11.07.2025 м. Дніпро Справа № 904/3601/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аруйя» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/3601/24 (суддя Назаренко Н.Г.), повний текст рішення складено 12.12.2024
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ветеранів праці 51», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аруйя», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості зі сплати внесків в розмірі 62447,93 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
В серпні 2024 року ОСББ «Ветеранів праці 51» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «Аруйя», в якій просить стягнути заборгованість зі сплати внесків у сумі 62447,93 грн, яка складається з: 40953,60 грн - основного боргу, 17806,81 грн - інфляційних втрат, 3687,52 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 позов ОСББ «Ветеранів праці 51» до ТОВ «Аруйя» про стягнення заборгованості зі сплати внесків у сумі 62447,93 грн - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Аруйя» на користь ОСББ «Ветеранів праці 51» основний борг в сумі 40953,60 грн, інфляційні збитки у сумі 5291,60 грн, 3% річних у сумі 1444,99 грн та судовий збір у сумі 2312,42 грн. В решті позову відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку та просить: скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно визначив розмір та періодичність внесків співвласників ОСББ, фактично взявши на себе повноваження загальних зборів, врахував недоведені позивачем обставини, ігнорував відсутність належного повідомлення Відповідача про збори, а також позбавив його можливості надати докази шляхом відмови у витребуванні необхідної інформації, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом неправильно встановлено обставини щодо рішень загальних зборів ОСББ. Так, у протоколах № 7 від 28.01.2020 та № 10 від 15.08.2023 не визначено періодичність (щомісячну сплату) внесків, а також відсутня конкретна вказівка на те, що внески є розрахованими з квадратного метра. Попри це, суд першої інстанції самостійно тлумачив зміст протоколу, вийшов за межі наданих йому повноважень, фактично перебравши на себе компетенцію загальних зборів ОСББ;
- суд необґрунтовано визнав внески щомісячними та на підставі цього обчислив інфляційні втрати та 3% річних, що прямо суперечить відсутності відповідного рішення в матеріалах справи. Аналогія з рішенням у справі № 922/3087/18 є недоречною, оскільки в тій справі наявне чітке рішення зборів про щомісячні платежі, чого у цій справі не встановлено;
- протокол загальних зборів від 15.08.2023 прийнято з порушенням Статуту ОСББ, оскільки ТОВ «Аруйя» не було повідомлено про його проведення у встановлений спосіб (під розписку або рекомендованим листом), а також рішення не було доведено до відома відповідача. Таким чином, рішення не може вважатися обов'язковим для відповідача;
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, необхідних для підтвердження порушення процедури прийняття та доведення до відома рішення загальних зборів.
На думку апелянта, рішення ухвалено без належної оцінки доводів та доказів відповідача, що суперечить принципам господарського судочинства, зокрема ст. 13 та ст. 81 ГПК України.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Ветеранів праці 51» не погоджується з доводами та вимогами ТОВ «Аруйя» викладеними в апеляційній скарзі.
Основні доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 є законним, обґрунтованим і ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивач вказує, що розмір внесків був визначений на загальних зборах співвласників у розмірі 3 грн за 1 мІ, що підтверджується протоколом № 7 від 28.01.2020, і технічна помилка в записі не змінює суті рішення.
Суд першої інстанції правомірно визнав, що навіть за відсутності у статуті строків сплати внесків, обов'язок щомісячної сплати витікає із чинного законодавства та підтверджується судовою практикою.
Щодо рішення загальних зборів від 15.08.2023, Позивач наголошує на його чинності та обов'язковості, оскільки воно не було оскаржене, а доводи про неповідомлення Відповідача не підтверджені належними доказами. Відмова суду у витребуванні доказів була обґрунтованою, адже ці документи стосуються іншого предмету - оскарження рішень загальних зборів, а не питання стягнення заборгованості. Тому Позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
02.11.2013 проведено державну реєстрацію ОСББ «Ветеранів праці 51», про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №1002271070004015893.
Загальними зборами ОСББ «Ветеранів праці 51» затверджено Статут ОСББ (протокол № 1 від 16.02.2014), а. с. 27-28, 17-22)).
Метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п. 1 розділу ІІ Статуту).
ОСББ є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, працівниками (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, інших податків визначених законодавством України), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Господарче забезпечення діяльності ОСББ може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання (п. 2 розділу ІІ Статуту).
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Статуту завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення некомерційної господарської діяльності для забезпечення власних потреб.
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання (п. 1 розділу ІІІ Статуту).
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (п. 2 розділу ІІІ Статуту).
За змістом п. 3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів, окрім іншого, належать питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ТОВ «Аруйя», є власником нежитлового приміщення № 32, багатоквартирного будинку № 51 по вул. Ветеранів праці, м. Кривий Ріг, опис: вбудоване в перший поверх житлового будинку, нежитлове приміщення з підвалом, загальною площею 284,4 кв.м., в тому числі площа підвалу 129,6 кв.м.
Відповідно до протоколу № 7 від 28.01.2020 загальних зборів ОСББ «Ветеранів праці 51» був затверджений розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 3,00 грн (а. с. 31).
Протоколом № 10 від 15.08.2023 загальних зборів ОСББ «Ветеранів праці 51» був затверджений розмір внесків і платежів співвласників ОСББ «Ветеранів праці 51» в розмірі 7,00 за 1 м2.
Позивач зазначає, що Відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку № 51 по вул. Ветеранів праці в м. Кривий Ріг, не сплатив внески на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2021 по 30.06.2024 у сумі 40953,60 грн, про що був повідомлений досудовою вимогою від 12.03.2024, однак відповіді не надав і борг не погасив, що й стало підставою для звернення до суду.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Статтею 41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, водночас, згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не передбачено договором або законом.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна такого будинку, до складу якого входять приміщення загального користування, конструктивні елементи будинку, інженерне обладнання, а також елементи прибудинкової території.
Відповідно до ст. 385 ЦК України, для забезпечення утримання і використання спільного майна співвласники можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), яке діє на підставі закону та свого статуту, має статус юридичної особи та виконує функції управління будинком і організації його обслуговування.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку встановлені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ).
Відповідно до ст. 1 Закону про ОСББ об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону про ОСББ основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 10 Закону про ОСББ органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ч. 9 ст. 10 Закону про ОСББ).
Згідно зі ст. 16 вказаного Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Відповідно до ст. 17 Закону про ОСББ для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Статтею 20 Закону про ОСББ встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно зі ст. 22 Закону для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Згідно зі ст. 23 Закону про ОСББ внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
За змістом ч. 6 ст. 13 Закону про ОСББ, у разі відмови співвласника сплачувати внески на утримання, ремонт чи реконструкцію спільного майна, об'єднання або його управитель мають право звернутися до суду.
Відповідно до ст. 15 Закону про ОСББ, співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом ОСББ, виконувати рішення статутних органів та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески й платежі.
З урахуванням приписів ст. 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов'язковими для співвласників майна багатоквартирного будинку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_1 за період з 01.07.2021 по 30.06.2024.
Позивачем в якості доказів вартості наданих послуг та застосування тарифів, зазначено рішення загальних зборів об'єднання, оформлені протоколами загальних зборів ОСББ № 7 від 28.01.2020 та № 10 від 15.08.2023, які станом на час розгляду справи залишаються чинними, а відповідно й обов'язковими для виконання відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як співвласник багатоквартирного будинку зобов'язаний брати участь у фінансуванні витрат на утримання спільного майна відповідно до рішень загальних зборів ОСББ та положень статуту об'єднання, що відповідає приписам ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Щодо періодичності сплати внесків, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк, а строк виконання визначається подією, яка неминуче настане.
У зв'язку з відсутністю в рішеннях загальних зборів та статуті ОСББ конкретних строків сплати внесків, судом першої інстанції правомірно застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.07.2018 по справі № 910/582/17, згідно з якою внески співвласників є щомісячними, а термін їх сплати - останнє число місяця. Така позиція узгоджується з правовою природою таких платежів як періодичних, що мають забезпечити стабільне фінансування діяльності ОСББ та утримання спільного майна. Інакше кажучи ОСББ не змогло б виконувати покладені на нього функції, передбачені законом та статутом.
Колегія суддів зауважує, на тому, що відсутність у рішенні загальних зборів ОСББ або в статуті прямої вказівки на строк (дату) сплати щомісячного внеску не є підставою для звільнення від обов'язку його сплати, оскільки така періодичність витікає з логіки самого поняття «щомісячний внесок» та правової природи зобов'язання, є усталеною практикою (звичаєм ділового обороту), яка не потребує спеціального підтвердження, що також узгоджується з правовою природою внесків співвласників як постійного джерела фінансування діяльності ОСББ.
Отже, строк сплати внесків на утримання будинку вважається таким, що настав, а розмір внеску, встановлений рішенням загальних зборів, є сталим.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно керувався рішеннями загальних зборів ОСББ (протоколи № 7 від 28.01.2020 та № 10 від 15.08.2023), які є чинними та обов'язковими для всіх співвласників (п. 11 розділу ІІІ Статуту), зокрема відповідача. Вони передбачають пропорційний розподіл внесків залежно від площі власності та визначають саме щомісячний характер сплати.
Прийнявши рішення по справі в цій частині, суд першої інстанції не виходив за межі своїх повноважень, оскільки: не змінював зміст зобов'язання, а лише конкретизував строк його виконання; врахував положення чинного законодавства та судову практику Верховного Суду при розгляді подібної справи; сприяв забезпеченню балансу інтересів сторін.
Також колегія суддів погоджується й з висновком суду першої інстанції, яким відхилено доводи відповідача про те, що ТОВ «Аруйя» не було повідомлено про рішення загальних зборів ОСББ «Ветеранів праці 51» від 15.08.2023 (Протокол № 10), оскільки відповідне рішення, прийняте відповідно до статуту об'єднання, є обов'язковим для всіх співвласників відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про ОСББ. Рішення, прийняті з порушенням статуту, не мають обов'язкової сили, але відповідач не надав суду доказів оскарження цього рішення.
Відповідно до абз. 6 ст. 10 Закону про ОСББ рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).
Згідно Статуту ОСББ «Ветеранів праці 51» (п. 11 розділу ІІІ) рішення загальних зборів оприлюднюється шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що співвласник - ТОВ «Аруйя» не звертався до правління ОСББ із заявою про надання йому рішення загальних зборів під розписку.
Отже, рішення від 15.08.2023 є дійсним і обов'язковим для ТОВ «Аруйя» як співвласника нежитлового приміщення.
З урахуванням відсутності сплати з боку співвласника нежитлового приміщення - ТОВ «Аруйя» внесків і платежів співвласників ОСББ «Ветеранів праці 51» судом першої інстанції правомірно задоволено позов про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 40 953,60 грн.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 687,52 грн за період з 01.07.2021 по 30.06.2024. Однак при перевірці судом першої інстанції було встановлено помилку в їх нарахуванні - проценти нараховано на всю суму одноразово, а не на кожен місячний внесок окремо.
Враховуючи, що строк сплати внесків є останнім днем місяця, місцевий господарський суд задовольнив позов у цій частині, стягуючи 1 444,99 грн, та відмовивши у стягненні решти 2 242,53 грн.
Розглянувши розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справах №?905/21/19 та №?910/13071/19, відповідно до якої інфляційна складова боргу розраховується шляхом послідовного множення залишку боргу на відповідні індекси інфляції за кожен місяць прострочення. При цьому враховувалась також методика визначення періодів неповного місяця, відповідно до якої прострочення понад 15 днів вважається повним місяцем для цілей інфляційного перерахунку.
Судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у сумі 17?806,81 грн за період з 01.07.2021 по 30.06.2024, однак при цьому допустив аналогічну помилку, як і при нарахуванні 3% річних, а саме, не врахував послідовність нарахувань на щомісячні платежі окремо.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволено частково, шляхом стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 5?291,60 грн, а в частині стягнення 12?515,21 грн - відмовлено.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги задоволено частково зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 40 953,60 грн, 3% річних у сумі 1 444,99 грн та інфляційних втрат у сумі 5 291,60 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 12 515,21 грн та 3% річних у сумі 2 242,53 грн відмовлено.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують належність, допустимість та достовірність доказів, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аруйя» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/3601/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аруйя».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов