26.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/317/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
судді: Чередко А.Є., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Малиновська В.Д. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Приватного підприємства “Сармат» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі №904/317/23
за позовом Приватного підприємства “Сармат» смт. Широке, Дніпропетровська область
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Білдінгсістем», м. Дніпро
про визнання недійсним та скасування рішення Криворізької міської ради від 23.12.2022 №1616 “Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація права оренди від 30.01.2018 №24633134) на вул. Лермонтова, 33»; визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди між ПП “Сармат» (орендар) та Криворізькою міською радою (орендодавець) про поновлення договору оренди земельної ділянки №2018032 від 30.01.2018, що зареєстрований в реєстрі речових прав за №24633134 від 30.01.2018 на тих самих умовах і той самий строк,
Приватне підприємство “Сармат» звернулось до Криворізької міської ради з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Криворізької міської ради від 23.12.2022 №1616 “Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація права оренди від 30.01.2018 №24633134) на вул. Лермонтова, 33»; визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди між ПП “Сармат» (орендар) та Криворізькою міською радою (орендодавець) про поновлення договору оренди земельної ділянки №2018032 від 30.01.2018, що зареєстрований в реєстрі речових прав за №24633134 від 30.01.2018 на тих самих умовах і той самий строк.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024, в даній справі, позовні вимоги Приватного підприємства “Сармат» до Криворізької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Білдінгсістем» про - визнання недійсним та скасування рішення Криворізької міської ради від 23.12.2022 №1616 “Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація права оренди від 30.01.2018 №24633134) на вул. Лермонтова, 33»; визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди між ПП “Сармат» (орендар) та Криворізькою міською радою (орендодавець) про поновлення договору оренди земельної ділянки №2018032 від 30.01.2018, що зареєстрований в реєстрі речових прав за №24633134 від 30.01.2018 на тих самих умовах і той самий строк - задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Криворізької міської ради від 23.12.2022 №1616 “Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація права оренди від 30.01.2018 №24633134) на вул. Лермонтова, 33».
Визнано укладеною в редакції позивача додаткову угоду між Приватним підприємством “Сармат» (Ідентифікаційний код 31037360; місцезнаходження: 53700, Дніпропетровська область, смт. Широке, вул. Соборна, буд.114) та Криворізькою міською радою (Ідентифікаційний код: 33874388; місцезнаходження: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1) про поновлення договору оренди земельної ділянки №2018032 від 30.01.2018, зареєстрованого в реєстрі речових прав за №24633134 від 30.01.2018 на тих самих умовах і той самий строк:
“Додаткова угода №1
про поновлення договору оренди землі №2018032 від “ 30» січня 2018р.
«_____ ______ 20__р. м. Кривий Ріг
Криворізька міська рада в особі Секретаря Криворізької міської ради Вілкула Юрія Григоровича, який діє на підставі , іменована в подальшому “Орендодавець» з одного боку, та Приватне підприємство “Сармат», 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Леніна, б. 114, в особі директора Волощенка Сергія Броніславовича, який діє на підставі статуту, надалі “Орендар» з другого боку, уклали додаткову угоду про наступне:
Поновити договір оренди землі №2018032 від “30» січня 2018 року на новий термін на 5 (п'ять) роки(ів) до “29» грудня 2027р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за два місяця (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Дана угода складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід'ємною частиною договору оренди землі №2018032 від 30.01.2018 року
Реквізити сторін:
Орендодавець: Орендар:
Криворізька міська рада Приватне підприємство “Сармат»
50101, Дніпропетровська область, 53700, Дніпропетровська область,
м. Кривий Ріг, Широківський район, смт. Широке,
пл. Молодіжна, 1 вул.Соборна,114
Ідентифікаційний код Ідентифікаційний код
юридичної особи 33874388 юридичної особи 31037360
Підписи сторін:
Орендодавець Орендар
____________________ ____________________
МП МП (за наявності печатки)»
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Криворізької міської ради (Ідентифікаційний код: 33874388; місцезнаходження: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1) на користь Приватного підприємства “Сармат» (Ідентифікаційний код 31037360; місцезнаходження: 53700, Дніпропетровська область, смт. Широке, вул. Соборна, буд.114) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5386 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Криворізька міська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 26.12.2024 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПП “Сармат» в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №904/317/23 апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/317/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/317/23 скасовано в частині визнання недійсним рішення Криворізької міської ради від 23.12.2022 №1616 “Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація права оренди від 30.01.2018 №24633134) на вул. Лермонтова, 33» та розподілу витрат зі сплати судового збору. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення Криворізької міської ради від 23.12.2022 №1616 “Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація права оренди від 30.01.2018 №24633134) на вул. Лермонтова, 33» відмовити. Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Приватного підприємства “Сармат» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/317/23 - залишено без змін. Стягнуто з Приватного підприємства “Сармат» на користь Криворізької міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн., про що видати наказ.
18.03.2025 від Приватного підприємства “Сармат» до ЦАГС, з використанням системи “Електронний суд», надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яким просить: розподілити судові витрати шляхом стягнення з Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ: 33874388) на користь Приватного підприємства “Сармат» (код ЄДРПОУ: 31037360) витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2025 призначено клопотання Приватного підприємства “Сармат» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі №904/317/23 до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2025 об 11:40 год.
26.06.2025 від Криворізької міської ради до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить відмовити Приватному підприємству «Сармат» у задоволенні заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене клопотання відповідача обґрунтовано наступним.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, надано лише копію акту здачі-приймання наданих послуг від 17.03.2025 року. Жодних інших документів позивачем направлено не було. Доказів на підтвердження проведеної оплати (платіжних інструкцій, банківських виписок) та детального опису виконаних робіт не надано.
В акті здачі-приймання наданих послуг з надання правової допомоги, надані послуги у виді аналізу законодавства та судової практики, складання відзиву на апеляційну скаргу до суду охоплюється однією послугою з підготовки відзиву та не може бути оцінено окремо. Тобто, має місце штучне виокремлення наданих послуг, оскільки послуги з аналізу документів, дослідження судової практики та написання відзиву на апеляційну скаргу змістовно стосуються однієї і тієї ж послуги зі складання відзиву. При цьому, наголошуємо, що спірні правовідносини між сторонами регулюються загальними нормами ГПК України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. До того ж, слід зважати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких представник позивача витратив значний час.
Відповідач вважає, що визначений позивачем розмір вартості послуг у розмірі 40 000 грн. не відповідає критеріям дійсної необхідності його понесення та розумності, а при підготовці наданих позивачем у межах даної справи заяв не потребувалось збирання значного об'єму доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а також аналізу великої кількості законодавства. Відтак, стверджуємо, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, що свідчить про необґрунтованість вимог про покладення таких витрат на відповідача.
У судове засідання 26.06.2025 з'явився представник позивача. Відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т. 3, а.с. 249 на звороті).
У судовому засіданні 26.06.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до матеріалів справи, на необхідності компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 40 000 грн. позивачем зазначено у відзиві на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 195), тобто, відповідну заяву зроблено позивачем до закінчення судових дебатів у справі. Докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано 18.03.2025, тобто, в межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови ЦАГС від 13.03.2025.
Таким чином, заявником дотримано строки, визначені ч. 8 ст.129 ГПК України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 12.01.2023 Верховний Суд у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Розглянувши клопотання Приватного підприємства “Сармат» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.
Матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції позивач надав наступні копії документів.
Між ПП “Сармат» та АО “Глагос» було укладено Договір про надання правової допомоги № 03/03/20-2 від 03.03.2020.
У рамках Додаткової угоди від 27.02.2025 до вказаного вище Договору, сторони погодили представництво інтересів Клієнта у судовій справі №904/317/23, що перебуває у провадженні Центрального апеляційного господарського суду. Пунктом 2 даної угоди сторонами було погоджено фіксовану вартість послуг у розмірі 40 000 грн., що включає наступні послуги (в тому числі, але не виключно): аналіз апеляційної скарги, аналіз судової практики і підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях, підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та інші.
17 березня 2025 року між сторонами було підписано Акт здачі-приймання наданих послуг, за яким АО надано, а Клієнтом прийнято наступні послуги з надання правової допомоги:
підготовка та подання Заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) від 27.02.2025;
аналіз апеляційної скарги;
аналіз судової практики, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу від 04.03.2025;
підготовка та подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 05.03.2025;
участь у судовому засіданні 13.03.2025;
підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вартість наданих послуг з правової допомоги, у відповідності до п. 2 Додаткової угоди, становить - 40 000,00 грн.
Центральний апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами, викладеними у заяві відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.
Здійснивши аналіз Акта здачі-приймання наданих послуг від 17.03.2025, колегія суддів зазначає, що такі послуги як «аналіз апеляційної скарги» та «аналіз судової практики» охоплюються послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу від 04.03.2025, тому, окремому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Колегія суддів також зауважує, що в Акті від 17.03.2025 адвокатом визначено окремим пунктом таку послугу як «підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу», що не підлягає відшкодуванню, оскільки заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, згідно з якою подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Відтак, судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, ураховуючи заперечення відповідача, керуючись ч.ч. 4, 5 ст. 126, ч. 5 ст. 129 ГПК України, судова колегія вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Центральному апеляційному господарському суді підлягають зменшенню до 20 000 грн., в іншій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу реальності та розумності, пропорційності та співмірності розміру витрат до предмета спору, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг.
З урахуванням того, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2025 апеляційна скарга Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/317/23 задоволена частково, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати ПП «Сармат» на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно задоволених вимог в розмірі 10 000 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу в наступному обсязі: підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 27.02.2025, підготовка відзиву на апеляційну скаргу від 04.03.2025, підготовка клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 05.03.2025, участь в судовому засіданні 13.03.2025, в розмірі 10 000 грн. підтверджено матеріалами справи, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, відображає зміст виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, відтак, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 244 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
Клопотання Приватного підприємства “Сармат» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі №904/317/23 - задовольнити частково.
Стягнути з Криворізької міської ради на користь Приватного підприємства “Сармат» витрати на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/317/23 в розмірі 10 000 грн., про що видати наказ.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків, передбачених ст. 288 ГПК України.
Повна додаткова постанова складена 14.07.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя А.Є. Чередко
Суддя І.М. Кощеєв