09.07.2025 року м.Дніпро Справа № 908/787/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Данильченко О.О.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фермерського господарства "Діана-2"
та
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р.
(суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 15.08.2024р.)
у справі
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
до відповідача-1:Фермерського господарства "Діана-2", с. Велика Знам'янка
до відповідача-2 ОСОБА_1 , с. Велика Знам'янка
про стягнення 815 169,62 грн.
1. Короткий зміст вимог Позивача.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Діана-2" та ОСОБА_1 655 806,79 грн. заборгованості за кредитом, 134 572,34 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 24 790,49 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем 1 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором, а також неналежним виконанням Відповідачем 2 зобов'язань за Договором поруки.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/787/24 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Діана-2" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 655 806 грн. 79 коп. заборгованості за кредитом, 134 572 грн. 34 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 24 790 грн. 49 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом. Стягнуто з Фермерського господарства "Діана-2" на користь Акціонерного товариства комерційний банк " ПриватБанк " 4 891 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк " ПриватБанк " 4 891 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги .
Не погодившись з вказаним рішенням, Фермерське господарство "Діана-2" та ОСОБА_1 звернулись до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/787/24, в якій просять:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. по справі №908/787/24 про стягнення в солідарному порядку з Фермерського господарства "Діана-2" та ОСОБА_1 655 806 грн. 79 коп. заборгованості за кредитом, 134 572 грн. 34 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 24 790 грн. 49 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та по 4891 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору;
- скасувати судові накази від 13.09.2024р. по справі №908/787/24 про примусове стягнення на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі № 908/787/24 (номер провадження справи 19/61/24) про стягнення солідарно з Фермерського господарства "Діана-2" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 655 806 грн. 79 коп. заборгованості за кредитом, 134 572 грн. 34 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 24 790 грн. 49 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом;
- скасувати судовий наказ від 13.09.2024р. по справі №908/787/24 про примусове стягнення на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі № 908/787/24 (номер провадження справи 19/61/24) про стягнення з Фермерського господарства "Діана-2" на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 4 891 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору;
- скасувати судовий наказ від 13.09.2024р. по справі №908/787/24 про примусове стягнення на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі № 908/787/24 (номер провадження справи 19/61/24) про стягнення ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 4 891 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.
Одночасно скаржник просить долучити до матеріалів справи електронні докази: копію листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 та інформаційне повідомлення від 12.03.2024р., опубліковане окупаційними військами РФ у телеграм боті https://t.me/energodarTV, а також витребувати із Торгово-промислової палати докази настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 24 лютого 2022 року, що унеможливлює виконання Фермерським господарством "Діана-2" та ОСОБА_1 договірних зобов'язань за Кредитним договором/заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" від 31.05.2021р. та Договором поруки №Р 1622453166133440140 від 31.05.2021р..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржники посилаються на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, суд неповно дослідив докази, неправильно з'ясував та встановив обставини у справі, що мають суттєве значення для її розгляду та вирішення спору, неправильно застосував норми матеріального права, а також допустив порушення норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що Відповідач 2 у суді першої інстанції заперечував проти позову, вказуючи, що припинення Договору поруки відбулось з 23.08.2023 згідно зі ст. 559 ЦК України, тому Позивач звернувся до суду з позовом до поручителя із пропуском 6-ти місячного строку, однак суд першої інстанції залишив такі доводи поза увагою.
Також у скарзі йдеться про те, що суд розглянув справу за відсутності Відповідачів, незважаючи на подання ними клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу, що , у свою чергу, позбавило останніх надати необхідні докази.
На думку Скаржників, у даному випадку, мали місце форс-мажорні обставини, які підтверджуються загальним офіційним листом ТПП України від 28.02.2022, який є належним доказом засвідчення факту настання таких обставин, у тому числі, й для Позивача і є тим сертифікатом, виданим ТПП України за спрощеною процедурою, зокрема і у спірних правовідносинах. Таким чином, на переконання Апелянтів, строк виконання зобов'язань Відповідача 1 за Кредитним договором та Відповідачем 2 за Договором поруки переноситься (призупиняється) на весь період дії форс-мажорних обставин, включаючи період ліквідації наслідків.
Скаржник вважає, що оскільки введений в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнний стан із 24 лютого 2022 року не припинено та наразі триває, строк виконання зобов'язань за Договорами не настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу та штрафних санкцій є передчасними.
За доводами Скаржників, судом було порушено норми процесуального права у частині дослідження доказів (ч.5 ст.236 ГПК України), адже в оскарженому рішенні взагалі судом не було досліджено ані Кредитний договір, ані Договір поруки у частині "Форс-мажорних обставин".
При цьому, за твердженнями Скаржників, суд першої інстанції не запропонував Відповідачам надати докази про настання форс-мажорних обставин, а також самостійно їх не витребував.
Також у скарзі йдеться про те, що на обґрунтування поважності причин неподання Відповідачем 1 доказів настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) слугує розгляд судом справи без участі Відповідачів, у зв'язку з відмовою у відкладенні розгляду справи, що унеможливило заявлення ними відповідного клопотання у суді першої інстанції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та договори. Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію. А тому Договір поруки не є припиненим, отже Поручитель має нести відповідальність за Договором поруки як солідарний боржник за належне виконання зобов'язань Фермерським господарством “Діана-2» за Кредитним договором.
Також Позивач вказує, що посилаючись на форс-мажорні обставини, сторона, яка на них посилається, має довести їх настання саме до конкретного договору. Окрім того, наслідки настання форс-мажорних обставин стосується виключно відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань та не звільняють позичальника від обов'язку повернення отриманих у кредит коштів та сплати передбачених договором відсотків. При цьому Позивачем вимога щодо стягнення штрафних санкцій у позові не заявлялась, а тому посилання на неможливість повернення кредитних коштів через військову агресію російської федерації є безпідставним.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/787/24.
Матеріали справи № 908/787/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2024р. відмовлено Фермерському господарству "Діана-2" та ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Діана-2" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/787/24 залишено без руху.
Від Скаржників до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою господарства. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.04.2025р.
02.04.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Дарміна М.О. у відпустці.
Ухвалою суду від 16.04.2025 у зв'язку із усуненням обставин, пов'язаних з неможливістю проведення судового засідання 02.04.2025р., призначено іншу дату проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги - 09.07.2025р.
09.07.2025 від Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано погіршенням самопочуття ОСОБА_1 .
Розглянувши клопотання Відповідача-2, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням наступного.
Так, у розумінні чинного законодавства України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У даному випадку, заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника у судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною) .
При цьому участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. Позиція Відповідача-2 достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства у частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача-2, за наявними матеріалами.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також з метою недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник Відповідача - 1 також не з'явився для участі у судовому засіданні 09.07.2025, про обставини неявки суд не повідомив, про час та місце Відповідач-1 повідомлений належним чином.
09.07.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.
У судовому засіданні 09.07.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
05.04.2016 Фермерським господарством “Діана-2» (Клієнтом) в особі директора Коби Олександра Віталійовича, було підписано Заяву про відкриття рахунку № НОМЕР_1 .
07.10.2020 АТ КБ “ПриватБанк» (Банком) та Фермерським господарством “Діана-2» було підписано заявку на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок» та “Гарантовані платежі».
Згідно з цією Заявкою клієнт приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг», що розміщені у мережі Інтернет, які разом із Заявкою складають Договір банківського обслуговування (Кредитний договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору зі встановленим розміром відсоткової ставки 16,5 річних.
Підписанням цієї Заявки клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms.
Відповідно до Кредитного договору Відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг».
Пунктом 3.2.1.1.1 Заявки встановлено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок Клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
За умовами п. 3.2.1.2.2.2 Заявки клієнт зобов'язався перед Банком сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Тарифами Банку.
У п. 3.2.1.1.8 Заявки визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування Ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту приєднання клієнта до Договору. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених цим Договором, за відсутності заперечень клієнта, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк у порядку, передбаченому п. 3.2.1.6.1 цього Договору.
Згідно з п. 3.2.1.1.6 Заявки сторони узгодили, що банк має право змінити розмір кредитного ліміту у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку, про що за 3 календарні дні направляє клієнту повідомлення в спосіб, визначений п. 3.2.1.1.7 цих Умов.
Позивач посилався на те, що свої зобов'язання за Договором банк виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу 1 кредитний ліміт на рахунок № 26007055735575, що підтверджується довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів.
Сторони домовились, що сума заборгованості по кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, а сума заборгованості по кредиту, отриманого клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції «А» класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта. Погашення заборгованості по кредиту відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту (п. 3.2.1.4.3 Заявки).
Пунктом 3.2.1.4.2 Заявки встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по кредиту та сплачуються клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.
У п. 3.2.1.4.1 Заявки сторони домовились, що за управління фінансовим інструментом клієнт сплачує банку комісію, розмір якої визначено Тарифами Банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку клієнта за звітній місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень. Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.
Сума заборгованості по кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору з наступного дня вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.4).
Відповідно до 3.2.1.4.7 погашення заборгованості по Кредиту, сплата комісії та процентів за користування Кредитом здійснюється в гривні на поточний рахунок клієнта на якому встановлено кредитний ліміт відповідно до цих Умов.
Також, судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 31.05.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (Кредитором) та ОСОБА_1 (Поручителем) було укладено Договір поруки № P1622453166133440140, відповідно до умов якого встановлено, що Позичальником є - Фермерське господарство “Діана-2», Кредитний договір: Заявка на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 07.10.2020 року, якою Позичальник на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до розділу " 1.1 Загальні положення" та підрозділу 2 3.2.1 Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою: http://privatbank.ua, в редакції, чинній на дату підписання Заявки на отримання послуг та які разом із Заявою на відкриття рахунку, та Заявкою на отримання послуг становлять Кредитний договір, укладений між Банком та Позичальником, в забезпечення виконання зобов'язань якого укладається цей Договір поруки.
Пунктом 1.1 Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає солідарно перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором, зокрема:
- по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_1 (ІВАN НОМЕР_3 ) у розмірі 440 000,00 гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн;
- по поверненню кредитору кредиту у строк до 07.10.2021, зазначених у Заявці на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Кредитного договору та на умовах встановлених Кредитним договором;
- по сплаті кредитору процентів за користування кредитом :
- в розмірі 16.5% річних, відповідно до Заявки на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок» кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил;
- по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33% річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил;
- по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом, в розмірі 0,3 % від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4 Умов та Правил;
- по-сплаті процентів у розмірі 33% річних від простроченої суми заборгованості, які відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1 Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9 Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", за допомогою кваліфікованого електронного підпису, підписано Договір поруки № P1622453166133440140.
Позивам зазначає, що у зв'язку з порушенням Фермерським господарством “Діана-2» (Відповідачем 1) зобов'язань за Кредитним договором, у нього виникла заборгованість: за кредитом у сумі 655 806,79 грн, за відсотками за користування кредитом у сумі 134 572,34 грн та по комісії за користування кредитом у сумі 24 790,49 грн.
Невиконання Відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, а Відповідачем - 2 за Договором поруки стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом про солідарне стягнення з Відповідачів 1, 2 заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та комісією за користування кредитом в примусовому порядку.
За результатами розгляду позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано ненаданням Відповідачем-1 доказів виконання ним Кредитного договору. Одночасно суд встановив, що Договір поруки не є припиненим, тому Поручитель має нести відповідальність за цим Договором як солідарний боржник за неналежне виконання зобов'язань Фермерським господарством “Діана-2» за Кредитним договором перед Позивачем.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Матеріалами справи підтверджується укладення АТ КБ “ПриватБанк» та Фермерським господарством “Діана-2» Кредитного договору шляхом підписання заявки на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок» та “Гарантовані платежі».
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У даному випадку, як зазначено вище, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 31.05.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (Кредитором) та ОСОБА_1 (Поручителем) укладено Договір поруки № P1622453166133440140 .
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Господарським судом встановлено і не заперечується сторонами, що зобов'язання за договором Позивач виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредитний ліміт.
Положеннями ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його усток, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даному випадку, строк виконання Відповідачем-1 зобов'язання з повернення коштів за Кредитним договором, на момент пред'явлення позову, у даній справі настав.
Відповідачі свої зобов'язання по Договорам не виконали, не повернули отримані кошти для погашення заборгованості, у результаті чого виникла заборгованість: за кредитом у сумі 655 806,79 грн, за відсотками за користування кредитом у сумі 134 572,34 грн та по комісії за користування кредитом у сумі 24 790,49 грн.
Прострочення Відповідача 1 за Кредитним договором у вказаних вище сумах підтверджується виписками по його рахунку та розрахунком заборгованості позивача. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.
Розрахунки вказаних сум здійснені Позивачем, Відповідачами 1, 2 не спростовані, власні контррозрахунки не надані.
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, враховуючи невиконання Відповідачем-1 умов кредитного договору у частині повернення заборгованості за кредитом, за відсотками за користування кредитом та по комісії за користування кредитом у вказаних вище розмірах і ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність заборгованості за цим договором у визначеному Позивачем розмірі.
Одночасно, ч.1 ст.554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
З наведених підстав, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що оскільки заборгованість за кредитом та по процентах та комісії за користування кредитом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з Відповідачів-1, 2 вказаної вище заборгованості солідарно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Між тим, у даному випадку, підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Стосовно посилань Скаржників на припинення Договору поруки починаючи з 23.08.2023, місцевим господарським судом було правильно зазначено, що за умовами п. 4.1 Договору поруки, сторони домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію. Тобто, Договір поруки не є припиненим, і Поручитель має нести відповідальність перед Позивачем за таким Договором як солідарний боржник за неналежне виконання зобов'язань Фермерським господарством “Діана-2» за Кредитним договором.
Твердження Скаржників про те, що суд першої інстанції не запропонував Відповідачам надати докази про настання форс-мажорних обставин, а також самостійно їх не витребував є безпідставними.
Так, відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, у місцевого господарського суду не було підстав для витребування у сторін вказаних доказів з власної ініціативи у силу приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України, тому судом було надано обґрунтовану оцінку вже поданим сторонами та наявним у справі доказам.
Одночасно, Відповідачі не були позбавлені права з власної ініціативи подати усі необхідні докази на підтвердження своєї позиції, між тим таким правом не скористались.
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо доводів Апелянтів, наведених в апеляційній скарзі про наявність форс-мажорних обставин та посилань на лист ТПП України від 28.02.2022 як на підтвердження цих обставин для нього, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не заявлялися та не оцінювалися під час розгляду справи у суді першої інстанції і у розумінні положень ч.5 ст. 269 ГПК України, апеляційний суд не наділений обов'язком надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
Разом з тим, враховуючи обставини даної справи, колегія суддів все ж вважає можливим зауважити таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.
У зв'язку з цим, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Однак, вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.
Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Враховуючи вказане, колегія суддів констатує, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між АТ КБ "ПриватБанк" та Відповідачами у частині обов'язку погашати заборгованість за відповідними договорами .
Відповідно до п.1.1.6.15.1 Договору, на який у тому числі посилаються і самі Скаржники, Сторона, якій стало відомо про настання чи загрозу настання обставин «форс-мажору», негайно, але в будь-якому випадку не пізніше наступного робочого дня, повідомляє про них іншу Сторону усно (за допомогою телефону) та письмово (шляхом передання відповідного повідомлення факсом, кур'єром, засобами електронної пошти). У випадку недотримання Стороною положення цього пункту, така Сторона позбавляється права посилатись на наявність обставин "форс-мажору".
Однак, докази вчасного повідомлення Відповідачем 1 про настання саме для нього таких обставин відсутні. Докази того, що сторони дійшли згоди щодо призупинення виконання зобов'язань за Договором також сторонами не надані, а одностороння зміна його умов суперечить приписам ст.526 ЦК України.
У цьому зв'язку слід також враховувати, що згідно з чинним законодавством, сторони вільні в укладанні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Крім того, положення ст. 617 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, передбачають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а не від виконання цих зобов'язань у цілому.
Таким чином, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань (як і не змінює строків такого виконання); цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 у справі №913/308/23.
У даному випадку, суд звертає увагу, що Позивач заявляє до стягнення лише заборгованість за кредитом, процентами та комісією за користування кредитом, та не нараховує до стягнення пеню, штраф.
Одночасно, щодо доданих Відповідачами до апеляційної скарги копії листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та інформаційного повідомлення від 12.03.2024, опублікованого окупаційними військами РФ у телеграм боті, і клопотання про їх долучення, колегія суддів враховує, що у силу приписів Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції позбавлений права надавати оцінку доказам, які не подавалися до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме у суді першої інстанції.
За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання до суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.
У цій справі, під час розгляду справи у суді першої інстанції, Відповідачі не надавали копію листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та інформаційне повідомлення від 12.03.2024.
Таким чином, вказані докази, додані Позивачем до апеляційної скарги, не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду справи.
При цьому покладені в обґрунтування обставини неподання цих документів у суді першої інстанції відхиляються колегією суддів, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному випадку, при зверненні з клопотанням Відповідачі не довели неможливість вирішення спору за їх відсутності.
Крім того слід зазначити, що Відповідачем-2 08.07.2024 вже подавалося клопотання про відкладення і ухвалою суду від 08.07.2024 це клопотання було задоволено судом, розгляд справи було відкладено на 06.08.2024.
Також суд звертає увагу, що хоча клопотання про відкладення від 05.08.2024 не було задоволено судом, але у Відповідачів було достатньо часу для подання усіх необхідних доказів, у тому числі й копії листа ТПП та інформаційного повідомлення від 12.03.2024, отже така відмова не призвела до порушення прав Відповідачів і не свідчить про недотримання судом принципів рівності та змагальності сторін.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Доводи заявників апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржників.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Діана-2" та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/787/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 14.07.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін