вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" липня 2025 р. Справа№ 910/11967/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 (повне судове рішення складено 03.02.2025)
у справі № 910/11967/24 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця Туровської Інни Анатоліївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"
про стягнення 242 917,07 грн,
Фізична особа-підприємець Туровська Інна Анатоліївна (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (відповідача) про стягнення 242 917,07 грн, з яких: 170 750,00 грн основний борг, 13 093,00 грн 3 % річних та 59 074,07 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язань за договором про надання послуг № 210817 від 21.08.2017 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату наданих послуг.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11967/24 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на користь фізичної особи-підприємця Туровської Інни Анатоліївни 170 750,00 грн заборгованості, 13 093,00 грн 3% річних, 59 074,07 грн інфляційних втрат та 3643,76 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11967/24, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані зі сторони відповідача, а містять підпис невстановленої не уповноваженої особи, яка є працівником відповідача.
Поряд з цим, відповідач вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції є безпідставними.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" у справі № 910/11967/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11967/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" у справі № 910/11967/24, залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11967/24. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.08.2017 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір про надання послуг № 210817 (надалі - договір).
В порядку та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги спецтехніки (далі - послуги) на об'єктах замовника (далі - робоча територія), а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплачувати такі послуги в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, обсяг послуг визначається замовником шляхом надання виконавцеві заявок із зазначенням адреси робочої території. Заявки на надання послуг приймаються виконавцем за тел.: 096-468-66-64 або тел./факсом. 044-219-03-19.
В силу вимог п. 2.2 договору, конкретний час та день надання послуг погоджується сторонами окремо, але не пізніше , ніж за 1 робочий день до початку виконання робіт.
За правилами п. 2.3 договору, розрахунковими одиницями при складанні обсягу послуг вважається: 1 (одна) маш/зміна - складає 8 годин роботи спецтехніки та 1 люд/день- складає 8 годин роботи стропальника.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник оплачує послуги на підставі рахунків виконавця, отриманих після підписання договору та отримання заявок замовника згідно п. 2.1.
Відповідно до п. 3.2. договору, замовник сплачує рахунки, отримані згідно п. 3.1. в повному обсязі, протягом 3 (трьох) банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
За приписами п. 7.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
На підставі договору позивачем надано відповідачу послуги за період: з січня 2022 - по липень 2022 загальну суму 455 562,46 грн. В свою чергу, відповідачем частково було сплачено позивачу послуг, залишок заборгованості відповідача склав 170 750,00 грн.
Крім того, позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13 093,00 грн 3 % річних та 59 074,07 грн інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11967/24 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на користь фізичної особи-підприємця Туровської Інни Анатоліївни 170 750,00 грн заборгованості, 13 093,00 грн 3% річних, 59 074,07 грн інфляційних втрат та 3643,76 грн судового збору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що обсяг та вартість наданих позивачем та не оплачених зі сторони відповідача послуг підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами надання послуг: № 36 від 07.02.2022 на загальну суму 51 000,00 грн (в тому числі ПДВ); № 46 від 14.02.2022 на загальну суму 43 500,00 грн ; № 52 від 21.02.2022 на загальну суму 54 000,00 грн; № 56 від 23.02.2022 на загальну суму 14 250,00 грн; № 71 від 12.07.2022 на загальну суму 8000,00 грн, змінними рапортами до них, а також рахунками на оплату.
У апеляційній скарзі відповідачем не заперечується факт надання позивачем послуг спецтехніки у період із січня по липень 2022, а лише зазначається, що документ під назвою "Змінний рапорт" не містить підпису особи, уповноваженої відповідачем.
Судовою колегією вказані вище доводи оцінюються критично, з огляду на наступне.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відтак, підписання та засвідчення печаткою відповідача акту, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи (надані послуги).
При цьому, відповідач заперечує стосовно підпису на "Змінному рапорті", проте не наводить аргументації про втрату штампу, його підробку чи інше незаконне використання всупереч волі відповідача до звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.
Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої штамп на будь-якому документі вважається проставленим з відома його керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.
Колегія суддів зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач до звернення позивача з позовом в суд звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч його волі, належного йому штампа.
В порушення умов договору відповідач не оплатив вартість послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 170 750,00 грн, яка правомірно задоволена судом першої інстанції.
Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 13 093,00 грн - 3 % річних та 59 074,07 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 13 093,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 59 074,07 грн дійшов вірного висновку про те, що інфляційні втрати та 3 % річних у заявленому позивачем розмірі підлягають задоволенню.
Окрім викладеного, у апеляційній скарзі, відповідач посилався на безпідставність штрафних санкцій та на зменшення їх розмірі, судова колегія вказані твердження відповідача відхиляє, з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій.
Проте, 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, відтак не можуть бути зменшені на підставі приписів ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі та відповіді на відзив, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11967/24 - без змін.
Матеріали справи № 910/11967/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська