вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2025 р. Справа№ 927/54/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Гурбик А.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Саєнко О.О. (в залі суду), Харчук О.Р. (директор) (в залі суду),
від третьої особи: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 (повний текст складено 21.03.2025)
у справі № 927/54/25 (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхо-будівельне управління №14,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області,
про стягнення 849 894,72 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У січні 2025 року через систему «Електронний суд» Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління № 14» (далі - Товариство) збитків у розмірі 849 894,72 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Управління посилається на ст. 224, 226 ГК України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2025 залучено Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі - Держаудитслужба) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 позов Управління до Товариства про відшкодування збитків в розмірі 849 894,72 грн залишено без задоволення.
Суд виснував, що оскільки акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024 фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором, на який посилається позивач на підтвердження вимоги, то позивач у встановленому законом порядку не довів протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов'язання, а не інших обставин, а тому відсутній склад цивільного правопорушення у діях відповідача, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025, Управління звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення повністю скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства збитки у розмірі 849 894,72 грн на користь Управління, стягнути з Товариства на користь Управління понесені судові витрати за подання апеляційної скарги.
Скаржник вважає, що рішення суду не відповідає реальним обставинам справи, є безпідставним, необґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку апелянта, орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов'язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.
Водночас збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Отже, надана вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою для об'єкта контролю.
Управління вважає, що суд першої інстанції під час винесення судового рішення належним чином не дослідив виявлені порушення законодавства та умови договорів, які зазначені Держаудитслужбою в акті ревізії та на які позивач посилався як на підставу задоволення позовних вимог. Натомість суд у оскаржуваному рішенні серед іншого зазначив, що Акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024 не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором. А тому акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором».
Апелянт з таким висновком суду не погоджується та вважає, що подав усі належні докази, які суд першої інстанції дослідив не у повному обсязі, а також не врахував письмові та усні пояснення Держаудитслужби.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Управління заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідач зазначає, що виконав роботи в обсязі та за вартістю, погодженими сторонами у договірній ціні. Позивач прийняв та оплатив виконані відповідачем роботи без зауважень до якості, обсягу та вартості.
Товариство вважає, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть його замінювати; посилання позивача на акт ревізії як на підставу для задоволення вимог про стягнення збитків є безпідставним, оскільки сам по собі цей акт не є належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами. Встановлені Держаудитслужбою факти порушення, на думку відповідача, підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України. Сама лише вимога Держаудитслужби від 06.05.2024 №262506-14/1609-2024, складена на підставі акта ревізії, не є підставою для стягнення з Товариства визначених у зазначеному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
Держаудитслужба надала письмові пояснення, у яких зазначила, що здійснені видатки на оплату виконаних робіт з порушенням законодавства внесено у Звіти про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду за 2021 рік. Оплата позивачем виконаних відповідачем робіт призвела до проведення позивачем зайвих виплат бюджетних коштів спеціального фонду у 2021 році.
Також у поданих поясненнях Держаудитслужба просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.
Управління та Товариство також надали додаткові пояснення щодо окремих питання, які виникли рід час розгляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/54/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Управління на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 до надходження матеріалів справи №927/54/25.
01.05.2025 матеріали справи №927/54/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі №927/54/25. Розгляд справи призначено на 02.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у задоволенні клопотання представника Управління Солонинки Я.Т. про участь у судовому засіданні 02.06.2025 у справі №927/54/25 в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 повідомлено Держаудитслужбу, що наступне судове засідання у справі відбудеться 30.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 клопотання керівника Управління Куца Я.В. про участь у судовому засіданні представника Гурбик А.О., призначеному на 30.06.2025 о 13:00 год, в режимі відеоконференції задоволено.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
23.03.2020 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461-5 (далі - договір №7461-5), за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик у передбачений договором строк виконати роботи по об'єкту: «Будівництво автомобільної дороги для під'їзду з вул. Івана Мазепи до житлового району по вул. Текстильників, м. Чернігів» (CPV за ДК 021:2015 код 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), відповідно до затвердженої проектної документації, а Замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному Договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 62 610 689,25 грн, крім того ПДВ - 12 522 137,85 грн, разом з ПДВ ціна договору становить 75 132 847,10 грн (п. 3.1 договору №7461-5, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №14 від 03.02.2022).
На виконання умов договору №7461-5 Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що підписали акти приймання виконаних робіт:
- №38 за квітень 2021 року на суму 1 150 618,46 грн,
- №44 за липень 2021 року на суму 2 094 099,60 грн,
- №45 за липень 2021 року на суму 4 496 298,00 грн,
- №49 за листопад 2021 року на суму 664 169,39 грн,
- №47 за жовтень 2021 року на суму 441 255,60 грн,
- №56 за лютий 2021 року на суму 359 905,20 грн,
- №57 за лютий 2021 року на суму 76 788,00 грн.
27.07.2020 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7462/1, за умовами п. 1.1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик у передбачений Договором строк виконати роботи по об'єкту: «Будівництво автомобільної дороги для під'їзду з вул. Івана Мазепи до житлового району по вул. Текстильників, м. Чернігів» (Коригування) (CPV за ДК 021:2015 код 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), відповідно до затвердженої проектної документації, а Замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 9 227 793,17 грн, крім того ПДВ - 1 845 558,63 грн, разом з ПДВ ціна Договору становить 11 073 351,80 грн (п. 3.1 договору №7462/1, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №6 від 31.12.2021).
На виконання умов договору №7462/1 Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акти приймання виконаних робіт:
- №19 за липень 2021 року на суму 426 090,00 грн,
- №20 за липень 2021 року на суму 765 385,20 грн,
- №23 за листопад 2021 року на суму 191 503,20 грн,
- №24 за листопад 2021 року на суму 16532,40 грн.
26.04.2021 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461/15, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик у передбачений Договором строк виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція перехрестя вул. Кільцева з вул. 1-го Травня в м. Чернігів» (CPV за ДК 021:2015 код 45454000-4 Реконструкція), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 7 941 643,496 грн, крім того ПДВ - 1 588 328,70 грн, разом з ПДВ ціна Договору становить 9 529 972,195 грн (п. 3.1 договору №7461/15, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №3 від 28.12.2021).
На виконання умов договору №7461/15 Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акт приймання виконаних робіт №1 за серпень 2021 року на суму 5 544 040,80 грн.
05.05.2021 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461/19, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик, у передбачений договором строк виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція перехрестя вул. Малиновського з вул. Шевченка в м. Чернігів» (CPV за ДК 021:2015 код 45454000-4 Реконструкція), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 21 807 270,46 грн, крім того ПДВ - 4 361 454,09 грн, разом з ПДВ ціна Договору становить 26 168 724,55 грн (п. 3.1 договору №7461/19, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №4 від 28.12.2021).
На виконання умов договору №7461/19 Товариство виконало, а
Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акти приймання виконаних робіт:
- №4 за серпень 2021 року на суму 7 132 785,72 грн,
- №6 за грудень 2021 року на суму 8 766 693,02 грн.
31.05.2021 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461/23, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик у передбачений договором строк виконати роботи по об'єкту: «Будівництво автомобільної дороги для під'їзду з вул. Івана Мазепи до житлового району по вул. Текстильників, м. Чернігів» (Коригування 2) (CPV за ДК 021:2015 код 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 14 570 577,60 грн, крім того ПДВ - 2 914 115,52 грн, разом з ПДВ ціна договору становить 17 484 693,12 грн (п. 3.1 договору №7461/23, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №5 від 03.02.2022).
На виконання умов укладеного договору Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акти приймання виконаних робіт:
- №1 за червень 2021 року на суму 1 695 801,41 грн,
- №2 за червень 2021 року на суму 2 727 347,04 грн,
- №3 за червень 2021 року на суму 212 769,46 грн,
- №11 за липень 2021 року на суму 1 333 317,18 грн,
- №20 за лютий 2022 року на суму 167 109,55 грн.
03.11.2021 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461/37, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик у передбачений договором строк виконати роботи по об'єкту: «Поточний середній ремонт об'єктів вулично-дорожньої мережі в м. Чернігів» (Коригування) (CPV за ДК 021:2015 код 45233142-6 Ремонт доріг), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 29 385 587,00 грн, крім того ПДВ - 5 877 117,40 грн, разом з ПДВ ціна Договору становить 35 262 704,40 грн.
На виконання договору №7461/37 Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акти приймання виконаних робіт:
- №1 за листопад 2021 року на суму 1 417 906,80 грн,
- №2 за листопад 2021 року на суму 1 129 341,60 грн,
- №3 за листопад 2021 року на суму 18 949 986,00 грн,
- №4 за листопад 2021 року на суму 4 154 344,80 грн,
- №5 за листопад 2021 року на суму 255 010,80 грн,
- №6 за листопад 2021 року на суму 1 191 211,20 грн,
- №8 за листопад 2021 року на суму 2 761 864,80 грн,
- №11 за листопад 2021 року на суму 1 019 359,20 грн.
28.12.2021 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461/48, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик у передбачений договором строк виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція перехрестя вул. Кільцева з вул. 1-го Травня в м. Чернігів» (Коригування) (CPV за ДК 021:2015 код 45454000-4 Реконструкція), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 2 523 190,41 грн, крім того ПДВ - 504 638,08 грн, разом з ПДВ ціна Договору становить 3 027 828,49 грн (п. 3.1 договору №7461/48, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №2 від 20.12.2022).
На виконання умов договору №7461/48 Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акт приймання виконаних робіт №1 за грудень 2021 року на суму 981 753,11 грн.
28.12.2021 Управління (замовник) та Товариство (генпідрядник) уклали договір №7461/46, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик, у передбачений договором строк виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція перехрестя вул. Малиновського з вул. Шевченка в м. Чернігів» (Коригування) (CPV за ДК 021:2015 код 45454000-4 Реконструкція), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Ціна цього договору становить 11 354 643,17 грн, крім того ПДВ - 2 270 928,64 грн, разом з ПДВ ціна Договору становить 13 625 571,81 грн (п. 3.1 договору №7461/46, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 28.12.2021).
На виконання умов договору №7461/46 Товариство виконало, а Управління прийняло роботи, про що сторони підписали акт приймання виконаних робіт №1 за грудень 2021 року на суму 4 972 682,56 грн.
Відповідно до умов укладених між сторонами договорів обсяги робіт та вимоги щодо їх якості встановлюються відповідно до затвердженої проектної документації.
Розрахунки за виконані роботи замовник проводить після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 за умови надходження з бюджету на розрахунковий рахунок замовника коштів за проведені роботи, які є предметом договорів.
Строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договорів.
Управління виконані роботи оплатило повністю, що підтверджується матеріалами справи та представниками замовника та генпідрядника не заперечується.
Держаудитслужба в період з 27.12.2023 по 19.03.2024 проводила ревізію фінансово-господарської діяльності Управління (замовника) за період з 01.04.2021 по 31.12.2023, в ході проведення якої орган фінансового контролю з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Управління проводив зустрічну звірку у Товаристві.
За результатами проведення зазначених заходів фінансового контролю Держаудитслужба склала акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024 та довідку зустрічної звірки №06-31/01-з від 12.01.2024.
Предметом дослідження даних заходів фінансового контролю зокрема були договори підряду, укладені між Управлінням ЖКГ та ТОВ «ШБУ-14», а саме:
- договір №7461-5 від 23.03.2020 «Будівництво автомобільної дороги для під'їзду з вул. Івана Мазепи до житлового району по вул. Текстильників, м. Чернігів»;
- договір №7462-1 від 27.07.2020 «Будівництво автомобільної дороги для під'їзду з вул. Івана Мазепи до житлового району по вул. Текстильників, м. Чернігів (Коригування)»;
- договір №7461/23 від 31.05.2021 «Будівництво автомобільної дороги для під'їзду з вул. Івана Мазепи до житлового району по вул. Текстильників, м. Чернігів (Коригування 2)»;
- договір №7461/15 від 26.04.2021 «Реконструкція перехрестя вул. Кільцева з вул. 1-го Травня в м. Чернігів»;
- договір №7461/48 від 28.12.2021 «Реконструкція перехрестя вул. Кільцева з вул. 1-го Травня в м. Чернігів» (Коригування)»;
- договір №7461/19 від 05.05.2021 «Реконструкція перехрестя вул. Малиновського з вул. Шевченка в м. Чернігів»;
- договір №7461/46 від 28.12.2021 «Реконструкція перехрестя вул. Малиновського з вул. Шевченка в м. Чернігів» (Коригування)»;
- договір №7461/37 від 03.11.2021 «Поточний середній ремонт об'єктів вулично-дорожньої мережі в м. Чернігів (Коригування) (45233142-6 Ремонт доріг)».
За підсумками дослідження наведених вище договорів Держаудитслужба на сторінках 63-64 акта зазначила:
«Згідно з пунктом 2 стандарту 16 «Витрати» його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності крім банків і бюджетних установ), а у п. 1 стандарту 18 «Будівельні контракти» зазначено: «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності».
Відповідно до п. 6.4.2 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (наказ Мінрегіону України від 05.07.2013 № 293) акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) є первинними обліковими документами.
При цьому встановлено, що у поточній вартості врахованих матеріалів у складі реалізованої вартості будівництва по окремих об'єктах враховані заготівельно-складські витрати, що пов'язані з обсягами матеріальних ресурсів, які не зберігаються на складах, а саме: суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний)(дорожні) (аеродромний), що застосовується у верхніх (нижніх) шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б (тип А), марка 1.
Загальна врахована в актах ф. №КБ-2в сума заготівельно-складських витрат у складі реалізованої вартості будівництва об'єктів будівництва склала 849 894,72 грн з ПДВ. Розрахунки сум «заготівельно-складські витрати у складі вартості матеріальних ресурсів, які не зберігаються на складах» - у Додатку 7 до довідки.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 5.4.4 та таблиці 12 ДСТУ Б В.2.7.-119:2011 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови» час зберігання гарячої асфальтобетонної суміші не повинен перевищувати трьох годин після її приготування та температура асфальтобетонної суміші на початку ущільнення та не нижче 90-100 градусів на початку ущільнення, що не дає змоги зберігання даного матеріалу на складах та не несе витрат, пов'язаних з втратами та пошкодженням матеріалу при їх транспортуванні.
Підрядна організація ТОВ «ШБУ-14» не має власного заводу з виготовлення асфальтобетонних сумішей.
Враховуючи, що згідно з пунктом 4.4.2.4 Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва ДСТУ-Н БД.1.1-2:2013 (наказ Мінрегіону України від 27.08.2013 № 405) та пунктом 4.13 Настанови з визначення вартості будівництва (затверджено наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві») у складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховуються заготівельно-складські витрати, призначені для покриття витрат будівельних організацій на утримання апарату заготівельних служб (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріали базових складів, а також витрат, пов'язаних з втратами, які важко усуваються, і псуванням матеріалів при їх транспортуванні та зберіганні на складах, в ході зустрічної звірки надано запит №2 від 04.01.2024 про надання інформації та копій підтвердних документів стосовно виробника сумішей асфальтобетонних, які використовувалися у виконанні ремонтних робіт та статей заготівельно-складських витрат, що включені до кошторисної вартості сумішей, та конкретні обсяги цих сумішей, що зберігалися на складах товариства.
Оплата робіт призвела до проведення Управлінням зайвих витрат бюджетних коштів спеціального фонду в 2021 році по КПКВК 1217461 «Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок місцевого бюджету КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об'єктів» в сумі 849894,72 грн».
У позовній заяві Управління зазначає, що оплата робіт призвела до проведення ним зайвих виплат бюджетних коштів спеціального фонду в 2021 році по КПКВК 1217461 «Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок коштів місцевого бюджету» КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об'єктів» в сумі 849 894,72 грн, а саме на заготівельно-складські витрати, які включені до актів приймання виконаних будівельних робіт ф. №КБ-2в за договором №7461-5 від 23.03.2020 в сумі 154 780,40 грн, за договором №7462-1 від 27.07.2020 в сумі 26 061,06 грн, за договором №7461/23 від 31.05.2021 в сумі 55 751,29 грн, за договором №7461/15 від 26.04.2021 в сумі 44 258,05 грн, за договором №7461/48 від 28.12.2021 в сумі 6 407,38 грн, за договором №7461/19 від 05.05.2021 в сумі 149 447,00 грн, за договором №7461/46 від 28.12.2021 в сумі 33 185,92 грн та за договором №7461/37 від 03.11.2021 в сумі 380 003,62 грн.
Управління листом від 05.04.2024 №215-вих направило Держаудитслужбі заперечення, в якому не погоджується з викладеним у акті, зокрема, й щодо вище вказаних порушень.
У відповідь на даний лист-заперечення, 01.05.2024 до Управління ЖКГ від Держаудислужби надійшов лист № 262506-14/1542-2024 від 29.04.2024 про надання висновків на заперечення, відповідно до яких надані Управлінням заперечення з приводу вищезазначеного не прийняті органом фінансового контролю.
У вимозі щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 06.05.2024 №262506-14/1609-2024 Держаудитслужба просила забезпечити відшкодування на користь Управління з подальшим спрямуванням до доходів бюджету міської територіальної громади здійснених витрат на оплату вартості ремонтно-будівельних робіт підрядникам в завищених розмірах на суму 3 914 277,33 грн (з яких 849 894,72 грн - сума заготівельно-складських витрат у складі реалізованої вартості будівництва вищезазначених об'єктів будівництва), відповідно до норм ст. 193, 199, 217, 218 ГК України та ст. 611, 629 ЦК України.
Управління направило Товариству лист №102-1 від 22.05.2024 з вимогою у строк до 14 календарних днів з моменту отримання цього листа-вимоги повернути до бюджету Чернігівської міської територіальної громади кошти у сумі 849 894,72 грн, надані як оплата за договорами.
Листом від 05.06.2024 №168 Товариство повідомило Управлінню, що під час виконання робіт виконало всі передбачені договорами вимоги, здало виконані роботи, а тому вважає, що підстави для повернення коштів відсутні і не буде виконувати лист-вимогу про повернення коштів, сплачених за відповідними договорами.
Оскільки відповідні кошти не були перераховані до бюджету Чернігівської міської територіальної громади, з метою забезпечення виконання вимоги Держаудитслужби, Управління звернулося до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з позовом про стягнення понесених збитків.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГПК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд встановив, що укладений сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 2 ст. 853 ЦК України).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3 ст. 853 ЦК України).
Положеннями ст. 843, ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України після виконання договору не допускається.
Суд встановив, що Управління та Товариство уклало договори №7461-5 від 23.03.2020, №7462-1 від 27.07.2020, №7461/23 від 31.05.2021, №7461/15 від 26.04.2021, №7461/48 від 28.12.2021, №7461/19 від 05.05.2021, №7461/46 від 28.12.2021, №7461/37 від 03.11.2021, які недійсними не визнавалися, у передбачений законодавством або умовами цих договорів спосіб не розривалися.
За умовами зазначених договорів здача-приймання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість робіт. Недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі їх приймання, що виникли з вини підрядника, повинні бути усунені ним протягом визначених строків.
Товариство зобов'язання за договорами виконало у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств.
При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження пред'явлення Управлінням Товариству зауважень щодо наявності будь-яких відступів від умов договорів, у т.ч. щодо вартості та обсягу виконаних робіт.
Причиною виникнення спору є висновок аудиторської служби про те, що до актів приймання виконаних будівельних робіт ф. №КБ-2в безпідставно включені заготівельно-складські витрати у складі реалізованої вартості будівництва на загальну суму 849 894,72 грн.
Відповідно до п. 3.2.5.2 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» заготівельно-складські витрати розраховуються виходячи з відповідних статей цих витрат та обсягів матеріальних ресурсів, які зберігаються на складах та застосовуються безпосередньо на будові, потужності організації та обсягів робіт по цій будові, або за домовленістю сторін за усередненим відсотковим показником, передбаченим в інвесторській кошторисній документації, що обумовлюється контрактом. При складанні договірної ціни заготівельно-складські витрати можуть визначатися або на підставі калькулювання зазначених витрат, виходячи з їх структури, обсягів матеріальних ресурсів, які зберігаються на складах і застосовуються на будівництві, потужності організації та обсягів робіт на цьому будівництві, або за домовленістю сторін за усередненими показниками, передбаченими в інвесторській кошторисній документації, що обумовлюється договором.
Пунктом 3.1.10.13 Правил визначення вартості будівництва встановлено, що у складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховуються заготівельно-складські витрати, призначені для покриття витрат будівельних організацій на утримання апарату заготівельних служб (контори і відділи постачання, управління виробничо-технологічної комплектації будівельно-монтажних організацій) та матеріальних базових складів, а також витрат, зв'язаних з втратами, які важко усуваються, і псуванням матеріалів при їх транспортуванні та зберіганні на складах. Ці витрати розраховуються за відсотком, рекомендованим Держбудом, до кошторисної вартості матеріалів франко - приоб'єктний склад і є лімітом коштів на відшкодування цих витрат підрядника: для будівельних, санітарно-технічних і електротехнічних матеріалів, виробів та конструкцій: 2 відсотки; для металевих конструкцій: 0,75 відсотка.
Маса заготівельно-складських витрат, визначена за наведеними показниками, у середньому забезпечує покриття зазначених витрат.
Згідно з Листом Держбуду України від 02.12.2004 №7/8- 1555 «Про заготівельно-складські витрати» при складанні інвесторської кошторисної документації вартості матеріальних ресурсів враховуються заготівельно-складські витрати, призначені на утримання заготівельних служб (контори і відділи постачання, управління виробничо-технологічної комплектації будівельно-монтажних організацій) та матеріальних базових складів, а також витрати, пов'язані з важко усуненими втратами і псуванням матеріалів при їх транспортуванні та зберіганні на складах. Кошти на покриття цих витрат визначаються у відсотках, рекомендованих Держбудом (п.3.1.10.13 ДБН Д. 1.1-1-2000), до кошторисної вартості передбачених у кошторисах матеріальних ресурсів.
Відповідно до п. 4.13 Настанови з визначення вартості будівництва (затверджено наказом Мінрегіону від 01.11.2021 №281 Про затвердження кошторисних норм України у будівництві) у складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховуються заготівельно-складські витрати, призначені для покриття витрат будівельних організацій на утримання апарату заготівельних служб (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальних базових складів, а також витрат, пов'язаних з втратами, які важко усуваються, і псуванням матеріалів при їх транспортуванні та зберіганні на складах.
Отже, позивач не довів, що Товариство включило заготівельно-складські витрати до вартості виконаних підрядних робіт у розмірі, який не передбачений чинними нормативно-правовими актами.
Товариство виконало роботи в обсязі та за вартістю, погодженими сторонами у договірній ціні, довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, що є невід'ємними додатками до договору. Управління прийняло та оплатило виконані Товариством роботи без зауважень до якості, обсягу та вартості.
Товариство виконало свої зобов'язання відповідно до умов укладених договорів, не порушуючи права Управління.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Управління у позовній заяві просить стягнути з Товариства кошти у розмірі 849 894,72 грн як компенсацію понесених збитків внаслідок завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, встановлених на підставі акту ревізії, проведеної Держаудитслужбою.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
За визначенням ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Ураховуючи приписи ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Щодо доводів Управління з посиланням на акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024, складений за результатом ревізії його фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2021 по 31.12.2023, як на доказ обгрунтованості повернення грошових коштів суд зазначає, що акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, зокрема, для пред'явлення відповідного позову до суду, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Колегія суддів у цьому враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Так, Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 виснував, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
У постанові від 18.02.2020 у справі №910/17984/16 Верховний Суд зазначив, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Сам по собі акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до приписів ГПК України.
А тому акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024 не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами. Цей акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).
Отже, акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024 має оцінюватися за правилами ст. 73-80 ГПК України, а розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема главою 5 ГПК України «Докази та доказування».
Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.
Аналогічну правову позицію з цього питання Верховний Суд висловив у постанові від 13.02.2018 у справі №815/2689/15 (касаційне провадження №К/9901/8377/18) щодо результатів зустрічних звірок).
Отже, акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024 не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами, зокрема щодо виконання робіт, окрім акту ревізії, де зазначено про проведення Управлінням ЖКГ зайвих виплат на суму 849894,72 грн.
Суд зазначає, що при укладенні договорів сторони були вільні у визначенні умов договорів, на свій розсуд укладали дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договори, в т.ч. і щодо вартості проведення робіт.
Оскільки сторони у справі уклали ряд договорів підряду, а кошти, які Управління просить стягнути з Товариства, відповідач отримав як оплату виконаних за договорами робіт, тобто такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі ст. 224 ГПК України.
Заготівельно-складські витрати не є додатковими витратами понад суму вартості робіт, обумовлених договорами, розмір грошових коштів, зазначених у формі КБ-2в, не перевищує погодженого розміру сторонами під час укладання договорів, що вказує на відсутність заподіяння збитків позивачу.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому збитків відповідачем, оскільки акт ревізії №06-30/01 від 19.03.2024, на який посилається позивач на підтвердження вимоги, не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки по відношенню до позивача в межах спірних правовідносин, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків та вини відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов'язковий характер.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Управління у встановленому законом порядку не довело протиправної поведінки Товариства, яка спричинила йому збитки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов'язання, а не інших обставин, а тому відсутній склад цивільного правопорушення у діях відповідача, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Щодо доводів скаржника з посиланням на висновки Верховного Суду апеляційний суд відзначає, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, перелічених Управлінням у апеляційній скарзі, не є подібними. Зокрема, у перелічених скаржником справах, які розглядались адміністративними судами, розглядалось питання наявності у органу фінансового контролю права пред'являти вимоги.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі №804/4463/17 виснував таке.
Аналіз вищенаведених правових норм, неодноразово здійснений Верховним Судом України, а також Верховним Судом та його Великою Палатою, дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання; що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
За таких обставин у останнього наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов'язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.
Відтак, збитки щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі №927/54/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі №927/54/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №927/54/25 повернути до суду першої інстанції
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.07.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова