавчого документу - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 року про затвердження мирової угоди у справі №5008/551/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», з урахуванням ухвали господарського суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року №5008/551/2011 про виправлення помилки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 14 липня 2025 року.
Суддя Р.М. Лучко