09.07.2025 року м. Дніпро Справа № 910/7113/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від Позивача за первісним позовом: Щербак Р.І.
від Відповідача за первісним позовом: Сербулов О.В.
від Третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 р.
( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 01.04.2025 р.),
прийняту за результатами розгляду заяви
Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р.
за новоявленими обставинами
у справі
за первісним позовом
Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",
м. Київ
до
Державного підприємства "Адміністрація річкових портів",
м. Київ
про стягнення заборгованості та звільнення складського майданчику (вимощення)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) -
Приватне підприємство "Будівельна компанія "Рідний дім",
м. Львів
та за зустрічним позовом
Державного підприємства "Адміністрація річкових портів",
м. Київ
до
Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",
м. Київ
про визнання договору недійсним та стягнення 84 526,20 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Від Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" ( Відповідач за первісним позовом / Позивач за зустрічним позовом ) надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами, в якій Заявник просив суд: переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами; задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 в частині часткового задоволення первісного позову Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойки за не звільнення об'єкта оренди у розмірі 222 708,90 грн.; зобов'язання звільнити частину складського майданчику (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" відмовити повністю.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 залишено в силі.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 в частині часткового задоволення первісного позову та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про що державна реєстрація права власності та права господарського відання на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту були здійснені 04.02.2025 р., тобто набагато пізніше розгляду справи та ухвалення рішення у справі, відповідно, обставини є новими, а не нововиявленими.
Водночас, на думку Скаржника, законодавство не передбачає формування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, яким є Берегоукріплення для ремонту флоту, отже висновки суду, що вказаний об'єкт не був сформований та не існував на момент розгляду цієї справи є необґрунтованими.
При цьому Скаржник зазначає, що під час розгляду справи № 910/7113/21 Відповідач заявляв і посилався на наявні в матеріалах цієї справи докази, що теплохід «Натан Рибак» не перебуває на Об'єкті оренди, визначеному у Додатку 1 до Договору оренди. В свою чергу, Позивач стверджував і стверджує, що об'єкт, на якому перебуває теплохід «Натан Рибак» належить йому на праві власності, при цьому жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний теплохід перебуває саме в межах об'єкту, який належить Позивачу матеріали справи не містять.
Скаржник наголошує на тому, що нововиявлені обставини полягають в тому, що після ухвалення судом рішення у справі № 910/7113/21, Відповідачу стало відомо, що об'єкт, на якому знаходився і знаходиться теплохід є державною гідротехнічною спорудою, Берегоукріпленням причалу для ремонту флоту, що є істотною обставиною для правильного вирішення спору.
Скаржник зазначає, що судом не враховано наявну в матеріалах цієї справи копію рішення Дніпропетровської міської ради від 08.04.2009 р. №38/45 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга р. Дніпро в районі вул. Амур-Гавань, 5, АНД район, м. Дніпропетровськ», додатками до якого є Плани М 1:1000 на який відображено існування Берегоукріплення причалу для ремонту флоту в межах прибережної захисної смуги, яку було подано після розгляду справи касаційним судом і не оцінювалось судом під час розгляду цієї справи. Судом першої інстанції також не враховано в якості доказу топографо-геодезичний план М 1:500, складений інженером-геодезистом Піциком О.В.. Водночас, у топографо-геодезичному плані М 1:500 чітко відображено: місцезнаходження Берегоукріплення причалу для ремонту флоту його межі, розміри, а також відстані відносно будівель третіх осіб та суміжної земельної ділянки, яка належить Позивачу. На цьому ж топографо-геодезичному плані М 1:500 відображено місцезнаходження теплоходу «Натан Рибак» в межах Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, а також його відстань до суміжної земельної ділянки, яка належить Позивачу.
На переконання Скаржника надані ДП «АРП» витяги з Державного реєстру прав від 06.02.2025 р. є належними і допустимими доказами того, що Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, є державним нерухомим майном, належить державі Україна, право власності за якою, в особі уповноваженого органу управління майном, було зареєстровано 04.02.2025 р.. Оскільки нововиявлені обставини свідчать про те, що теплохід «Натан Рибак» розміщено на державному нерухомому майні, зокрема і під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового Рішення у справі № 910/7113/21, вищевказані висновки суду, щодо обов'язку Відповідача звільнити Об'єкт оренди від судна «Натан Рибак» є безпідставними, оскільки саме на Об'єкті оренди вказаний теплохід розміщено не було. Отже, нововиявлені обставини спростовують фактичні дані, покладені в основу судового рішення, існували на час розгляду цієї справи і не були відомі Відповідачу.
У відповіді на відзив, Скаржник також вказує на те, що в топографо-геодезичному плані М 1:500, складеному інженером-геодезистом Піциком О. В. чітко відображено: місцезнаходження Берегоукріплення причалу для ремонту флоту його межі, розміри, а також відстані відносно будівель третіх осіб та суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:076:008, яка належить Позивачу. На цьому ж топографо - геодезичному плані М 1:500 відображено місцезнаходження теплоходу «Натан Рибак» в межах Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, а також його відстань до суміжної земельної ділянки, яка належить Позивачу. Надані ДП «АРП» витяги з Державного реєстру прав від 06.02.2025 р. є належними і допустимими доказами того, що Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, є державним нерухомим майном, належить державі Україна, право власності за якою, в особі уповноваженого органу управління майном, було зареєстровано 04.02.2025 р..
Скаржник наголошує, що фактичне місцезнаходження теплоходу «Натан Рибак» є Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., який є державною власністю, віднесено до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України, а право господарського відання належить ДП «АРП», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, отже Відповідач не користується об'єктом оренди, відповідно, наявні підстави для перегляду судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 та відмови у задоволенні позовних вимогу у цій справі повністю, отже і для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що як на момент розгляду справи № 910/7113/21, так і на теперішній час, рішення про державну реєстрацію права власності та власне і право власності АСК «Укррічфлот» на складський майданчик (вимощення) літера «І, ІІ», що знаходиться за адресою: вул. Амур-Гавань, 11, м. Дніпро не скасоване - відповідне рішення уповноважених органів або суду відсутнє. Враховуючи зазначене, право власності АСК «Укррічфлот» на складський майданчик (вимощення) літера «І, ІІ», що знаходиться за адресою: вул. Амур-Гавань, 11, м. Дніпро є чинним, що підтверджується відповідними письмовими доказами та відомостями, що містяться в Державному реєстрі прав. Окрім того, право власності АСК «Укррічфлот» на нерухоме майно, яке було надано ДП АРП в оренду та на якому знаходиться т/х «Натан Рибак», підтверджується й іншими належними письмовими доказами, які свідчать, що АСК «Укррічфлот» як на момент укладення договору, так і на теперішній час був і залишається власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що документи, надані ДП АРП в якості доказів, які нібито підтверджують знаходження т/х «Натан Рибак» на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, є неналежними доказами, оскільки містять ряд розбіжностей та невідповідностей щодо адреси знаходження майна, на якому, на думку ДП АРП, розміщується судно.
Товариство також вказує на те, що з урахуванням інформації та документів, наданих ФДМУ наявні підстави стверджувати, що обставини, на які ДП АРП посилається як на нововиявлені, такими не є. З листа Фонду слідує, що Міністерство розвитку громад та територій України надавало інформацію про берегоукріплення станом на 01.01.2025 р.. В свою чергу, відповідно до Витягу з Реєстру, дата проведення інвентаризації 06.11.2024 р.. Вказані докази свідчать і підтверджують, що обставини, на які ДП АРП посилається як на нововиявлені, є новими обставинами, що виникли після ухвалення рішення у справі № 910/7113/21 і на момент розгляду справи та ухвалення рішення ще не існували.
Крім того, Товариство зазначає про те, що з документів, які долучаються ДП АРП до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що державна реєстрація права власності та права господарського відання на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту були здійснені 04.02.2025 р.. Відповідні витяги з Державного реєстру прав були сформовані 06.02.2025 р.. Тож, державна реєстрація права власності та права господарського відання на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту були набагато пізніше розгляду справи та ухвалення рішення по справі № 910/7113/21.Топографо-геодезичний план М 1:500, складений інженером-геодезистом Піциком О.В., на який ДП АРП посилається як на доказ, що нібито підтверджує перебування т/х «Натан Рибак» на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, датований січнем 2025 року. Вказані документи та обставини надають підстави стверджувати, що в розумінні норм чинного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такий об'єкт нерухомого майна, як Берегоукріплення причалу для ремонту флоту не був сформований та не існував на час розгляду та ухвалення рішення по справі № 910/7113/21.
З урахуванням всього зазначеного та правових висновків Верховного Суду щодо нововиявлених обставин та обставин, які не можуть вважатися нововиявленими, у АСК «Укррічфлот» наявні та достатні підстави стверджувати, що обставини, про які відзначає ДП АРП, не є нововиявленими. Вказані обставини є новими обставинами, що виникли в результаті державної реєстрації права власності на берегоукріплення, яка відбувалась після ухвалення рішення у справі № 910/7113/21 і на момент розгляду справи та ухвалення рішення ще не існували.
У запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу ДП «Адміністрація річкових портів», Позивач зазначає, що питання майнових прав Позивача на складський майданчик (вимощення) літера «І, ІІ», розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, є питанням, що підлягало з'ясуванню та було з'ясоване судом першої інстанції під час розгляду заяви ДП АРП про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
У свою чергу, передача в оренду ДП АРП майна, на якому розміщене судно, а також саме перебування судна на майні Компанії підтверджуються рядом письмових доказів, що містяться в матеріалах справи та були досліджені судами під час розгляду справи. Топографо-геодезичний план М 1:500, складений інженером-геодезистом Піциком О. В., є неналежним доказом для підтвердження меж та розташування берегоукріплення на місцевості, у тому числі й щодо нібито розташування судна «Натан Рибак», оскільки його складено стосовно об'єкта, який розташований за іншою адресою, ніж об'єкт, зазначений у витягах з Державного реєстру прав від 06.02.2025 р., та майно, яке було передано в оренду ДП АРП. При цьому, витяги з Державного реєстру прав не можуть являтись доказами, що підтверджують розміщення судна т/х «Натан Рибак» на берегоукріпленні за певною адресою, з огляду на те, що вони не містять в собі такої інформації, а лише підтверджують факт державної реєстрації прав на певне нерухоме майно, що знаходиться за певною адресою.
Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 910/7113/21.
Матеріали справи № 910/7113/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 09.07.2025 р..
Третя особа не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Третьої особи.
У судовому засіданні 09.07.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
У квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" і просило суд стягнути борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., штраф за незвільнення об'єкта оренди у розмірі 28 175,40 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019 р. в частині повної та своєчасної оплати орендованого майна, а також своєчасного звільнення об'єкта оренди після припинення терміну дії Договору.
Від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", в якій він просив суд: визнати Договір оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 31.12.2019 р., укладений між сторонами, недійсним; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" збитки у розмірі 84 526,20 грн.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного Договору, оскільки право власності на об'єкт оренди за ним не зареєстровано в установленому законом порядку, а знаходження цього об'єкта на балансі останнього не є достатньою правовою підставою для розпорядження ним, зокрема й передачі в оренду.
Крім того, ДП "Адміністрація річкових портів" стверджує, що протягом строку дії Договору не мало можливості використовувати ані об'єкт оренди, ані теплоходи, вказані у Договорі, оскільки доступ на територію був обмежений ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Тобто об'єкт оренди фактично не передавався і не приймався в оренду ДП "Адміністрація річкових портів". Отже, Договір не був направлений на дійсне настання наслідків, що витікають із суті правочину. Водночас, ДП "Адміністрація річкових портів" сплатило ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" орендну плату у розмірі 42 263,10 грн., у зв'язку з чим, враховуючи положення ч. 2 ст. 230 ЦК України, розмір збитків ДП "Адміністрація річкових портів" складає 84 526,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Від Позивача ( Відповідача за зустрічним позовом ) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд: стягнути з Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойку за незвільнення об'єкта оренди у розмірі 197 227,80 грн.; зобов'язати Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 142,3 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від суден т/х "Натан Рибак" і т/х "Полісся";
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 р. справу № 910/7113/21 направлено за підсудністю Господарському суду Дніпропетровської області.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 р. прийнято справу до розгляду.
Від Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) надійшло клопотання , в якому він просив суд уточнити зустрічні позовні вимоги, замість слів "Визнати Договір оренди нерухомого майна, укладений між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", від 31.12.2019 р. № 010120/9-А недійсним." читати "Визнати Договір оренди нерухомого майна, укладений між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", від 30.12.2019 р. № 010120/9-А недійсним.";
Від Позивача ( Відповідача за зустрічним позовом ) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд: стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойку за незвільнення об'єкта оренди у розмірі 222 708,90 грн.; зобов'язати Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) звільнити частину складського майданчику (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) судові витрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. первісний позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню у розмірі 623,20 грн., штраф у розмірі 14 087,70 грн., неустойку у розмірі 222 405,94 грн. та 6 249,06 грн. судового збору; зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; в решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника.
08.02.2024 р. на виконання вищевказаних рішення та постанови судом видано накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін.
04.03.2025 р. Від Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" ( Відповідач за первісним позовом / Позивач за зустрічним позовом ) надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами, в якій Заявник просив суд: переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами; задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 в частині часткового задоволення первісного позову Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойки за не звільнення об'єкта оренди у розмірі 222 708,90 грн.; зобов'язання звільнити частину складського майданчику (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" відмовити повністю.
Заява обґрунтована тим, що рішення суду від 20.06.2023 р. прийнято, зокрема виходячи із доведеності обставин, що теплохід "Натан Рибак", під час дії Договору оренди та після 31.12.2020 р., перебував на об'єкті оренди. Водночас, після ухвалення рішення суду від 20.06.2023 р. встановлено, що теплохід "Натан Рибак" перебуває на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., яке є державним майном, що підтверджується певними витягами, а саме: Витягом з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025 р., індексний номер витягу: 411926983, Держава Україна засвідчила, що 04.02.2025 р. здійснено державну реєстрацію права державної власності на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020; Витягом з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025 р., індексний номер витягу: 411927524 Держава Україна засвідчила, що 04.02.2025 здійснено державну реєстрацію права господарського відання Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020. А також, топографо-геодезичним планом М 1:500, складеним інженером-геодезистом Піциком О.В., за яким теплохід "Натан Рибак" розміщено на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н.
При цьому, Заявник стверджує, що про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Відповідач за первісним позовом ( Позивач за зустрічним позовом ) дізнався 06.02.2025 р. - з моменту отримання витягів про державну реєстрацію права власності держави на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., якими Держава України офіційно визнала і підтвердила факт набуття державної власності на вказаний об'єкт нерухомості.
На переконання Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" - нововиявлені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, спростовують дані, покладені в основу рішення суду, і можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки її учасників, зокрема Відповідача за первісним позовом ( Позивача за зустрічним позовом ). Заявник вважає, що нововиявлені обставини існували на час розгляду справи, оскільки Берегоукріплення причалу для ремонту флоту було побудовано за часів колишнього СРСР, було та є державним майном, проте вказана обставина підтвердилась саме фактом реєстрації права власності у Державному реєстрі прав. Витяги, як докази, раніше не були доступні Відповідачу за зустрічним позовом ( Позивачу за зустрічним позовом ), зокрема через дату їх створення, водночас вони підтверджують існування обставин на момент прийняття судом рішення від 20.06.2023 р..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 залишено в силі.
Судове рішення мотивоване тим, що Заявником не доведено належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, які в установленому порядку спростовують факти, що були покладено в основу рішення у справі. При цьому, господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Заявник, не можуть бути визначені істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі Заявнику, на час розгляду справи.
Разом з тим, суд вказав на не відповідність дійсності твердження Відповідача за первісним позовом ( Позивача за зустрічним позовом ) про те, що Берегоукріплення причалу для ремонту флоту було побудовано за часів колишнього СРСР, було та є державним майном, а отже вказана обставина є нібито нововиявленою і такою, що існувала на час розгляду справи. Вказані обставини мали б встановлюватися під час розгляду справи на підставі доказів, які повинні були подаватись стороною, яка про них заявляє. Про вказані обставини Відповідач за первісним позовом ( Позивач за зустрічним позовом ) не заявляв і жодних доказів щодо вказаних обставин не надавав. При цьому, державна реєстрація права власності та права господарського відання на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту були здійснені 04.02.2025 р., тобто набагато пізніше розгляду справи та ухвалення рішення у справі. Тому, вказані обставини є новими обставинами, що виникли в результаті державної реєстрації права власності на Берегоукріплення, яка відбувалась після ухвалення рішення у справі і на момент розгляду справи та ухвалення рішення ще не існували.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
На підставі вказаної норми Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" ( Відповідач за первісним позовом / Позивач за зустрічним позовом ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21.
Щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, зазначених в пункті 1 частини 2 ст. 320 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
У вищезазначеному висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 р. у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 р. у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 р. у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 р. у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 р. у справі № 922/1026/19.
При цьому слід враховувати, що за своєю суттю нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 127/10129/17 ).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 127/10129/17 ).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 р. у справі № 9901/819/18).
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону. ( постанова Верховного Суду від 21.12.2021 р. у справі № 904/6670/20 ).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 р. у справі Правєдная проти Росії ", від 06.12.2005 р. у справі Попов проти Молдови № 2).
Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 ст. 6 Конвенції.
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття нововиявлені обставини. ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) ( рішення ЄСПЛ від 26.06.2018 у справі Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України, від 09.06.2011 р. у справі Желтяков проти України).
Враховуючи викладене вище, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Визначені законодавчо як нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином доведені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості нововиявленої обставини Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" зазначає: Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025 р., індексний номер витягу: 411926983, яким 04.02.2025 р. здійснено державну реєстрацію права державної власності на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020; Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025 р., індексний номер витягу: 411927524, яким 04.02.2025 р. здійснено державну реєстрацію права господарського відання Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020; топографо-геодезичний план М 1:500, який складено інженером-геодезистом Піциком О.В., за яким теплохід "Натан Рибак" розміщено на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" посилалося на те, що Позивач за первісним позовом не набув права власності на майно, зокрема з підстав відсутності відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням доводів ДП "Адміністрація річкових портів", якими Заявник обґрунтовує перегляд рішення за нововиявленими обставинами та додатків, якими Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої доводи, наявні підстави стверджувати, що нововиявленими обставинами, є те, що т/х «Натан Рибак» на час розгляду справи та ухвалення рішення у справі був розташований на об'єкті нерухомого майно - Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту.
З документів, які долучаються ДП "Адміністрація річкових портів" до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що державна реєстрація права власності та права господарського відання на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту були здійснені 04.02.2025 р.. Відповідні витяги з Державного реєстру прав були сформовані 06.02.2025 р.. Тож, державна реєстрація права власності та права господарського відання на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту відбулася набагато пізніше розгляду справи та ухвалення рішення по справі № 910/7113/21. При цьому, топографо-геодезичний план М 1:500, складений інженером-геодезистом Піциком О.В., на який ДП «АРП» посилається як на доказ, що нібито підтверджує перебування т/х «Натан Рибак» на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, датований січнем 2025 року.
Вказані документи та обставини, як слушно зауважило ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у своїх запереченнях, надають підстави вважати, що в розумінні норм чинного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такий об'єкт нерухомого майна, як Берегоукріплення причалу для ремонту флоту не був сформований та не існував на час розгляду та ухвалення рішення по справі № 910/7113/21.
При цьому, поняття «формування об'єкта нерухомого майна» охоплює комплекс дій та стадій, що регулюються низкою нормативних актів, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 553 ) та іншими нормативно-правовими актами.
Судом першої інстанції також було вірно зазначено, що під час розгляду справи по суті ДП «АРП» не надавало жодних доказів, які б могли свідчити про формування такого об'єкта нерухомого майна, як Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, у тому числі й про межі та адресу розташування зазначеного майна.
З урахуванням зазначених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що зазначені в заяві ДП «АРП» обставини за своїми ознаками не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, оскільки є новими обставинами, що виникли в результаті державної реєстрації права власності на берегоукріплення, яка відбувалась після ухвалення рішення у справі № 910/7113/21 і на момент розгляду справи та ухвалення рішення не існували.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 р. у справі № 910/7113/21- залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.07.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін