вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/13394/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.
представники:
від позивача: Підопригора Р.Б., в режимі відеоконференції
від відповідача-1: Антонюк Н.В., в режимі відеоконференції
від відповідача-2: Талалай А.С., в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 (повний текст складено та підписано 22.12.2023)
у справі № 910/13394/23 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан"
до 1. Хмельницької обласної військової адміністрації
2. Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про визнання протиправним та часткове скасування розпорядження, скасування рішення та визнання права постійного користування,
Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Хмельницької обласної військової адміністрації (відповідача-1) та до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (відповідача-2) про:
1) визнання противоправним та скасування розпорядження відповідача-1 від 23.09.2022 за № 347/2022-р "Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП "Ізяславське лісове господарство" в частині надання в постійне користування ДП "Ізяславське лісове господарство": земельних ділянок з кадастровими номерами 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га;
2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування за ДП "Ізяславське лісове господарство", оформлену рішенням державного реєстратора:
- індексний номер 65649957 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровими номером 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га (номер запису про інше речове право 48591562, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604059468060);
- індексний номер 656650655 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровими номером 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га (номер запису про інше речове право 48597172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604303268060);
3) визнання за позивачем право постійного користування на земельні ділянки: 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права постійного користування позивача спірними земельними ділянками.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13394/23 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13394/23 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції:
- не взято до уваги те, що оскаржуване розпорядження відповідача-1 від 23.09.2022 № 347/2022-р було прийнято в той час, коли вже діяла норма (з 10.07.2022), встановленого пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України підтвердження підприємствами комунальної форми власності права постійного користування земельними ділянками на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування;
- помилково зазначено, що дія пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції, чинній з 10.07.2022, не може поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності;
- не враховано, що позивач в процесі здійснення своєї господарської діяльності неодноразово взаємодіяв як постійний лісокористувач з відповідними державними органами щодо погодження та уточнення площі, лісосік, а також лісовпорядної документації, що підтверджує належність та існування у позивача права постійного користування на оспорювані земельні ділянки та свідчить про його визнання з боку держави;
- безпідставно не враховано лист правопопередника відповідача-2 від 13.12.2022 № 1880, яким останній просить позивача зупинити будь-яку господарську діяльність на оспорюваних земельних ділянках, що є підтвердженням права постійного користування позивача на вказані земельні ділянки;
- не враховано, що відповідач-1 неправомірно припинив право постійного користування позивача на оспорювані земельні ділянки шляхом їх вилучення на користь правопопередника відповідача-2 без згоди позивача.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач-1 прийняв оспорюване розпорядження від 23.09.2022 за № 347/2022-р "Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП "Ізяславське лісове господарство", яке спрямоване на порушення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні позивача, а саме її надання в постійне користування ДП "Ізяславське лісове господарство": земельних ділянок з кадастровими номерами 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га.
До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній підтримав свою правову позицію викладену у апеляційній скарзі.
Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
До Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких останній підтримав свою правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідача-2 наголошує на тому, що мат реали справи містять всі необхідні докази підтвердження відповідних речових прав відповідача-1 та відповідача-2 на оспорюванні земельні ділянки з 24.06.2022, які були зареєстровані у встановленому законодавством порядку і судом державна реєстрація таких речових прав незаконною не визнавалась.
До Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, в яких останній підтримав свою правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Також до суду апеляційної інстанції від відповідача-2 надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/13394/23 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи № 910/9266/23.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024, апеляційну скаргу Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13394/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13394/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13394/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 задоволено заяву представника відповідача-1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 910/13394/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/13394/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/13394/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 розгляд справи № 910/13394/23 призначено в судовому засіданні на 05.06.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 05.06.2024 оголошено перерву до 03.07.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/13394/23 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи № 910/9909/23.
Станом на 02.09.2024 сторони не подали клопотання про поновлення провадження у справі, однак перевіривши Єдиний державний реєстр судових рішень судом встановлено, що 22.08.2024 була оприлюднена постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2024 по справі № 910/9909/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/13394/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 18.09.2024.
Справа неодноразово перепризначалась на іншу дату.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 призначено справу № 910/13394/23 до розгляду на 18.12.2024.
В судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2024, представники сторін брали участь в режимі відеоконференції.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав поданим раніше до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі, та заслухавши думку з цього приводу представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду цієї справи.
Колегія суддів зазначає, що відповідач-2 не довів суду наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом апеляційної інстанції наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи та встановлення відповідних обставин (фактів), на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Білогірської районної ради Хмельницької області № 15 від 17.05.2002 "Про створення спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства" вирішено створити Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" (позивач) та затвердженого його статут.
Згідно розпорядження Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 200/2002 від 15.11.2002 "Про передачу земель лісового фонду" передано позивачу на праві постійного користування землі лісового фонду загальною площею 3 323 га та зобов'язано, зокрема, останнього в п'ятимісячний термін виготовити і здійснити реєстрацію державного акта на право постійного користування землею. Додатком до вказаного розпорядження є відомість земель лісового фонду, які передаються в постійне користування позивачу в якій зазначено сільські та селищні ради в межах яких передається в користування земля та площа таких земель.
Розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 9/2006-р від 18.01.2006 "Про передачу в постійне користування земель лісового фонду" передано позивачу в постійне користування землі зайняті лісовим фондом за межами населених пунктів згідно з додатком, а саме: Гулівецька сільська рада - 366,28 га, Хорошівська сільська рада - 308,772 га та Ставищанська сільська рада - 753,956 га.
Отже, згідно вказаних розпоряджень позивачу було передано в постійне користування землі лісового фонду загальною площею 4752,00 га.
Так, на виконання розпоряджень позивачем у 2006 році були виготовлені акти на право постійного користування землею на 31 земельну ділянку та в 2018 році здійснено реєстрацію права постійного користування на 21 земельну ділянку.
Позивач у позові зазначив, що в 2019 році, було скликано першу лісовпорядну нараду, оформлену протоколом першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства від 15.11.2019, що затверджений начальником Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та Генеральним директором Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання.
На порядку денному серед ряду питань, які були оформлені протоколом, в зв'язку з необхідністю проведення базового лісовпорядкування, зумовлене змінами в лісовому фонді спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства та закінченням ревізійного періоду, в пункті 1 - ухвалено проведення в 2019 році польових лісовпорядних робіт спеціалістами Комплексної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект" на площі 3335 га за 1 розрядом лісовпорядкування позивача.
У пункті 4, вказаного протоколу, передбачено, що межі лісогосподарського підприємства, його площу прийняти у відповідності з державними актами на право постійного користування землею, а при їх відсутності - за узгодженими даними управління (відділами) Держгеокадастру в району та у відповідності до технічної документації.
Відповідно до рішення Білогірської районної ради від 18.09.2020 за №15-47/2020 безоплатно передано зі спільної Білогірського району у власність Білогірської селищної ради Хмельницької області Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" як цілісний майновий комплекс, а також рухоме майно, яке закріплене за цим підприємством. Відповідно додатку 1 до вказаного рішення, площа лісових насаджень становить 3481,60 га.
Згідно із рішенням Білогірської селищної ради від 09.10.2020 за №04-32/2020 прийнято у комунальну власність Білогірської селищної ради Хмельницького району зі спільної власності територіальних громад Білогірського району спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан", як цілісний майновий комплекс та рухоме майно, яке закріплене за підприємством з 01 січня 2021 року. Відповідно додатку 1 до вказаного рішення, площ лісових насаджень становить 3481,60 га.
Відповідно до рішення Білогірської селищної ради від 24.12.2020 змінено назву Спеціалізованого білогірського комунального підприємства "Орлан" на назву: Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" Білогірської селищної ради та затверджено статут комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради.
Заступником начальника відділу управління у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та директором позивача були узгоджені дані та складений акт за № 47 про те, що станом на 01.01.2022 площа земель лісового фонду позивача становить 3 481,60 га, в тому числі по державних актах на право постійного користування - 2 015,2 га, без державних актів 1 466,4 га.
Також, позивачем зазначено, що ним використовується з 2002 року земельні ділянки загальною площею 3481,60 га, що перебувають в його постійному користуванні та він здійснює податкову плату за землю.
Однак, 23.09.2022 розпорядженням Хмельницької обласної військової адміністрації за № 347/2022-р "Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП "Ізяславське лісове господарство" надано в постійне користування ДП "Ізяславське лісове господарство" земельні ділянки державної форми власності загальною площею 709,7282 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Білогірської та Ямпільської селищних рад Шепетівського району, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га.
19.11.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію права постійного користування за ДП "Ізяславське лісове господарство" (правонаступником якого є відповідач-2 - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України") на підставі рішень державного реєстратора індексний номер 65649957 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровими номером 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га (номер запису про інше речове право 48591562, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604059468060) та індексний номер 656650655 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровими номером 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га (номер запису про інше речове право 48597172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604303268060).
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідачів про: визнання противоправним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 23.09.2022 за № 347/2022-р "Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП "Ізяславське лісове господарство" в частині надання в постійне користування ДП "Ізяславське лісове господарство": земельних ділянок з кадастровими номерами 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування за ДП "Ізяславське лісове господарство", оформлену рішенням державного реєстратора: індексний номер 65649957 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровими номером 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га (номер запису про інше речове право 48591562, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604059468060) та індексний номер 656650655 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровими номером 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га (номер запису про інше речове право 48597172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604303268060); визнання за позивачем права постійного користування на земельні ділянки: 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13394/23 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзивів та додаткових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Судова колегія констатує, що спірними, з огляду на підстави та предмет позовних вимог, є правовідносини сторін, що виникли внаслідок прийняття відповідачем-1 розпорядження від 23.09.2022 за № 347/2022-р "Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП "Ізяславське лісове господарство" в частині надання в постійне користування ДП "Ізяславське лісове господарство": земельних ділянок з кадастровими номерами 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га та 6820385500:06:001:0001 - площею 76, 1902 га, тому відповідно, до цих правовідносин застосовуються відповідні законодавчі акти у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження.
З 10.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20.06.2022 № 2321-IX, відповідно до якого пункт 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України викладено у такій редакції: "До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування".
При цьому, за змістом ст. 9 Лісового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття рішення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 200/2002 від 15.11.2002) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Лісового кодексу України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково не взято уваги те, що на час прийняття рішення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 200/2002 від 15.11.2002, остання діяла в межах наданих їй ст.ст. 6, 9, 13 Лісового кодексу України, ст. 19 Земельний кодекс УРСР повноважень, припиняючи право колективної власності на земельні ділянки лісового фонду та передаючи їх у постійне користування позивачеві.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що хоча рішення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 200/2002 від 15.11.2002 не є документом, що посвідчує право постійного користування, разом з тим воно є підставою для набуття позивачем права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Відсутність у позивач державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. Законодавство України як на момент прийняття Білогірською районною державною адміністрацією Хмельницької області рішення за № 200/2002 від 15.11.2002, так і на час розгляду цієї справи не містить граничного строку виконання такого рішення, тому в силу положень ст. 144 Конституції України воно (рішення) підлягає обов'язковому виконанню.
Пункт 1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25.10.2001 передбачає, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Отже, рішення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 200/2002 від 15.11.2002 про надання у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення є чинним та підлягає виконанню відповідно до вимог цього кодексу.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено висновок, відповідно до якого право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (пункт 85 постанови).
У цій постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб'єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.
При цьому судова колегія посилається на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/5501/21, у якій суд зробив висновок, зокрема, про те що рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов'язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства; рішення суду, як правомірна приватноправова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов'язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що право постійного користування спірними землями лісогосподарського призначення позивач набув саме на підставі рішення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 200/2002 від 15.11.2002, яке є чинним, а отже, таким, що підлягає до виконання.
Водночас, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відсутність у позивача державного акта на право постійного користування спірними землями лісогосподарського призначення не може свідчити про відсутність у останнього такого права, враховуючи триваючий характер оформлення землекористування. На сьогодні, взагалі державний акт не вимагається, а відповідне право вважається набутим у зв'язку з прийняттям радою рішення та подальшою державною реєстрацією такого права. При цьому, державна реєстрація лише підтверджує існування у особи такого права.
Такий правовий висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень законодавства, неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого припустився помилкового висновку про відмову у позові.
За встановлених апеляційним господарським судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Таким чином, наведені аргументи позивача у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
В свою чергу, викладені відповідачами-1,-2 у відзивах та додаткових поясненнях доводи спростовуються матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, крім того не з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідачів-1,-2.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13394/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення:
"Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації від 23.09.2022 № 347/2022-р "Про передачу в постійне користування земельних ділянок Державному підприємству "Ізяславське лісове господарство" в частині надання в постійне користування Державному підприємству "Ізяславське лісове господарство": земельних ділянок з кадастровими номерами 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га, 6820385500:06:001:0001 - площею 76,1902 га.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування за Державним підприємством "Ізяславське лісове господарство", оформлену рішенням державного реєстратора: індексний номер 65649957 від 02.12.2022, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га, (номер запису про інше речове право 48591562, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604059468060; індексний номер 65650655 від 02.12.2022 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820385500:06:001:0001 - площею 76,1902 га (номер запису про інше речове право 48597172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2604303268060.
Визнати за Спеціалізованим лісогосподарським комунальним підприємством "Орлан" Білогірської селищної ради право постійного користування на земельні ділянки: 6820385500:11:001:0147 - площею 98,0900 га, 6820385500:06:001:0001 - площею 76,1902 га.
Стягнути з Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, місто Хмельницький, майдан Незалежності, будинок 2; код ЄДРПОУ 22985083) на користь Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" (30200, Хмельницька область, Білогірський район, селище міського типу Білогір'я, вулиця Шевченка, будинок 46; код ЄДРПОУ 31919374) витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп.).
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9а; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" (30200, Хмельницька область, Білогірський район, селище міського типу Білогір'я, вулиця Шевченка, будинок 46; код ЄДРПОУ 31919374) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп.)."
Стягнути з Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, місто Хмельницький, майдан Незалежності, будинок 2; код ЄДРПОУ 22985083) на користь Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" (30200, Хмельницька область, Білогірський район, селище міського типу Білогір'я, вулиця Шевченка, будинок 46; код ЄДРПОУ 31919374) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6039,00 грн (шість тисяч тридцять дев'ять грн 00 коп.).
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9а; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" (30200, Хмельницька область, Білогірський район, селище міського типу Білогір'я, вулиця Шевченка, будинок 46; код ЄДРПОУ 31919374) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6039,00 грн (шість тисяч тридцять дев'ять грн 00 коп.).
Матеріали справи № 910/13394/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 11.07.2025.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко